12 жовтня 4:00
Валерія Мікульська: «Україна має усе, щоб дивувати, бути популярною у світі й ще на цьому заробляти»

Коли приїжджають гості, завжди хочеться показати їм усе найкраще. Дивно, але більшість українців не знає, де у власній країні знайти те найкраще, яке дивує і чарує своєю неповторністю. Можливо, ми просто не вміємо помічати красиве поруч?

Валерія Мікульська –  ведуча телепрограми “Україна вражає” на телеканалі «Інтер» – прагне навчити українців відкривати свою країну та цінувати її унікальність. Мандрівниця поділилася зі Zruchno.Travel секретами створення туристичного проекту, порадами для подорожуючих та планами на майбутнє.

Найбільший у Європі реабілітаційний центр для бурих ведмедів, лиманний парк, розкішні дикі пляжі, товтри з молюсків – усе це чекає на нашу увагу. Україні є чим вражати...

– Зараз Ви працюєте над створенням туристичного проекту «Україна вражає».  Як виник задум  проекту такого формату?

– Ідея виникла у наші великій редакції програми «Ранок з «Інтером». Раніше це була маленька рубрика, яка згодом переросла у великий проект, – авторський тележурнал «Україна вражає».

Із рубрикою я працювала від самого початку – режисером, журналістом, а згодом стала автором-ведучою. Вона проіснувала кілька років, мала попит, гарні показники, рейтинги, відгуки. Ми бачили, що людям подобається, тому думка про те, щоб продовжити, зробити більше, виникла сама собою, і ми зробили це, я дуже тішуся. У нашій назві – суть та ідея. Ми зробили собі виклик переконатися і довести, що Україна вражає!

– Ви були ініціатором того, щоб переформатувати рубрику в повноцінну телепрограму?

– Так, це була моя ініціатива. Скажу більше, я не сприймаю це як проект “Україна вражає”, скоріше як дітище, і це важливо. Не можу пояснити, просто відчуваю, що робимо потрібну справу, корисну! Дуже часто стикаюся з тим, що українці, на жаль, погано знайомі зі своєю країною і не здогадуються, що зовсім поряд із їхніми містами, селами є куточки, де можна розвіяти втому, надихнутися, влаштувати урок історії своїм дітям тощо. Ми не знаємо свою країну, тому ті, хто не має можливості поїхати в стандартні Єгипет чи Туреччину, просто сидять удома, максимум їдуть у сусідній ліс насмажити м’яса. Мене це дуже бентежить, тому “Україна вражає” – це не лише розважальний, а й пізнавальний проект. Мені б дуже хотілося, щоб український туризм ожив. За три роки подорожей я зрозуміла: наша країна створена для туризму – це факт!

– Заради цього телепроекту Ви вже кілька років багато часу присвячуєте подорожам. Що мотивує Вас залишати всі свої справи та щоразу вирушати в мандри?

– Власне, те й мотивує, що робимо корисну справу. Я вбачаю у цьому велику відповідальність – розповісти всім про унікальні українські місцини, поділитися з іншими, адже, знаючи, хто ми й звідки, що ми маємо, тільки так можна будувати життя, майбутнє України. А ще мотивують відгуки людей: дуже часто отримую листи, фотографії з тих місць, де ми побували. Це вже постійний процес, ми отримуємо відгук, якийсь енергетичний посил, і знову хочеться їхати, щось показувати, щось відкривати.

– Проект користується великою популярністю, трапляється, що глядачі самі пропонують Вам місця, куди поїхати наступного разу?

– Для нас це нормальна практика, багато пишуть мені у Facebook або на офіційній сторінці програми. Проглянувши на нашому YouTube-каналі, де ми вже бували, глядачі пропонують свої місця. Такі пропозиції завжди вітаються у нашій команді. Буває, можемо їхати в якесь конкретне місце, а по дорозі знайти ще безліч об’єктів, про які нам розповідають герої проекту. Я завжди орієнтуюся на відгуки активних туристів, частенько буваю інкогніто на туристичних форумах. Не довіряю буклетам та туристичним компаніям, оскільки вони схильні або прикрашати, або не договорювати.

– Коли починали працювати над програмою, не боялися, що забракне туристичних атракцій?

– Україна безмежно приваблива туристично, у нас повно атракцій, і я у цьому впевнилася. На перших етапах, коли ми тільки починали проект, у мене були побоювання з приводу того, чи вистачить мені місць, щоб дати довге життя рубриці. Але вже за півроку я зрозуміла, що довго не матиму такої проблеми. І ось три роки  ми подорожуємо, а місця для відпочинку все не закінчуються.

Люди у нас дуже неуважні. Ми не вміємо помічати красиве поруч, їдучи дорогою, лінуємося вийти з машини і постояти бодай 15 хвилин, милуючись красивою панорамою. В Україні є багато таких місць, де можна відпочити, і вони нічим не гірші  за закордонні. У нас дуже індивідуальні краєвиди, тому мене трохи ображає, коли люди починають порівнювати та називати їх: “Українська Швейцарія”, “Українська Венеція”… Я теж згадую ці порівняння у матеріалах, у кадрі, але стараюся акцентувати на унікальності того, що не на фотографіях журналів, не в кіно, кліпах і не за тридев’ять земель, а так близько.

