Редакція Zruchno.Travel

Щороку Україна втрачає кілька історичних пам’яток: горять дерев’яні храми, руйнуються замки та палаци. Щоб зберегти архітектурне надбання і передати культурну спадщину майбутнім поколінням, фотограф та мандрівник Максим Ритус заснував проект "Українські пам’ятки архітектури. Спадщина".

На світлинах він фіксує культові будови та історичні споруди, які знаходяться на межі зникнення. Автор проекту розповів редакції Zruchno.Travel про унікальні будівлі, що потребують збереження, а також поділився досвідом мандрів маловідомими куточками України.

– Максиме, як довго вже колекціонуєте пам’ятки? І скільки об’єктів є на сьогодні в реєстрі вашого проекту?

– Зараз до мого реєстру входять ті пам’ятки, що опубліковані на LiveJournal, – їх налічується близько 470. Ще 123 пам’ятки сфотографовано, проте поки вони не опрацьовані. Окрім того, своєї черги чекають ще 590 архітектурних об’єктів. Ця колекція збиралася впродовж семи років, проте активно проект почав працювати чотири роки тому. Фактично більшість матеріалу зібрано за останні чотири роки.

– А коли почали цікавитися старовинною архітектурою?

– Вперше зацікавився цією справою вісім років тому, коли побував на Галичині. В той час були величезні проблеми не лише з архітектурою, а й з туристичною інфраструктурою в цілому. Спостерігаючи, як наша культурна спадщина, що залишилася нам від предків, руйнується і потроху зникає, винила думка, що потрібно все це зафіксувати для майбутніх поколінь. Деякі пам’ятки йдуть у небуття, тому хочеться максимально задокументувати їхній теперішній вигляд. Можливо, мої напрацювання згодом допоможуть полегшити процес реставрації та відновлення архітектурних пам’яток Україні.

Поморянский замок
 
– Як прийшли до створення проекту "Спадщина"?

– Спочатку я просто їздив і фотографував те, що припало до душі. Згодом назбиралось досить багато матеріалу. Він і став основою мого особистого проекту "Українські пам’ятки архітектури. Спадщина". Це перетворення відбувалося плавно. Спочатку була просто база, яка уже потім переросла у публікації на LiveJournal. Розвивати проект допомагають мої рідні. Окрім того, деякі люди доповнюють уже готові публікації, надсилають свіжі фото об’єктів.

Проект запущено для збереження інформації про архітектурні пам’ятки, документальної фотофіксації того, що знаходиться на межі зникнення. Також у ньому висвітлюються відновлені пам’ятники архітектури, культові будови та інші історичні пам’ятки, що знаходяться на території України.

– Чи є вже якісь позитивні результати вашої діяльності?

– Проект, звісно, привертає увагу до проблем з архітектурними пам’ятками, проте це не дає бажаного результату. Владу частіше цікавлять яскраві фото з зображенням надбань – до мене неодноразово зверталися з проханням використати світлини у різноманітних буклетах та публікаціях.

–  Як знаходите пам’ятки, що стають героями вашого проекту?

– Більшість інформації знаходжу в мережі, проте вона там дуже розкидана. Я намагаюся створити власну карту, щоб якось це все систематизувати: зеленим позначаю об’єкти, які ще потребують зйомки, бордовим – відзняті пам’ятки, а жовтим – ті, що мають уже повністю опубліковані матеріали. Частину цікавих фактів знаходжу у різноманітних книгах, зазвичай, вони публікуються у невеликих тиражах, щось витягую із наукових робіт, деякі з екземплярів рекомендують друзі, що під час подорожі відшукали той чи інший об’єкт. 

–  Як часто буваєте в експедиціях? Як плануєте свої маршрути?

– Раніше проводив щонайменше три експедиції на рік, перед цим встигав робити і шість. Виникають проблеми із фінансуванням, адже кожна подібна мандрівка вимагає близько 600 доларів на одного, більшість з яких витрачається на пальне. Минулоріч відправився в одну велику експедицію Волинню, південною та західною Львівщиною. Вдалось опрацювати більше сотні населених пунктів. На наступний рік готую два варіанти експедицій. Перший із них – почати працювати із Лівобережною Україною, відкрити для себе Чернігівщину, Сумщину, а з іншого боку, можливо, продовжу доопрацювання Львівщини, Тернопільщини та Івано-Франківщини.

