Херсон – це Україна! Довгих вісім місяців, від самого початку окупації цього українського форпоста незламності, ми промовляли цю фразу ніби мантру. 

Стійкість та опір його жителів - це вже, безумовно, легенда. Херсон був тимчасово зайнятий військами терористичної російської федерації та відчув на собі всі звірства режиму, але не скорився у жоден з цих днів страшного випробування. 11 листопада 2022 року на площі Свободи у Херсоні знов замайорів український прапор. У ході південного контрнаступу, ЗСУ очистили сонячну гавань від нечисті.

Цьому старому українському місту авжеж є чим поділитися і є про що розповісти. Адже тут, у форпості сонячного Півдня України з дідів-прадідів більшість містян від народження отримують щеплення від “руського міра” і від родини до родини передають історії про зазіхання імперії. А московські підручники з історії з піною на сторінках розказують про заснування порту, а тоді й міста. Але у черепашникових лабіринтах Херсону вам розкажуть справжню історію цього сонячного міста. 

Вкрадена історія

Красти - це так по-російськи. У багатьох сучасних путівниках по Херсону досі мовиться про те, що місто виникло на основі московитського укріплення Алєксандр-Шанц, а до цього десь там, на річці Кошова, були зимівники українських козаків. І ніби-то майже п’ять років, так свідчить офіційна версія, відбувалися пошуки сприятливого мису для будівництва міста. Аж доти, доки Потьомкін, фаворит російської Єкатєріни II, не наказав закласти Херсон на місці того ж військового укріплення Алєксандр-Шанц.

Глибока Пристань їм не підійшла нібито через морську близькість до Очакова, який на той час був зайнятий ворожими турками. Натомість, потім вже з’ясувалось, що місце під Херсон було обрано так «вдало», що повноцінним портом воно таки не могло стати, адже лінійні кораблі не можуть прибути ані до Херсону, ні відбувати з Херсону. Але кому цікаві такі нюанси, коли є вищий задум царського режиму?

Нам цікавіше інше. Адже територія сучасного Херсона була обжитою з найдавніших часів. Поховання, виявлені на площі Свободи та в районі Дніпровського району міста, а також знайдені в різних місцях артефакти, як-от: мотика з рогу оленя, кам’яні сокири, – все це свідчить про перебування тут людини в епоху бронзи та міді. А це III—II тисячоліття до н.е.. А пізніше на території колишньої Херсонської фортеці знайдено скіфське поховання IV—III ст. до н.е. та ще чимало слідів цивілізації.

А якщо пройтись старими мапами українського півдня, то можна легко помітити сліди, не заметені першими ісмерськими окупантами. Виходить, що за кілька десятків років, задовго до Єкатєріни II, та її Потьомкіна, поряд з власною назвою Алєксандр-Шанц вже існує місто Херсон - “мєс Херсон”. Поруч існують окремо одне від одного цивільне православне поселення, та шанець - форт Алєксандра. За словником Даля «мєсто» - «місцевість». 

І ще чимало помарок такого типу можна знайти, маючи запал. А якщо копнути років на сто вглиб, то виявляється, що на місці Херсона — Алєксандра-Шанца — Фортеці Святого Алєксандра тоді уже стояло поселення Біліковичі. 

Тож факт лишається фактом - такі неузгодженості означають, що історія витоків Херсона зовсім інша, ніж та, що досі на його поверхні.  А порт, центр рибальства і торгівлі у цій точці Херсонщини існував ще за Київських князів і називався в літописах Олешшя. Перша згадка про Олешшя у руських літописах датується 1084 роком.