– Подорожуючи, Ви полюєте на ті унікальні місця, які ще не встигли стати туристичними?

– Так, це, власне, була основна ідея нашого першого сезону. Ми відкривали місця, незвідані туристами, ті, які ще не розрекламовано. У нас є багато популярних атракцій, які користуються постійним попитом на туристичному рівні: Одещина, Львів, Закарпаття. А ми взяли собі за мету відкривати нові маршрути, забуті, захаращені, подекуди зовсім без туристичної інфраструктури, але з чудовою природою і глибокою історією.

Взяти, наприклад, ту ж саму Одещину: для туристів усе закінчується Чорноморським узбережжям, але якщо поїхати в її глиб, то там дикий рай для відкривачів! Татарбунарський район, наприклад. Туди приїжджають серфінгісти з-за кордону, там найбільший у країні лиманний парк, розкішні дикі пляжі, а ми, мешканці України, про це анічогісінько не знаємо.

– Ми зараз говоримо про унікальну Україну. Раніше Ви працювали над рубрикою “Україна містична”, чому була обрана саме така тематика? Коли довелося відмовитися від цієїідеї?

– «Україна містична» – це теж наша спільна ідея ранкової редакції. Виникла вона, напевне, під впливом осінньої сірувато-загадкової погоди... Жартую, звичайно, все ж тому, що Україна не лише вражаюча, вона ще й загадкова. У нас у команді повно скептиків, і ми реалісти по натурі, хоча і мрійники. Знімати  «Україну містичну» було не завжди легко: постійно піддавали сумнівам усі легенди і місця. Як виявилося, в Україні є чимало «особливих» місць: геопатогенних зон, енергетичних точок, а скільки  намолених, святих місць, де трапляються дива, що досі не пояснені логікою, місць, де люди почувають себе особливо – відштовхувалися у виборі тільки від цього. А скільки легенд на нашій землі! Ми ніколи не прибріхували, а переповідали те, чим діляться люди: легендами, враженнями, відчуттями. «Україна містична» – прекрасна рубрика, вона мені дуже подобалася. І вона впродовж цілого сезону жила в ефірі,  особливо, до речі, її любили діти.

– Яка з туристичних місцин за весь період подорожей змогла привабити Вас найбільше?

– Зараз у голові мені доведеться швидко перегортати яскравий журнал локацій, де ми побували... Це запитання завжди збиває мене з пантелику…  Місць, куди хочеться повертатися, дуже багато. Перше, що спадає на думку з особливих місць, – Подільські Товтри. Про них, на жаль, дуже мало відомо, а вони ж знаходяться усього в 30-40 кілометрах від Кам’янця-Подільського, до якого приїжджає маса туристів. Цей природний парк – щось неймовірне! Товтри – це не зовсім гори, радше пагорби, а їхня унікальність у тому, що утворені вони з нашарування молюсків і раніше були морськими рифами древнього океану Тетіс. А тепер вони зеленіють на зовні, а між ними вигинається Дністер – чарівно!  Коли я перший раз там побувала, застигла хвилин на десять. І гарантую, з вами буде те саме! Цей парк простягається на три області – Тернопільську, Хмельницьку, Чернівецьку – і чудовий у будь-яку пору року. А наші рожеві озера затоки озера Сиваш – це ж насолода для очей і бальнеологічний курорт, хоча й дикий. Кілька разів була там зі знімальною групою і точно поїду ще – вже відпочивати.

– Друзі вже, мабуть, просять у Вас поради, куди їм їхати наступного разу?

– Я постійно спонукаю своїх друзів кудись вирушати, а вони на мене практично ображаються, бо дуже рідко бачимося через мої роз’їзди. Одного разу таки вхопили мене за хвіст: взяла відпустку, і ми поїхали по місцях моєї «бойової» знімальної слави. Я влаштувала їм таку ексклюзивну екскурсію. Але це було дуже приємно. Глядачі вирішують самі, їхати чи ні. За моїх близьких вибір уже зроблено!

– Ви б не хотіли стати тревел-блогером, виставляти лайфхаки для подорожуючих? Зараз це дуже популярно.

– Це дотично до нашої програми, і я періодично ділюсь якимось враженнями чи, навпаки, обуреннями у себе на сторінці або на сторінці нашої програми. До речі, у продовженні наших мандрівок роблю акцент саме на реалістичності: місць, умов, часу, якого варте це місце.

– Ви багато подорожуєте і можете сказати, наскільки розвинутий наш туристичний потенціал. Чи готова Україна до великого потоку туристів?

