Війна і туризм. Здається, ці поняття уже поєднувались. За всю історію світових війн чимало прикладів у Європі та за її межами. Багато хто скаже: «Не тепер, не тоді, коли ще все наживо і триває війна!». Утім і сховати бодай на якийсь час спільне горе українців від світу категорично не можна. А ще не можна втратити жодного доказу і свідчення про жахливі події, що так мужньо і сміливо Україні доводиться проживати у 21-му столітті. Тож час вкотре об’єднатися.

Фото: ДАРТ

Про що говорили?

- Як не затерти часом те потужне єднання нації і подвиг українців?
- Як зберегти і розповісти ще багатьом поколінням, що житимуть після?
- Як  правдиво донести світу усі факти злочину РФ проти людяності і української нації?

Словом, важка і тривала це місія. І на себе її мають взяти усі, хто зможе бути корисним. А це і представники державних органів, громадськості, історики, краєзнавці, архітектори. Усі вони  спільно мають напрацювати стратегію оздоблення та відвідування місць, пов’язаних з військовою агресією росії в Україні (з ініціативи ДАРТ).

Хто уже в команді?

До обговорення і створення «маршрутів пам’яті» уже запрошено широке коло експертів з різних галузей та інституцій, зокрема Міністерства інфраструктури України, Міністерства культури та інформаційної політики України, Українського інституту національної пам’яті, платформи культури пам’яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво», Громадської організації «Музей сучасного мистецтва», архітектурної майстерні «balbek bureau» та Київської обласної військової адміністрації, а також керівництво міст та громад-героїв.

Фото: ДАРТ

Мар’яна Олеськів, Голова державного агентства розвитку туризму

«Чим більше ми спілкувались, тим більше розуміли, що ця тема дуже глибока, дуже тонка, дуже болісна. І насправді не так легко про неї говорити. Ми розуміли, що інтерес буде, як тільки була звільнена, деокупована Київська область. І ми маємо прецедент, коли, певно місяць тому, були спроби запускати такого плану тури, відповідно не дуже коректно зроблені. Знаємо, що це не одна така ініціатива була вже зроблена. Тому на сьогодні для нас важливо напрацювати культуру, правила і сенси, які будемо нести під час відвідування місць пам’яті, оскільки це має важливе історичне й етико-культурне значення для самих українців.

Наше основне завдання – створити професійний майданчик для обговорення, який повинен стати полем спільного пошуку та пропозицій. Окремим питанням, яке заслуговує особливої уваги, має стати недопущення на таких об’єктах випадків надмірного туризму та десакралізації жертви, принесеної українцями заради перемоги»

Де розпочнуть будувати маршрут?

Київщина. Перша повністю звільнена від тимчасової окупації область. Саме у столичному регіоні згодом планують втілити пілотний проект майбутніх «маршрутів пам’яті». Пережиті містянами трагічні події, злочини російської армії і героїзм звичайних українців – це все міститиме концепція умовного історичного шляху. Головна задача такого екскурсу – демонструвати наочно та доступно інформувати відвідувачів. До речі так, насправді не туристів, а відвідувачів. На цьому розробники робитимуть окремий акцент.

«Наразі немає мови про туризм у місцях пам’яті», – підкреслила Мар’яна Олеськів. Але з квітня в агентстві ведеться активна робота в площині збереження свідчень та доказів. Також фахівці міркують над тим, як коректно вписати такі історичні програми у життя населених пунктів і вкотре не травмувати очевидців. Загалом, за даними КОВА, жертвами навали армії РФ стали 15 громад Київської області.

Фото: ДАРТ

Олег Торкунов, заступник Голови КОВА

«Це місця як мужності, так і трагедій. І в цьому важкість роботи з цими маршрутами. Чому? Тому що у всіх всередині ще та біда і та трагедія. Відвідання цих місць – це не туризм в класичному розумінні. Це маршрути пам’яті.  Ми на цих маршрутах насамперед повинні говорити про мужність, про здатність українського народу згуртуватись і допомогти один одному, не зважаючи ні на що. І друге – це фіксація не тільки для нас, а й для всього світу, фактів злочину, мародерства, насилля, розстрілів, масових руйнувань.

