– Ви багато подорожували, відвідали чимало країн. Зараз стали автором проекту Ukraїner, під час якого вивчаєте маловідомі місця України. Що підштовхнуло Вас організувати таку експедицію?

– Я досить багато писав про подорожі світом. Проте зараз відчув, що Україна переживає перехідний період, коли ми втрачаємо те, що за кілька років не вдасться зафіксувати. Я зрозумів, що хочу по-справжньому відкрити Україну,  побувати у кожному  районному центрі. І коли  під час нової подорожі мене запитають, що таке Україна, я у відповідь зможу дати посилання на Ukraїner. Експедиція  зібрала велику команду, яка тримається на ідеї. Наша справа цікава не тільки українцям, а й іноземцям – проект перекладається шістьма мовами. Я готовий стати громадським амбасадором України, адже наша держава заслуговує на те, щоб її достойно представляли. Ми фактично робимо те, що повинні робити Міністерство закордонних справ, Міністерство культури і Міністерство туризму. Нам боляче, що про Україну ніде не чути.

– Як багато людей  долучаються до ініціативи, можливо, запрошують показати рідні місцевості?

– Коли ми вирушали у першу експедицію зі своєю метою, амбіціями, то про проект майже ніхто не знав. Нині на нас уже чекають, пропонують безкоштовні їжу та нічліг. Ми отримуємо віддачу від людей і розуміємо, що займаємося чимось потрібним.   

Окрім того, з нами працює дуже багато волонтерів із різних країн світу. Частина – іноземці, які люблять Україну, інші – українці, які живуть за кордоном і добре володіють іноземними мовами. Здебільшого вони мають таку ж мотивацію, як і я, – хочуть показати світу, що таке Україна. Це повинна бути не лише позитивна розповідь чи презентація нашого шоу-бізнесу,  а історії  про звичайних людей, які займаються чимось цікавим.

– Скільки регіонів разом із командою Ви об’їздили та куди плануєте вирушити найближчим часом?

– Зараз закінчилася наша експедиція Поділлям – це був сьомий регіон. Наступними будуть Буковина і Карпати – це одна експедиція двома місцевостями. Ми поїдемо туди двічі: восени, щоб показати людей і природу, а також узимку, щоб показати традиції.

– На сайті Вашого проекту є графа «Поділитися музикою». У рамках експедиції  Ви збираєте унікальну українську музику? 

– Проект дуже всеохоплюючий, ми самі для себе відкриваємо Україну одразу  в  кількох площинах. Це не лише люди, місця, дороги, а й невідомий нам ландшафт, тварини і музика. Як тільки ми зробили відео, то зрозуміли, що нам потрібна українська музика, щоб показати іноземцям  круті українські гурти, композиторів, діджеїв і, таким чином, їх трішки популяризувати.

– Подорожуючи Україною, яке нове місце Вам удалося відкрити для себе? Що саме здивувало?

– Насправді, дивуюсь кожного дня, незважаючи на те, що до Ukraїnerа я був у всіх регіонах України. Я бачу величезний негатив у тому, що брак комунікації та інфраструктури дає змогу людям більше занурюватися у себе та закупорюватися у своєму селищі, але для збереження традицій це дуже цікаво. Як не дивно, але найцікавіші місця України там, куди важко доїхати.

– На Вашу думку, наскільки важливо розвивати внутрішній туризм? Чи допоможе це згодом залучити іноземних туристів?

– Насправді для того, щоб залучити туристів, потрібно розвивати все комплексно: інфраструктуру, медіа, які розповідатимуть про Україну. Важливо те, чим  займається Zruchno.Travel –  класифікація місць, де можна зупинитися, відпочити. Ми, своєю чергою, пишемо про більш унікальні речі, які є родзинками кожного регіону. Потрібно працювати над тим, щоб людина, яка трудиться над винятковою справою, розуміла свою цінність.

– Ви як професійний мандрівник можете оцінити, чого не вистачає Україні, щоб привабити туристів? Над чим потрібно працювати в першу чергу?

