Мандри – поняття дуже об’ємне. Вони існують як явище, як спосіб життя і навіть як метод виживання. І все це настільки давнє, як і саме людство, яке й породило подорожі... 

Хто вони, першопрохідці туризму?

За тих чи інших обставин люди мусили подорожувати незнайомими територіями в пошуках нової домівки, кращих умов життя та клімату, їжі, або ж втікаючи від небезпеки. А згодом у давніх цивілізацій з’явилися війська, і вже війни були головним важелем пересувань в далекі краї, а вояки стали свого роду «мандрівниками». А слідом за ними пішли торгівля, релігія ну й просто людська цікавість. Уже серед папірусів Давнього Єгипту були знайдені тексти, що свідчать про звичку багатих єгиптян подорожувати для свого задоволення та відпочинку.

Давні греки теж були не проти вирушити у подорож. До речі, вони масово їхали до Єгипту, аби розглядати його величні архітектурні дива, милуватися незвичними ландшафтами, грітися та лікуватися на його курортах. Певно, одним із найзавзятіших із першотуристів був батько історії, мислитель Геродот, який побував не лише в Єгипті, але й у Вавилоні, Малій Азії, Ассирії, і в Україні. Так-так, колись навідував наші прадавні землі Херсонщини та Миколаївщини. Гостював в знаменитій Ольвії на Північному Причорномор’ї.

В середні віки мандрівки взяли дещо інший курс – релігійний. Християнство, іслам та юдаїзм, що в той час уже конкурували між собою у світі і всіляко мотивували своїх прихильників до паломництва, тобто відвідин святих місць.

Епоха Відродження розширювала кругозір. Стрибок людей у виробництві, науці та культурі вплинув і на туризм. У той час шалено популярними були подорожі з освітньою метою, переймання досвіду, вивчення культур тощо. А ще ж згодом були географічні відкриття Колумба, Магеллана та інших мандрівників.

Як з’явилися агенції і тури?

Перші туристичні агенції, які пропонували допомогу і готували та організовували мандрівки у далекі країни та на інші континенти в Європі, з’явилися у XVII-XVIII століттях. Дякуємо Томасу Куку. Саме відомий британець одним із перших організував комерційну туристичну подорож для 500 людей, а в 1847-му він же заснував ціле міжнародне туристичне товариство, яке розповсюджувало квитки та тури не лише в Англії, але й за її межами. Втім, не дешево, тож дозволити собі побачити світ могли лише заможні люди.

Глобальний туризм у всьому світі

Зміни, що зробили туризм об’єднаною галуззю, сталися лише у 1950-х роках. Готелі, транспортні оператори, туристичні агенції почали об’єднуватися у спільній справі. Рівень життя зростав, чимало людей тоді вже могли розраховувати на гарантовані оплачувані відпустки, а ще ж скільки транспортних послуг додалося, зокрема, авіаційних. Словом, туристичний бізнес став схожим на той, яким його знаємо ми.

В сучасному світі важливу роль туризму визнають більшість урядів країн та міжнародні організації, зокрема ООН. Під її егідою працює Всесвітня туристична організація, яка і заснувала щорічне свято – Всесвітній день туризму. Його відзначають щороку 27 вересня, а українці цього ж дня від 1998 року додають до нього ще й національне свято – День туризму в Україні.

Туризм та повномасштабна війна

У березні 2022-го туризм в Україні, і внутрішній, і в’їзний та виїзний завмер разом з багатьма галузями та індустріями, прислухаючись до сирен та вибухів. Він дотепер страждає разом з Україною. «Не на часі» подорожувати, – лише волонтерити, говорили у мережі навесні. Експерти ж влітку підраховували значні збитки галузі, а ближче до його завершення стало зрозуміло, що туризм потроху пристосовується до війни і, окрім прихистку, багатьом втомленим від біди громадянам дає сил та відновлення. Наша редакція скликала до розмови експертів-практиків.

Віталію, ви знаний туризмо- і краєзнавець, уже під час цієї війни, кілька років тому очолили редакцію корисного та цікавого туристичного глянцю «Вічний мандрівник». Ви ретельно збирали огляди та досвід українських мандрівників. Але і тоді ви поєднували цю творчу працю зі службою в ЗСУ, і тепер ви, передусім, – оборонець. Тож хочемо знати вашу думку, як військовослужбовця. Чи варто громадянам подорожувати Україною під час війни? Як ви до цього ставитесь, будучи в обороні?

“Подорожувати варто завжди, коли є така можливість. До того ж, мандрівка – це дуже хороший спосіб «розвіятися», зняти стрес – така собі психологічна реабілітація, що важливо під час війни. Крім того, мандрівку завжди можна провести з користю, поєднавши її ще з якоюсь справою. І якщо якісь пишні гулянки під час війни недоречні, то мандрівки, як і культурні заходи, навпаки потрібні. Щодо точки зору, як військового. Зрозуміло, нині всі військові не мають ні вихідних, ні відпусток (максимум – зрідка можна розраховувати на кілька днів «відновлення боєздатності», щоб побачитися з рідними). Але сприймати це на кшталт «якщо я не відпочиваю – то нехай ніхто не відпочиває» – цинічно. Адже наша місія якраз – забезпечити вільне мирне життя для своїх людей. І коли я чую, що в деяких українських містах життя йде своїм плином, наче й війни немає – мене це навпаки тішить. Звісно, для перемоги нам треба згуртуватися, кожен повинен зробити якийсь свій вклад у боротьбу, але ж не самознищуватися. Нам потрібна країна зі здоровим людьми та працюючою економікою”.