– На жаль, я не можу поставити організації туризму в Україні високу оцінку. Але хочу відзначити, що за останній час ми значно підтяглися. Цьому сприяли сумні події, але люди почали звертати більше уваги на те, де можна відпочити не виїжджаючи, ми вбачаємо у цьому і свою заслугу. Я ніколи не втрачаю можливості запитати про це в екскурсоводів, керівників парків, готельєрів. І вони відзначають, що останні кілька років дали серйозний приплив туристів. Якщо ми трішки постараємося, то матимемо сильну дохідну сферу. Розвиватися, не знесилюючи родючі землі, не витрачаючи природні ресурси. Україна має все для того, щоб дивувати, бути популярними у світі і ще на цьому заробляти.

– Наскільки важливо розвивати внутрішній туризм?

– Надзвичайно важливо, бо наш турист дуже вибагливий і балуваний. Треба поглянути правді  у вічі. Він уже регулярно їздить до Європи і десяток років відпочиває на тих курортах, де все включено. Тепер не тільки гості з-за кордону, а й українці вимагають комфорту, хорошого рівня,  навіть у зелених садибах. Це потрібно розуміти і починати враховувати. Ми маємо зробити марку, а потім міцно її тримати.


– До речі, про іноземних гостей. Не плануєте перевести програму англійською мовою?

– Наш проект – це насправді корисна справа в масштабах усієї країни і навіть на світовому рівні: іноземці, які нас бачать, теж присилають багато відгуків. Гарна ідея! Обміркуємо це, взагалі багато планів. Найближчим часом хочемо зробити і друкований путівник за мотивами програми, щоб той, хто не може подивитися в дорозі, міг почитати наші відгуки і поради. У мене особисто в планах фотовиставка. Так сталося, що, почавши відвідувати, бачити вражаючі місця, у мене виникло бажання забрати кожне із собою. Так у дорозі опанувала фотосправу. І от тепер кожне відвідане мною місце має своє особливе обличчя. Я обов’язково запрошу Zruchno.Travel на цю виставку.

– Що, на Вашу думку, в першу чергу потрібно змінити в туристичній сфері?

– Нам потрібно змінити ставлення до себе і своєї рідної землі – це найважливіше! Більшість українців не знає історії, географії, країни у цілому. Я й сама багато чого ще не знаю, на жаль. Але я хочу знати, і це важливо.  Якщо ми будемо обізнаними, то зрозуміємо, з чого починати й як рухатися далі, туризм – це майбутнє України. Просто повірте, і кожен щось зробіть для його розвитку.

– Можете дати поради туристам-початківцям, які захотіли відкрити для себе Україну? Що варто побачити в першу чергу?

– Спочатку пораджу встати з дивану. Ми дуже важкі на підйом. Наші туристи ліниві і звикли, що їм усе організують, а вони просто сядуть і поїдуть й будуть вражені з гарантією. Чомусь дуже мало активних, але я сподіваюся, що все зміниться. Це теж одна з наших місій – показати, зацікавити і змусити поїхати. Подорожі – це найкраще навчання, це життя. Щоправда, без пафосу.

Щодо порад. На жаль, у нас ще досі панує цей принцип сезонності. І чимало курортів просто зачиняються на час дощів-похмурості  чи й до весни навіть. А варто би перероджуватися, креативити. А поки цього не сталося, раджу зараз до Закарпаття, воно прекрасне у будь-який сезон. Численні замки, село виноградарів Бене, гарячі термальні джерела, оленяча ферма поряд із Хустом, високогірна чайовня у Пилипці, озеро Синевир; обов’язково слід заїхати до ведмежого притулку – найбільшого в усій Європі реабілітаційного центру для бурих ведмедів, у них зараз саме з’явилися маленькі ведмежатка. Говерла! Друзі, вона прекрасна і чекає на підкорювачів. Кам’янець-Подільський – мультикультурне місто із величною фортецею, в оточенні розкішних Подільських Товтр, устигніть побачити їх барвистими, осінніми. Тернопільські печери. Їх у цій області найбільше в Україні, більше 80-ти, і чимало прохідних, навіть музеєфікованих, як Вертеба та Кришталева. Коли ще, як не зараз, у підземну експедицію? А Чернігівщина! Поїдьте на день до гетьманського Батурина чи до розкішної Качанівки. Гарантую, такий урок з історії дітлахам сподобається.

– Які плани хочете реалізувати найближчим часом?          

– Зараз найближчі плани – вкотре довести, що Україна унікальна, бо це справді так. Колись я сама була скептично налаштована, але за деякий час мені як журналісту стало соромно, що я не знала стількох українських місць та фактів, тому рекомендую це вивчати наживо.

Усе красиве й унікальне, побачене, пережите і зафільмоване нами цього літа й осені глядачі побачать у ранкових ефірах програми «Ранок з «Інтером». Чекайте на тревел-серіал. Зовсім скоро.

Сподіваюся, команді «Україна вражає» вдасться спонукати людей пізнавати нашу країну.

Фото: facebook.com/Україна-вражає, facebook.com/v.mikulskaya

Автор:Дарія Поперечна



Коментарі (0)
Будь-ласка авторизуйтесь для того щоб залишити коментар

Партнери відпочинку