Редакція Zruchno.Travel

Пожвавлення в’їзного туристичного потоку та збільшення кількості іноземних туристів в Україні цього року напряму пов’язані з проведенням гучних фестивалів, і найбільшим серед них, без сумніву, було "Євробачення".

Команда Zruchno.Travel вирішила поспілкуватися із українським ведучим, який 12 років  займається всесвітньо відомим пісенним конкурсом, Тімуром Мірошниченком. Ведучий уважає, що київський конкурс став найкращою рекламою України за останні п’ять років. Ми скористалися нагодою розпитати про всі деталі проведення масштабної події, а також поговорили про туристичний потенціал України. Тімур як справжній мандрівник запевняє, що ми недооцінюємо туристичний потенціал.
 
– Ви вже 12 років працюєте з проектом "Євробачення". Як гадаєте, завдяки цьому проекту нам удалося привернути до себе увагу світу та поліпшити туристичний імідж України?
 
– Безумовно, вдалося. Я називаю "Євробачення", якщо не брати до уваги музичний складник шоу, “чемпіонатом Європи зі співу”, адже подібні конкурси об’єднують в одному місці дуже  багато країн. Протягом фінальної частини до однієї музичної столиці з’їжджається реально половина світу.
 
15 років тому про "Євробачення" в Україні майже ніхто не знав, аж поки ми не почали брати участь. Це трапилося в середині 2003 року, коли на конкурсі вдвічі збільшилася кількість учасників за рахунок колишніх югославських та радянських країн. Тоді вже всі в Європі почали дізнаватися, що є такі окремі країни, як Боснія і Герцеговина, Молдова та Україна.
 
Якщо брати до уваги наше останнє київське "Євробачення", то для мене воно стало найкращою рекламою України за останні п’ять років. Раніше ще ми проводили "Євро-2012", та про нього, на жаль, усі вже забули.

Фото: eurovision.ua
 
– Минулого року довго тривали суперечки, де саме проводити пісенний конкурс: у Львові, Одесі, Харкові, Дніпрі, Херсоні чи Києві. Якої думки притримувалися ви?
 
– Як не крути, Київ – найбільш розвинене місто України. З погляду готовності столиця хоч завтра готова приймати будь-який захід, будь це "Євробачення", "Євро" чи Ліга чемпіонів. Хоча як тільки стало зрозуміло, що до нас завітає найкращий пісенний конкурс Європи, одразу постало багато питань стосовно того, що немає  концертних майданчиків. Та це скоріше комплексна проблема всієї нашої країни.
 
Я дуже хотів, щоб "Євробачення" провели або у Львові, або в Одесі. Завдяки таким заходам вирішуються ті проблеми, до яких роками не доходять руки. Тоді зазвичай знаходяться час і гроші, щоб привести місто до ладу. В Одесі, наприклад, є новий аеропорт, який усе не можуть здати в експлуатацію. Притому, що термінал абсолютно готовий, залишилися лише косметичні роботи. "Євробачення" було б чудовим приводом, щоб дати цьому старт. Дороги в Одесі теж не найкращі, їх не завадило б підлатати. Але знову ж таки існує комплексна проблема –  немає великого концертного майданчика.
 
Моя мрія – перемога України на "Євробаченні" раз на два роки. Ми могли б організовувати все в різних містах, щоб привести до ладу всю країну.

– А яке із цих міст вам здається найбільш привабливим із туристичної точки зору?
 
– Київ – це столиця. Крім потрібної інфраструктури, тут ще є дуже багато історичних пам’яток, цікавих місць та шалених краєвидів. Проте, я думаю, неможливо не закохатися у Львів чи Одесу, побувавши там хоча б раз. У кожному з них є свій особистий шарм – те, чим вони вирізняються від інших міст.
 
Протягом усієї журналістської діяльності мені пощастило працювати з багатьма проектами, які пов’язані з туристичною галуззю. Можна сміливо сказати, що я побував у всіх містах і містечках нашої країни. Хочу відзначити, що, крім Києва, Львову, Одеси, в  Україні є дуже багато крутих міст, які можуть бути цікавими для туриста. Але всюди одна проблема – це дороги, які, насправді, зараз дуже активно будуються по всій країні. А ще у нас відсутній комплексний підхід для того, щоб зустріти туриста. Тобто якщо в Києві з готелями більш-менш все в порядку, то в тій же Одесі із цим виникають труднощі, не кажучи вже про якісь маленькі містечка.

Фото: CITA Ukrainian Travel Company
 
– Ходило багато версій про вибір ведучих (окрім Мірошниченка, ведучими були Володимир Остапчук, Олександр Скічко. – Ред.). Чому був саме такий склад? Адже раніше завжди притримувалися стандартної схеми: дві пари чоловіків та жінок.
 
– Ніхто не планував, що буде саме так. Кастинги та проби тривали кілька місяців, усе почалося ще в листопаді. Тоді кільком десяткам українських ведучих (хлопцям і дівчатам) запропонували взяти участь у цьому конкурсі. Причому все трималося в таємниці, ми й досі не знаємо, хто був на тому відборі.
 
Спершу потрібно було записати  коротке відео англійською мовою. Після цього половину учасників  було запрошено на кастинг до студії, а через місяць відбувся вже серйозний конкурс: читали вірші англійською мовою, проводили екстремальні інтерв’ю, наче в прямому ефірі. Потім ще місяць продюсер просто шукав цікаві ідеї. Очевидно, йому спала на думку, що буде цікаво скомбінувати таке тріо.