Куди прагнете поїхати в Україні після нашої перемоги?

“Найперше, так – після перемоги я теж обов’язково кудись помандрую. Логічна відповідь – в Крим, Донецьк та Луганськ))) В студентські роки я двічі їздив до «Артеку» працювати педагогом-організатором (простіше кажучи, вожатим). З того часу, Крим для мене – особливе місце, куди дуже хочеться повертатися. В топі, звісно, Кримські гори, печери та південний берег. А в Донецьку та Луганську я насправді ніколи не бував – це гештальт, який обов’язково треба закрити. Вірю, що всі наші території невдовзі ми звільнимо. А ще хочеться більше дослідити (і описати) рідні Подільські Товтри. Тут є дуже багато прекрасних локацій невідомих широкому загалу. А взагалі, відколи я почав випускати часопис «Вічний мандрівник», щоразу сам дізнаюся про нові і нові місця в Україні, які дуже хочеться побачити на власні очі. Тому насправді список місць, куди я хочу поїхати, – довжелезний”.

Чимало українців цьогоріч обрали Карпатські регіони, як умовно безпечні та з доступні природні локації, та дійсно рушили відпочивати, аби переключитись бодай на тиждень, відпочити і відновити сили.

Олеже, ви, як гравець туристичного ринку і власник компанії, що організовує рафтинг-тури та інші атракції у Прикарпатті, напевне наживо спілкувалися із гостями на теми війни виснаження. До того ж близька до вас Ворохта і решта сіл та міст регіону прийняли надзвичайно багато тимчасових переселенців. Тож чи був час для туризму цьогоріч, і як ти можеш оцінити цей літній сезон? Чи туризм сприяв відновленню та відпочинку у цей важкий час?

“Звичайно, відпочинок необхідний. Люди втікають від сирен, люди тікають до спокою. Хочеться перезавантаження, енергії відновлення. Карпати, гори, річки це все дають. Перших 2-3 місяці були вимушені переселенці – це не туристи, які наповнювали готельний фонд регіону. І це не було про туризм точно. Пожвавлення пішло лише з липня місяця. Туристичні послуги не працювали до середини літа. Просадка в плані людей по моїй компанії була в 3,5 разів. В цілому по сезону, якщо подивитись загально, то можливо і в 4 рази”.

Які види відпочинку були найактуальнішими?

“Цьогоріч люди більше ходили в гори. Також популярністю користувався активний традиційний відпочинок – це рафтинг, піші трекінгові походи, також риболовля, кінні прогулянки. І таке є відчуття, що тренди на активний відпочинок будуть рости.

Зараз восени дуже популярним є збирання грибів. Ця послуга має популярність ще й за рахунок того, що в Київській області і в інших регіонах зараз є заборона на збирання грибів, на захід до лісу. Відповідно люди їдуть в Карпати за грибами. Навіть такий окремий тренд прослідковується”.

Туризм лікує. Це можемо вам сказати всією редакцією Zruchno. Роль туризму у відновленні України та українців нині ще недооцінена, але неспростовним є ефективний вплив мандрівок на якість та тривалість життя людей. Подорожі здатні позбавляти нас від серцево-судинних хвороб, тому що рятують від стресу, тривоги та емоційного вигорання. Чи дійсно це так? Ми поцікавились у практикуючого психолога Ірини Романової.

Ірино, ви часто маєте справу із емоційним виснаженням, адже одночасно будучи медійницею, багато спілкуєтесь із творчими людьми. А вони є надзвичайно вразливими від природи. Зараз більшість українців так, вразливі, чутливі і випалені зсередини болем. Чи дійсно так корисно подорожувати за таких умов, і чи допоможе це відновити сили?

“Війна – не привід замкнутися в чотирьох стінах і забороняти собі жити. Якщо є фінансова можливість і бажання, звісно, варто змінювати обстановку. Подорожі – це нові враження, розслаблення, дієвий спосіб боротьби зі стресом та тривогою і профілактика вигорання. Якщо це подорожі Україною, звісно, слід обирати безпечні місця, не варто зайвий раз ризикувати. Якщо людина – біженець і виїхала за кордон, чому б не використати цю можливість для розширення власного світогляду і не подивитися архітектурні та місцеві пам’ятки культури? Адже багато хто під час цієї війни взагалі вперше виїхав за межі України – побачив, як живуть люди в Європі та інших країнах. Головне – не звинувачувати себе у тому, що у вас є така можливість. І не забувати донатити на ЗСУ”.

Тут і додати щось важко. Адже наші експерти одностайні у думці, як і всі українці на шляху до Перемоги добра над злом. І мандрівки нам у цьому однозначно допоможуть. Любов до подорожей завжди була властивою людській природі. Тепер вони – один зі способів виживання і самозбереження. Навіть маленький тур допоможе відволіктись від жахливої буденності, знайти рівновагу і душевний спокій. Крім того, у мандрівках Україною ми неоціненно і наживо пізнаємо власну країну. А їй є що запропонувати кожному із нас в усіх напрямках.

Тримайтеся, подорожуйте і бережіть Україну.

Підготувала Валерія Мікульська