Отже, Буковель, а саме село Поляниця, з обох сторін оточене гірськими масивами, що робить його привабливим для туристів. І якраз у жовтні, перед тим як почнеться зимовий сезон, Буковель прекрасний як ніколи. Думаю, лише в Карпатах можна оцінити всю красу осені – вкриті густим туманом гірські вершини і неймовірних кольорів листя дерев.

Буковель — найбільший гірськолижний курорт України. Розташований на висоті 920 метрів над рівнем моря. Найвища точка курорту гора Довга — 1372 м. На Довгу можна піднятися на крісельному підйомнику, який працює тут круглий рік. Ціна 100 грн — за одного у два боки. Якщо маєте з собою гірський велосипед — із Довгої можна з’їхати на ньому по велотрасі. Правда, у місцевих прокатах я так і не знайшла гірських велосипедів, але можливо вам пощастить більше. До речі, велопрокат у Буковелі за день оренди коштує десь 250 грн.

Окрім велотрас, кататись тут є де. Вздовж озера Молодість спорудили велодоріжки, зрештою покататись можна і лісовими стежинами, яких тут безліч. Так само можна поїхати і по автотрасі, але як на мене, це трохи небезпечно, зважаючи на їх вузькість та звивистість.

До речі, про дороги. Вони тут у прекрасному стані. Нещодавно відремонтовані, рівні, без вибоїн, з новим покриттям. По обидва боки — ліси. Їздити тут тепер одна насолода.

Але повернемось до того, чим себе зайняти в Буковелі як активному туристу, так і тим, хто любить насолоджуватися красою сидячи. Вкотре пишу, що я їжджу в Карпати заради гірських треків. Чим класний Бук — так це тим, що прямо із села можна піднятися на трековий маршрут, за день пройти навіть 20 км і спуститися назад в село. Це для тих, в кого нема часу на ночівлю в горах або ліньки нести 25-кг похідний рюкзак.

Найпопулярніший трек у Буковелі — Горганський масив. Востаннє піднімалась на Горгани через гору Синяк. Є кілька треків, я обирала той, що від готелю Redisson по лижній трасі вгору десь з кілометр, а далі заходите у казковий ліс. Чесно кажучи, для мене всі ліси у Карпатах казкові, але буковельська частина якась особлива. Поринаєш наче у казку — височенні смереки, мох, вузькі гірські стежини і неймовірно смачне повітря. Дихаєш і не можеш надихатися. Словами не передати — спробувати слід обов’язково.

Самі Горгани — це кам’янисті розсипи, тому сюди треба йти у зручному взутті. Бажано мати трекові черевики, так як вони добре фіксують ногу і тоді дертися по камінню буде легше, ніж у кросівках чи кедах. Послизнутися тут — раз плюнути. Особливо у вологу погоду. Це важливо. Останній раз ми зустріли по дорозі пару, яка піднімалась на Синяк в тому, в чому вийшла із готелю. Дівчина була у балетках, білій сукенці і джинсовій курточці зі стразами. Чоловік хоча би був у кросівках. Мали з собою лише півтора літри води. Казали, що вийшли прогулятися і думали, що 5 км від "Редісону" до Синяка — це просто піша прогулянка. Насправді це не так — треба мати з собою і воду і перекус, бо підйом на Синяк дійсно забирає сили.

Сама гора Синяк має висоту 1665 метрів. По один бік відкриваються фантастичні краєвиди, Поляниця і Буковель перед вами як на долоні. У сонячну погоду можна побачити Говерлу (2061м) і Петрос (2020 м). З іншого боку – безкраї ліси, абсолютно не обжита місцевість, без людей і сіл, лише ліси і хащі. Кажуть, що саме там водиться бурий ведмідь. Мій колега минулого року розминувся із ведмедем хвилин на 20. Забрів у хащі десь у підніжжі сусідньої гори Хом’як. Стежина після дощу була волога, він вперся у тупик, тому повертався назад на стартову точку і помітив на землі свіжий ведмежий слід. Пощастило йому!

Продовження читайте на сайті "Вокруг света Украина"

Фото: Галина Остаповец