Ворота у Чорне море

Долю Херсона в усі переломні часи вершило його розташування практично у гирлі Дніпра. Херсон був «воротами» у Чорне море. Так було тисячоліття тому, за України-Русі, коли в межах сучасного Херсона існувало уже згадане літописне поселення Олешшя - середньовічний попередник міста. Це було актуальним і за часів російсько-турецької війни 1735-1739 рр., коли тут існувало земляне укріплення Олександр-Шанець. Природньо, що у «новоросійському проекті» путіна місто відіграє аж ніяк не меншу роль, ніж у «грецькому проекті» Катерини ІІ. Воєнний Херсон був заснований у 1778 р. як форпост Російської імперії у Південній Україні та Нижньому Подніпров’ї, як база для захоплення Криму і як тиловий і логістичний центр у російсько-турецьких війнах кінця ХVІІІ – ХІХ ст. 

Одвічний народний спротив 

До масштабної російсько-української війни Херсон доволі часто і кальково називали проросійським містом. Слава пропаганді, так? Однак впродовж всієї своєї історії місто мультиетнічне і проукраїнське. І тепер і століття тому, в  роки національно-визвольних змагань, воно було ареною жорсткого народного, політичного і військового протистояння. Після повалення самодержавства влада тут зосередилася в руках губернського комісара. Але в політичну боротьбу включився місцевий український рух. І вже у грудні 1917 року в місті вкорінилась влада Української Народної Республіки.

За Української Держави тут нарешті відродилось національне життя, створено українську «Просвіту», розквіт національного видавництва «Українська книгарня», споживче товариство «Україна», товариство «Думка», діяла українська учнівська спілка, українська студентська громада, в навчальних закладах розширилися курси українознавства. Діяв український національний театр. 

Так, аж до приходу СРСР та масового голоду у найбагатшому фермерському регіоні України. Втрати від голодомору 1932—1933 років в УСРР і одночасних епідемій в Херсоні сягали 33—35 тисяч осіб. Однак і за таких важких випробувань, за радянської окупації херсонці не втратили української ідентичності.

Місто поступово перетворювалося на індустріально-транспортний вузол союзного значення. Харчосмакову промисловість і сільськогосподарське машинобудування радянська влада умисно згубила і наполягла на індустріалізації та суднобудуванні.

Заплава льодовикового періоду

Досі під обстрілами, але незламний Херсон відроджується з попелу і неодмінно знову запросить гостей та частуватиме щедрими дарами своєї землі. А ще проведе вас старими затишними вулицями горбистого теплого міста. Тож раджу неодмінно після перемоги навідати та відкрити Херсон туристичний. 

І, якщо ви досі не знайомі, раджу оцінити це прекрасне місто з води та зануритись у найбільший природній лабіринт країни, що розташований тут, в одній із найширших точок русла Дніпра. Прямо навпроти центральної набережної матимете можливість побачити один із природних символів краю – Дніпровські плавні.

Це численні річкові острови, обплетені чагарником очерету. Але біля Херсона такий зелений масив на Дніпрі найбільший. Виникнення цієї заплави вчені відносять до останнього льодовикового періоду (20-25 тисяч років тому), коли Чорне море було відокремлено басейном і рівень води в ньому був на 30-40 м нижчий сучасно. За перебування в цій місцевості сарматів, слов’ян, печенігів і половців, і згодом Війська Запорізького, Дніпровські плавні були густими й лісистими, з просторими луками і перелісками та навіть піщаними дюнами. Наразі острівки менші, але і в наш час на них розташовано чимало туристичних баз, місцеві жителі будують острівні дачі. Це – місце зустрічі яхтсменів і любителів водних видів спорту. Уздовж зелених стін цвітуть білі та рожеві лілеї.

Дніпровські плавні – це одне з найбільших таких зелених угідь не лише в Україні, а й у Європі. Вони тягнуться далеко за межі Херсону в Голопристанський район. Розумієте, які широкі можливості в потужного руху спротиву нащадків херсонських таврів і козаків!

Тож віримо в наших оборонців, підтримуємо херсонців і уже плануємо відвідування незламного і, попри усі випробування, українського Херсону.

Підготувала Валерія Мікульська