Це дуже важливо показати. Ми стали об’єктом відвідання перших осіб багатьох країн. В нас буде друга хвиля відвідувачів. Це українці, які виїхали за межі Київщини, які захочуть пересвідчитись у всьому на власні очі. І в нас буде третя хвиля, я так думаю, тих, хто хоче відчути якісь гострі відчуття. Але в той же час наше завдання – це зберегти подвиг українського народу і свідоцтва злочинів росіян»

Чи на часі?

Чимало дискусій нині точиться довкола того, чи вже час розробляти маршрути? Направду, все дуже індивідуально і, авжеж, варто приділити цьому увагу. Чи готові до екскурсій, бодай і шанобливих, свідки? Адже люди, які бачили війну наживо, не на шпальтах та у мережі, а зблизька, от у власному дворі та квартирі, по-різному сприйматимуть цікавість до власних історій. Утім в громадах-очевидцях уже є бачення і навіть напрацювання, як гідно вшанувати пам’ять сусідів, закатованих під час окупації та назавжди закарбувати злочини росії. Учасники круглого столу почули це від очільника міста, назву якого після масштабного нападу росії на Україну знають в усьому світі.

Фото: ДАРТ

Анатолій Федорук, Бучанський міський голова

«Не можна щось запропонувати, нав’язати, навіть, якщо воно тисячу разів вірно, виходячи з практик і концепцій, якщо громада це не сприймає. Ми ж маємо з вами докорінно іншу річ, тому що кожен населений пункт, невеличке місто, село, яке зачепила війна, прагне дослідити, зафіксувати ті події з подальшими відповідно наслідками у правоохоронно-судовій системі. А найголовніше – люди хочуть зберегти пам’ять для тих, хто цього не бачив, для наших іноземних гостей, які будуть відвідувати ці місяця, аби зрозуміти, наскільки російський так званий «слід» є трагічним і руйнівним, та що він взагалі несе цивілізованій Європі і цивілізованому світу»

У якій формі?

Як саме варто донести? Що зафіксує один із найсумніших портретів України і її боротьби за Незалежність? Цими питаннями нині задаються і в кабінетах на місцях, і в колах громадськості, і в Мінкульті. Власне в останньому експертному відомстві, як було озвучено в рамках круглого столу, уже вісім років міркують та дискутують над тим. Але за ці 200 днів висновки стали зрозумілими самі собою. Меморіальний комплекс, музей чи маршрут, вплетений в місто, або  просто атмосферна інсталяція у підвалі, – якою зовні буде пам’ять про сучасну російську агресію, вирішувати тим, хто її відчув на собі. А державним фахівцям, втілюючи ці проекти, головно не припуститися помилок минулого.

Фото: ДАРТ

Катерина Чуєва, заступник Міністра культури та інформаційної політики України

«Для нас, як для міністерства, є важливим забезпечення процесів діалогу і участі фахівців, які працювали з українськими та міжнародними проектами.Ми не можемо диктувати наративи суспільству, ми можемо створювати умови для розвитку цього діалогу. Ми маємо розуміти, що музеєфікувати, що перемістити, а деякі об’єкти додаються до реставрації на місці. І ось в такий делікатний спосіб потрібно буде рухатись практично по всій території України. На місцях втручання у меморіалізацію має бути дуже делікатним. І, ймовірно, громада з часом сама зможе зрозуміти – яке це місце. А наша задача – допомогти всім сторонам знайти ці варіанти.

І оскільки дискусія тільки почалась, є одне застереження, яке варто зробити від самого початку. Є приклади, і що далеко ходити, від нашого радянського часу, коли після певних подій буквально штампувалися меморіали, музеї, музейні експозиції, диктувалися наративи і так далі. Це та ситуація, яку ми мусимо не повторити, враховуючи досвід і беручи до уваги, що Україна відійшла далеко від цих практик»

Тож попереду чимало роботи: шукати, документувати і сформувати стратегію маршрутів пам’яті спільно, фахово та відкрито. Про це учасники зустрічі домовились уже без дискуту. Адже такий проєкт має історичне і формуюче значення для майбутнього України, а значить потребує максимальної єдності.

Фахівців АІГУ та гравців туристичного ринку згодились оперативно інформувати та задіювати до співпраці. Адже саме вони згодом порадять і направлять визначеними маршрутами пам’яті зацікавлених українців і гостей вже мирної і вільної України.

Фото: Віталій Зубрицький

А якщо ви теж маєте своє бачення, прагнете долучитися до обговорення та надалі контактувати з ініціативною групою, у ДАРТ пропонують звертатися письмово за адресою: memory@tourism.gov.ua.