Мелітополь… вимовляється важко і гірко, попри його солодку мультикультурну передісторію та українське буття. Запах теплого приазовського степу у цьому затишному і квітучому місті нашого Запоріжжя уже понад рік віддає прогорклим окупаційним режимом. Внаслідок масштабного російського вторгнення в Україну та російсько-української війни, з 26 лютого 2022 року Мелітополь перебуває у тимчасовій окупації РФ. Цього року він навіть призначений загарбниками так званим "административним центром" окупованої частини Запорізької області. 

Та опір всередині і зовні наростає, адже гнати непроханих росіян тут навчилися ще за часів більшовицького наступу. І нині Мелітополь, попри всі страждання, не ламається під довгим тиском болотного племені! І ми з вами не маємо права на слабкість та забуття. Крокуємо шляхом циклу “Незламні” до Мелітополя.

Колись у безкраїх степах на цій території жили скіфи, а згодом українські козаки, що збудували тут свій оборонний редут. А задовго до цього всього сюди йшли молитися і просити поради у всесвіту представники багатьох культур світу. Неподалік міста розташована унікальна сакральна святиня, що старша за Єгипетські піраміди — Кам’яна Могила. Але про все по черзі.

Степова оаза давніх кочівників

Історія цього сонячного міста на півдні сучасної Запорізької області має міцне і дуже інтернаціональне південне коріння. Сучасне місто, розташоване на річці Молочній, біля Молочного лиману, що прилягає до Азовського моря виникло досить пізно, але люди у цій точці сучасної України оселились у перших століттях до н.е.

На околицях міста досі з землі виринає чимало курганів. І в них уже виявлено скіфські поховання IV ст. до н. е. Серед знахідок, окрім речей побуту, знайдено тисячі прикрас із золота, у тому числі золоту оббивку сагайдака із зображенням сцен із давньогрецької міфології. Також виявлено сармато-аланське поховання IV ст. до н. е., де знайдено залізні і бронзові побутові знаряддя а ще золоту діадему, інкрустовану коштовним камінням.

І це не дивно. Адже у степовій зоні на місці нинішнього Мелітополя  упродовж століть проходили кочові шляхи багатьох племен: скіфів, гунів, аварів, хозарів, печенігів, половців, ногайських татар, що з певних причин зупинялись на місці, або неподалік сучасного Мелітопольського району.

Медове ім’я від греків

І минуле і сучасне населення Мелітополя складалося по цеглинках з багатьох культур світу і будувало своє вільне майбутнє на теплому південному сході України. Сучасні жителі: українці, німці, болгари, греки,  білоруси, татари, цигани і ще чимало національностей. Та й візьмемось за саму назву міста! Мелітополь походить від від грецького вислову Μελιτοπόλη і значить українською – «медове місто».

Московити майже зацементували у підручниках, що саме вони назвали Ново-Олександрівку ( колишня назва Мелітополя) навесні 1838 року, за проектом графа Воронцова, заснували  повітове місто Мелітополь. Але красти, як ми уже переконались, давня, майже ритуальна традиція “північних прихожан”. А ми ж знаємо, та й в багатьох історичних статтях нині можна знайти згадку про створення на місці Мелітополя грецької колонії 2500 років. Тут давно існує легенда, згідно з якою в античний час на місці впадання Молочної річки в Молочний лиман розташовувалася колонія під назвою Мелітополь. 

Документально це поки не підтверджено. Однак у працях Плінія Молодшого дійсно згадується колонія Мілетополіс ,а у записках Клавдія Птолемея це ж місто згадується уже під назвою Метрополіс. Але в обох випадках говориться, що місто розташоване на Дніпро. А до нього звідси не близько, приблизно 70км. Утім, зважаючи на значний грецький слід на нашому Причорномор’ї і Приазов’ї, все ж чимало істориків схильні судити, що в давнину греки попливли у пошуках нових земель і розселились по всій території цих куточків України. В Мелітополі і тепер є чимала спільнота етнічних греків.

Козацька “молочна” фортеця

Про місцевість, де розташоване сучасне місто чимало відомостей й у козацьких документах. Адже тут, на перетині древнього Муравського шляху та Ізюмського шляхів, на берегах Молочної ріки служили запорозькі козаки. Це один із переламних і окупаційних періодів в історії краю. Після перемоги Російської імперії за допомогою козаків у Російсько-турецькій війні (1768—1774 років) та підписання Кючук-Кайнарджійської мирної угоди решта території Запорізької області , тоді Північна Таврида, опинилася під владою Російської імперії.