Фото: eurovision.tv

– Після того як ви стали ведучим "Євробачення", почали сипатися нові пропозиції десь попрацювати? Можливо, пропонували роботу за кордоном?
 
– У принципі я щотижня десь буваю. Така тенденція була й до "Євробачення", просто після нього все посилилося. За кордоном теж збільшилася кількість замовлень, навіть почали запрошувати на приватні заходи. Після "Євробачення" я побував по роботі в Грузії, Молдові, Білорусії, Польщі, Іспанії, Італії – одним словом, нормально поїздив.

 
– Уже почалася підготовка до наступного "Євробачення"? Ви будете проводити національний відбір?
 
– Ні, вже третій рік поспіль національним відбором займається СТБ (телеканал медіагрупи StarLightMedia. –  Ред.) Анонсовано, що ведучим знову буде Сергій Притула (ведучий та шоумен. – Ред.). Але особисто в мене підготовка до "Євробачення" триває цілодобово. Тиждень тому закінчилося "Дитяче Євробачення" у Тбілісі, а вже стартував продаж квитків на дорослий конкурс. Як не крути, я більше третини життя займаюся цим конкурсом, тому він завжди поруч.

 
– Як гадаєте, шоу якої тематики не вистачає на українському телебаченні?
 
– Українському телебаченню поки багато чого не вистачає. Останніми роками нас накрила хвиля талант-шоу, а з початком революційних і військових подій збільшилася кількість інформаційно-політичних програм. Цього занадто багато. А от якихось культурних чи освітніх проектів як не було, так і немає.
 
Якщо говорити про тревел-шоу, то є кілька дуже крутих та успішних, але вони здебільшого спрямовані на закордонні поїздки, для внутрішнього споживача роблять усе менше телевізійних продуктів, ніж хотілося б.

 
– У чому проблема, немає попиту чи людей, які б могли якісно це зробити?
 
– Зрозуміло, що це комерційно не привабливі проекти. На українському телебаченні, як і в бізнесі, ніхто не хоче вкладати гроші в те, що поверне інвестиції значно пізніше. Всі хочуть уже завтра отримати прибуток. Якщо з талант-шоу все виправдано, то освітні проекти зовсім нерентабельні в такому плані.
 
– Ви вже побували в усіх областях України? Які ваші улюблені місця?  
 
– Я дуже люблю Карпатській регіон. Цього літа я дуже багато їздив по Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській областях. Приємно, що там дуже багато нових доріг і вже можна нормально їздити по Карпатах і водночас милуватися неймовірними краєвидами.
 
Ще я не можу без моря. Коли в мене є така можливість, я сідаю в машину та їду до Одеси, щоб уранці там попити кави, а ввечері повернутися назад. Таке вже бувало. Одеса в моєму топі. Впевнений, що всі дуже сумують за Кримом. До 2013 року я проводив там на зйомках і фестивалях практично все літо, повертався до Києва аж наприкінці вересня.
 
Насправді, таких місць дуже багато. Елементарно проїхатися вздовж Дніпра – там є шалено красиві Канівське та Кременчуцьке водосховища.

 
– Як часто вирушаєте в мандри? Що унікального вдалося відкрити для себе під час подорожей?
 
– Коли випадає можливість, ми з друзями організовуємо творче турне: розробляємо невеличкі маршрути на кілька днів. Наприклад, уранці виїжджаємо з Києва, а потім по черзі заїжджаємо в Хмельницький, Кам’янець, Хотин, Чернівці, Заліщики, Тернопіль; їдемо і чотири дні насолоджуємося різними цікавими місцинами.
 
Якось ми вирушили в таке турне просто зранку 1 січня (я на Новий рік працюю, тому стан здоров’я дає змогу вранці сісти за кермо). Ще теж було дуже цікаве турне, коли ми їхали до Запоріжжя, потім через Хортицю до Дніпра, у Чигирин, Канів, уздовж  шалених дніпровських круч.
 
Я не можу довго  сидіти на одному місці. Коли випадає такий час, що більше тижня не треба нікуди їхати по роботі, а весь час бути в Києві, то стає якось не по собі, хочеться кудись вирватися. Елементарно заїхати погуляти в Чернігів. Особливо якщо гарна погода. Це дуже красиве старовинне місто, мені здається, що воно недооцінене з погляду туристичної привабливості.

 
– Ви самі народилися у Києві, розкажіть про свої улюблені місцини. Що порадите подивитися туристам, які приїжджають відкривати столицю?
 
– Тут я, мабуть, оригінальним не буду. Мені дуже подобаються наші дніпровські схили – там багато місць, де можна посидіти, подивитися на Дніпро. Я за знаком зодіаку Риби, може, тому мене постійно тягне до води.
 
Історичний Поділ також захоплює, проте я все чекаю, коли його приведуть до ладу, тому що їздити там неможливо. До Подолу чомусь завжди не доходять руки, але я сподіваюся, що рано чи пізно це станеться. Мені здається, Київ – це місто, в якому завжди можна знайти чим зайнятися.

 
– Скоро почнеться зимовий сезон, плануєте відвідати якийсь гірськолижний курорт?
 
– Обов’язково! Минулого року я пропустив лижний сезон через "Євробачення". Єдине, трохи працював у Яремчі й устиг день покататися, щоб хоча б трішки розім’яти м’язи. Сподіваюся, цьогоріч удасться виправити ситуацію. Ми з друзями щороку намагаємося вирватися на два-три дні,  причому не тільки до Буковелю, де все ідеальне, а й на Драгобрат, і до Славського або на інші невеличкі курорти.
 
Розмовляла: Дарія Поперечна

Фото: facebook.com/tim.miroshnychenko, UA:Перший