– Дуже багато чого не вистачає. Не вистачає лоукостів, медіа. Добре було б, якби такі проекти, як наш, підтримувала держава, оскільки держава промотує країну, але робить це якось недолуго. То чому не можна пошукати тих, хто робить це добре? У нас є 50 відсотків для того, щоб проект був зроблений дуже круто і вчасно, але над деякими матеріалами працюємо по півроку через те, що здебільшого у нас команда волонтерів.

– Як гадаєте, порівняно з часом до Революції гідності нині українці більш чи менш готові відкривати для себе Україну?

– Значно більше. Для цього також створюються потрібні умови – з’являються швидкісні потяги. Правда, величезна проблема у тому, що всі вони йдуть лише через Київ, а міжобласних зв’язків у нас немає. Дуже важливо, щоб районні центри співпрацювали між собою, це багато що змінить. Як мінімум допоможе подорожувати не лише центральними магістралями. Нині дуже багато говорять про децентралізацію влади, але насамперед нам потрібна структурна децентралізація, тобто дороги не лише з Києва, а й міжобласні.

– Ви часто подорожуєте автостопом. Як в Україні ставляться до такого виду пересування? Власне кажучи, чи готові українці безкоштовно допомагати людям, які хочуть дешево подорожувати?

– Я дуже люблю подорожі автостопом, раніше часто так пересувався, але тепер на це немає часу. Вони займають дуже багато місця в голові, тому що з людьми потрібно спілкуватися. Звісно, українці готові допомогти тим, хто подорожує таким чином. У нас більш розвинена культура автостопу, ніж, наприклад, у Норвегії. Я через усю Норвегію проїхав автостопом і здебільшого подорожував з емігрантами – іранцями, турками, поляками, – але норвежців за всю подорож бачив два рази. Проте у нас ця культура не так сильно розвинена, як у Польщі чи Чехії, тому що там були спеціальні програми: можна було дістати пальне, якщо ти віз автостопщика. Це спонукало водіїв до більшої активності. Я знаю, що «ОККО» займається схожою ініціативою зі спільнотою BlaBlaCar, яка, до речі, є теж хорошим способом пересування.

– Як легше подорожувати: самостійно чи з допомогою туристичних компаній? Як Вам здається, чи готова інфраструктура України до того, щоб туристи могли самостійно знайти все потрібне для відпочинку?

– Все залежить від можливостей і того, що ти хочеш. Фактично ми користуємося послугами «Кий Авіа», яка є нашим партнером. За потреби вони допомагають вирішити проблеми з транспортом, страховкою, готелями, і ми маємо цілодобову підтримку. Але коли є безліч часу і немає відповідальності за купу людей, то, звісно, можна подорожувати самостійно, і в Україні немає ніяких перепон.

– Ви автор уже трьох книг, не плануєте написати ще одну про Україну, на тлі етнографічних досліджень проекту?

– Так, ми думаємо, що вийдемо з видавничим проектом наступного року. Це буде серія книг чи журналів окремо про кожен регіон (ще точно не визначилися з форматом). У жовтні закінчиться експедиція, зробимо підсумок і тоді почнемо роботу над друкованою версією.

– Якщо говорити про книги, то в 2016 році Ви випустили книгу «Перехожі», у якій описували життя людей, подорожуючи Азією. Зараз на Вашому сайті є однойменна рубрика про цікавих людей. Чи можна очікувати, що всі ці історії знову  буде оформлено в одну збірку?

– Має бути європейське продовження «Перехожих», але я його ніяк не закінчу –  Ukraїner просто 24 години на день. Минулого року у мене вийшло дві книжки, цьогоріч теж мало вийти дві, але я їх відклав, хоча вони вже написані. Мені потрібно знайти кілька місяців для реалізації, але поки це неможливо.

– Подорожі для Вас – це захоплення чи робота? Можете назвати Ваші улюблені місця для відпочинку?

– Пасивний відпочинок не для мене – це сумно, по-справжньому я відпочиваю, коли займаюся улюбленою справою, тому Ukraїner – це задоволення і велика відповідальність, а ще челендж. Ми кинули собі виклик і намагаємося максимально круто все це зробити. Я не відчуваю себе правдивим мандрівником, як тоді, коли подорожував автостопом, хочу до нього повернутися, але спочатку треба розібратися з викликом, який був кинутий.

Фото: ukrainer.net, facebook.com/logvynenko

Автор: Дарія Поперечна