– Відслідковуєте подальшу долю знайдених об’єктів?

– Буває, на деякі об’єкти я приїжджаю по кілька разів, бо не вдається зробити якісну світлину з першого разу – повернувшись додому, розумію, що на фото чогось не вистачає. Наприклад, Унівську лавру вже знімав чотири рази, але досі не можу опублікувати матеріал. Нещодавно під Львовом також фотографував стару дерев’яну церкву в Кугаєві, у неї був прогнилий гонт (покрівельний матеріал, – ред.). У той час, коли я опублікував статтю, храм уже почали ремонтувати.

– Яка область в Україні очолює антирейтинг за кількістю занедбаних пам’яток?

– У регіонах різні проблеми з певними видами пам’яток. Візьмемо  Західну Україну – там більші проблеми з римо-католицькими храмами, а на Вінниччині, наприклад, найбільш постраждалими об’єктами є палаци. Вони часто слугували приміщеннями для медичних та навчальних закладів. Згодом їх просто залишали гинути в забутті.

Реставрацією мають опікуватися професійні реставратори, яких в Україні залишилось дуже мало. Проте кошти має виділяти держава. Бо поки не буде узгоджено закон  "Про меценатство", який ніяк не можуть прийняти, гроші від інвесторів у цю сферу не підуть.

Волков. Костел Св. Магдалины

– Ви фотографуєте ті об’єкти, що руйнуються прямо зараз, на ваших очах. Від чого найбільше болить серце?

– Час йде. Після того, як польської громади не стало, католицькі храми у маленьких містечках Західної України уже більше 50 років стоять запущені, без ремонту. Зокрема, тепер немає доступу до костелу у селі Годовиця. Храм закрили через аварійний стан, адже поруч знаходиться шкільний заклад. Також у містечку Нирків стояло дві вежі Червоногородського замку, а тепер одна з них наполовину зруйнована, хоч пройшло не так багато часу. У Київській області в селі Копилів невідкладної допомоги потребує маєток фон Мекків. У Одесі дуже швидко руйнується будинок Русова, де відпадають цілі елементи зовнішнього декору, до того ж він пару разів палав. На це дуже боляче дивитися.

– Яким пам’яткам архітектури протягом останнього року пощастило бути відреставрованими або, принаймні, де розпочалася реставрація?

– В Острозі за зібрані громадою кошти почали реставрувати синагогу. Роботи проходили досить бурхливо. Також у Меджибізькому замку реконструюють один із палаців, що знаходиться на території. Почали активно займатися замками на Тернопільщині, на цю справу були навіть виділені кошти з державного бюджету. Деякі з них, наприклад, Збаразький, підіймаються на гарний рівень. Та такий процес відбувається лише на тих територіях, де люди хочуть цим займатися.

Фото: Ukraine is

– Яка нині забута архітектурна споруда, на вашу думку, має шанси стати новою туристичною перлиною України?

– У кожному регіоні можна виділити свою туристично-привабливу пам’ятку. Багато красивих місць можна знайти у тому ж Львові. Думаю, туристам варто звернути свою увагу на місто Добромиль у Львівській області – там знаходиться красивий старий замок. У самому населеному пункті є шикарний Преображенський костел, монастир, цікава ратуша. Тамтешній регіон Львівщини не сильно популярний серед туристів, хоч впевнений, що там можна побудувати цікавий туристичний маршрут. На мій погляд, ці місцини мають великий потенціал.

– 2018 рік в Європі оголошено роком культурної спадщини. Яким змістом ви б хотіли наповнити цей формальний статус для України?

– Потрібно робити наголос на збереженні наших культурних скарбів. Наприкінці  березня буде проходити будівельна виставка InterBuildExpo. Разом із Державним інститутом культурної спадщини там презентуватимемо проект "Руїна України", де будуть представлені пам’ятки, що зараз перебувають у стані руйнації. У виставці братимуть участь всі будівельники України. Має також завітати прем’єр. Сподіваюсь, ця подія дасть новий поштовх справі збереження архітектурної спадщини.

Розмовляла Дарія Поперечна

Фото: facebook.com/UaaHeritage, m-a-d-m-a-x.livejournal.com, facebook.com/maxim.ritus