Редакція Zruchno.Travel

Україна відкрита для мандрівок. У нас є багато великих міст та красивих містечок, які мають що показати туристові.

Варто лише зібрати  гарну компанію та вирушити у подорож. Борис Крімер, тревел-блогер, який багато подорожує Україною та світом, в інтерв’ю Zruchno.Travel розповів про цікаві українські туристичні атракції, мандрівні квести і спортивний туризм.
 
– Ви активно подорожуєте світом, а й Україною також. У чому конкурентні переваги нашої країни?
 
– Україна – конкурентоспроможна країна в плані туризму, особливо для самих українців. Далеко не всі їздять подорожувати за кордон, бо у внутрішньому туризмі є багато переваг. По-перше, це просто, бо все знаходиться поруч. По-друге, це цікаво, тому що Україна – велика країна, є різні природні зони, неповторні історичні об’єкти, іноді відрізняється культура певної місцевості.
 
Я досі все не об’їздив та й не впевнений, що колись встигну це зробити, адже це дуже великий шлях. Візьмемо Кіпр чи Грузію – вони цікаві, але маленькі. Автотурист за тиждень із легкістю об’їде майже всі їх відомі місця. В Україні так не вийде.

 
– А які саме незвідані українські місцини плануєте побачити в першу чергу?
 
– Звичайно, є місця, куди давно хочу потрапити. Наприклад, у Львівській області я ще не бачив деяких замків, зокрема у Добромлі та Поморянах. У Кіровоградській та Миколаївській областях знаходиться багато різних скель та каньйонів. Поки я був лише в одній точці – Актівському каньйоні. Хотів би побачити ще певні морські  куточки України, і в Карпатах був не на всіх хребтах.
 
– А з того, що вже бачили, можете скласти топ найпривабливіших туристичних місць України?
 
– Тоді потрібно зробити два великих розділи: культурна програма та природні пам’ятки.
Якщо говорити про міста, то це однозначно Львів, Чернівці, Кам’янець-Подільський, Одеса – за рахунок масштабу.
 
Крім цього, у мене є перелік улюблених маленьких містечок. Вони теж дуже красиві, але їх важко порівнювати між собою. Наприклад, Бучач та Кременець у Тернопільській області, Мукачеве у Закарпатті, Глухів та Тростянець у Сумській області, Корсунь-Шевченківський на Черкащині. Також Білгород-Дністровський – за рахунок фортеці, Вилкове – за рахунок своєї унікальності.
 
Подорожуючи Лівобережжям, обов’язково потрібно побачити красиві козацькі церкви у Ніжині, Прилуках, Чернігові. Ще дуже подобається Тараканівський форт у Рівненській області та фортеця "Білий лебідь" у Меджибожі.
Якщо йдеться про природні пам’ятки, то всі ми, звичайно, любимо Карпати. Я теж їх люблю.
 
Також подобається Гранітно-степове Побужжя: Актівський, Петропавлівський скельні каньйони в Миколаївській області, Буцький каньйон у Черкаській області, каньйони Дністра і Смотрича. Ще запам’ятався Трахтемирівський півострів – велика територія, де мало людей і дуже красиві пейзажі. Окремо – про ліси. Наприклад, є таке "Кам’яне село" посеред дуже красивого лісу на півночі Житомирщини. На Чорноморському узбережжі зачаровують Кінбурнська коса та острів Джарилгач – довжелезні білі пляжі. Якби ще море було б трішки кращим, то це були б реальні Мальдіви.

Фото: elit-tour.ks.ua

– На вашу думку, потенціал якого туристичного регіону найбільш недооцінений?
 
– Не відкрито ще дуже багато. Передусім через нестачу необхідної інфраструктури. Йдеться не лише про Львів чи Карпати. Варто звернути увагу на маленькі містечка України.
 
Коли я їхав на схід, то від поїздки нічого не очікував, а там, виявляється, повно міст із цікавими пам’ятками. Тростянець, де у центрі міста розташована фортеця, Суми з величезною кількістю красивого графіті.
 
Також не відкритий Причорноморський регіон. Саме Чорне море популярне, а ближні міста залишаються поза увагою. Миколаїв, Херсон мають красиву архітектуру та історію, яку можна доносити, створивши інтерактиви, нові музеї, цікаві заходи. Це потребує більшого розуміння місцевої влади та інвестицій. Бо, як на мене, ресурси регіону реально недооцінені, адже там постійно крутиться велика кількість людей.

 
– Як можна зацікавити іноземців приїжджати до України?
 
– Варто зробити Україну більш зручною для іноземців, адже без знання мови їм дуже важко зорієнтуватися та знайти потрібний транспорт. Як іноземний турист має потрапити, наприклад, із Борисполя у Трахтимирів? Хто йому скаже, що з Видубичів раз на день їздить маршрутка у село Великий Букрин?
 
Наша країна  буде популярна серед іноземців за рахунок низьких цін. А чим принципово відрізняється Львів від Кракова? Але туристів у Кракові уп’ятеро більше. Ще мені дуже подобається фраза, що Будапешт – це Київ, який зміг. Там безліч туристів, у Києві поки не дуже багато.  Для іноземців потрібно як слід підготувати інформацію та інфраструктуру.