На цей час припадають перші згадки про місто, 1769 – рік, коли тут споруджено козацький редут. У середині 1780-х років поблизу Овечого броду почали селитися сім’ї козаків, що перебували в караулі укріплення. А згодом підтягнулися і вільнонаймані, які обслуговували військовий поштовий пост, відставні солдати і переселенці з різних куточків країни, що прямували до Криму в пошуках кращої долі. 

А ще дослідники мають грунтовні припущення, що майже в той час, на частині території сучасного міста у 18 ст. існував аул або зимівник буджацьких ногайців — Киз-Яр, або Кизил-Яр. Від тюркської قیزل يار – Къизил Яр , а українською звучить – «червоний берег». Ногайці - нащадки Ногайської орди, що постійно “бадьорила” московію і займала території навколо нижньої течії Волги, у сучасних Астраханській області, Калмикії, Західному Казахстані. І тепер Киз-Яр - один із історичних районів міста. І хоч прописаний рік заснування міста - 1784, але ж стільки всього передувало цій даті.

Імперіалізм та більшовизм на чолі, але не в головах

Як і більшість загарбаних московією територій, після окупації царською машиною Мелітополю був визначений курс розвитку по потребах та амбіціях імперії. В кінці 19 го століття тут почало розгортатися виробництво сільськогосподарських машин, розвивалася борошномельна та харчова промисловість, тут майстрували жниварки і  віялки, обладнання для млинів. А ще, зважаючи на перетин історично цінних і зручних шляхів, квітла торгівля. Торгували тут хлібом, шкірою, вовною та іншими продуктами сільського господарства.

Мелітополь став великим бізнес-центром торговців, але після революцій і з приходом радянщини здав позиції. На відміну від московських панів, їх червоні потомки ініціативу любили тільки під жорстким контролем. А ще містяни досі згадують, як радянське керівництво боялось і пильно контролювало усі потуги української “Просвіти”. Майже до розпаду СРСР в Мелітопольських вузах нав’язували «Історію КПРС» замість Історії України чи всесвітньої. Уже тоді тут уже сформувалось і міцніло занмените нині підпілля опору - мелітопольське товариство «Меморіал». Його учасники сприяти повній та остаточній ліквідації сталінізму в усіх сферах суспільного життя. А згодом доклали зусиль, аби досягти кардинальних зміни у свідомості багатьох жителів Мелітопольщини. 

Вибори 1990 р. та референдум 1991 р. продемонстрували переворот у політичних поглядах громадян міста і району. Вони незалежні! А от в головах московитів, що повернулись сюди в 2022, програма за три десятка років не змінилась. Із перших днів масштабної війни і нової окупації загарбники - нащадки СРСР посилено проводять політику деукраїнізації . Навіть російське мовлення із телевежі у Мелітополі організували, а ще жадали навчання у дитсадках і школах за російською програмою. Не вдалося,  завдяки спротиву співробітників системи освіти.

Черешня єднання і коріння перемоги

Мелітопольська черешня… Це безумовно красивий і солодкий бренд Мелітополя часів незалежності і туристична принада мирного туристичного майбутнього. 

А ще так само, “Мелітопольська черешня”, називається місцевий любительський Футбольний клуб. А чому ні?  На початку літа місто потопає в обіймах білого квіту цих дерев. Чи не кожен українець чув і куштував соковиті і направду величезні плоди, що в сезон роз’їжджалися з Приазовського міста у всіх напрямках країни. 

У Мелітополі над створенням нових сортів черешні селекціонери працювали протягом майже 80 років. Це 44 сорти, внесені в Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні.. Саме тут створені такі сорти, як «Рубінова рання», «Мелітопольська чорна», «Великоплідна», «Талісман», «Казка», «Анонс» і безліч інших.

І в цих соковитих черешень є потужне коріння справжніх патріотів України, незалежно від їхнього походження, звичаїв чи віри. Після початку повномасштабного вторгнення мелітопольці в середині міста та зовні відважно боронять свій дім. 

-Вони у лавах ЗСУ і на вулицях з прапорами та листівками. 

-Вони від початку війни у вже легендарному підпіллі місцевого населення. 

-Вони підривають логістику окупантів і їх моральний дух, знищують колаборантів і російських офіцерів і активно співпрацюють з українською розвідкою.

А ми стоїмо за них, віримо у визволення та наших оборонців і неодмінно скоро піднімемо келих черешневого вина за перемогу України.

Підготувала Валерія Мікульська