– Який вид туризму вам найближче?

– Спортивний туризм: гірські, водні, піші походи, автостоп, просто бекпекінг, коли береш рюкзак і вже на місці вирішуєш, куди варто податися.
 
– Що зі згаданого найпопулярніше в Україні?

– В Україні поширено все: гірські та лижні, водні, піші походи, трішки менше автомобільні, а ще є велосипедні. У Києві можна знайти з десяток відносно великих туристичних клубів, які займаються саме спортивними походами. Організовують подорожі навіть у високі гори: Тянь-Шань, Гімалаї, Памір.

Спортивний туризм не є масовим, натомість він будується у невеликих спільнотах.

– Що вам більше до вподоби: соло-подорож чи з компанією?

– Я вже розумію переваги одиночних подорожей, але ще не практикую, оскільки недоліків, на мою думку, більше. У спортивному туризмі одиночні подорожі взагалі виняток, бо це командний вид спорту. А, наприклад, автостопом одному подорожувати найлегше.   

Я люблю подорожувати з компанією друзів, щоб можна було з кимось поділитися своїми враженнями. А буває, на форумі хтось написав, що хоче зібрати групу, і з тобою йдуть люди, яких ніколи не бачив раніше.

Фото: Святослав Медик
 
– Не планували самостійно організовувати подорожі для початківців?
 
– Поки ні, але навчанням початківців займається туристичний клуб "Університет", до якого я належу. Там є школа передпохідної підготовки. Туди приходять зовсім "зелені" люди, а їх там усьому навчають. Клуб – не комерційний. Я теж там частково допомагаю, щось розповідаю, ходжу у спільні походи.

Нині туризм сильно комерціалізується, більшість походів робиться за гроші. Загалом є свої переваги: це легко, зручно, не потрібно займатися ніякою підготовкою.  Але мені туризм більше подобається як подорож, а не як комерція. Для мене це справа, якою займається група друзів, де панує приємна особлива атмосфера. З комерційними підходами цього немає.

– Чому вирішили вести туристичний блог?

– Здебільшого я нічого не вирішував. Перші два матеріали написав як звіти про походи.
У спортивному туризмі є своя культура написання звітів про походи, де розписуються маршрути та зупинки, описуються перешкоди, наприклад гірські перевали.

Це можуть бути надскладні місця, де літає каміння, сходять лавини, є тріщини в кризі. Люди, які вперше проходять такі маршрути, залишають описи, де вони були, щоб наступні групи розуміли,  як будувати маршрут.

– Ви вже написали книгу про подорожі. Коли чекати на нову?

– Рано чи пізно це таки станеться. Першу книгу ("Як козаки край світу шукали". – Ред.) я теж не писав спеціально – це просто збірка звітів.  Я побував у тривалій подорожі, по дорозі багато записував у щоденнику. У кінцевому підсумку зрозумів, що зібралася велика кількість цікавої інформації, яка непогано виглядає як цілісна книга. Свого часу я б із задоволенням читав літературу подібної тематики, проте таких книг не вистачало.

 
– Можете назвати кілька сучасних видань про український туризм, які вам до вподоби?
 
– П’ять років тому, коли я писав звіт про свою подорож, в Україні  було лише кілька туристичних видань. Зараз книг про подорожі стало набагато більше. Мені до душі те, що подобається, мабуть, усім мандрівникам – книги Богдана Логвиненка, Артема Чапая.
 
– Розкажіть детальніше про туристичні квести, які ви організовуєте.
 
– Квести – це ігри, коли люди  виконують різні завдання та переміщуються по місцевості. Вони мандрівні й розраховані на велику відстань. Наприклад, старт квесту у Києві, а фініш – у Полтаві. Люди пересуваються громадським транспортом та автостопом від міста до міста. Ми завжди намагаємося створити якусь історію, люди в неї занурюються, а потім розплутують головоломку.
 
Спершу це робилося переважно для друзів, було лише вісім учасників. Згодом інформація вже поширилася у середовищі, тому тепер щороку з нами мандрує 40-50 людей. Ми організовуємо квести вже вісім років, але відбуваються вони раз на рік, тому що на підготовку потрібно багато часу. Десь місяць потрібен лише на формування ідеї та концепції, яка поєднає всі місця та історії, а потім уже технічна робота: тексти, головоломки, спорядження.

 
– Дайте кілька порад внутрішнім туристам, які хочуть подорожувати Україною.
 
– Україною подорожувати легко, бо вам знайома мова, певні стандарти поведінки людей, ціни. Спочатку визначьтеся, що саме вас цікавить, а потім уже вибирайте регіон і вид подорожі, з чого хотілося б почати. Якщо вирішили займатися спортивним туризмом, то варто зконтрактуватися з досвідченими мандрівниками, бо самому може бути важко. Просто не треба боятися, а треба пробувати – це зовсім не складно.
 
Розмовляла: Дарія Поперечна

Фото: facebook.com/uaodissey, facebook.com/yuliia.tk