Редакція Zruchno.Travel

Чудові гірські краєвиди, чисте повітря, мінеральна вода та десяти музеїв у закарпатському селі Колочава привертають увагу тисяч туристів. Про свою подорож цими місцями розповідає блогер Борис Крімер.

Колочава - село посеред Карпат, яке завдяки надзвичайно цікавому та ефектному музею архітектури претендує на звання найцікавішого села в регіоні. Красиві гори, заквітчані долини, джерела з мінералкою, форель і сир, колоритний побут  тут теж є, але для Карпат то досить звично, а от такого крутого музею в інших місцях таки нема.

Для чого їхати в Колочаву? Потусуватись в красивому селі посеред Карпатських гір, де є чудовий скансен "Старе село" з народною архітектурою й безліччю різних прикольних об’єктів - одна колекція залізничного транспорту чого варта. Там цікаво, повірте. І гори красиві навколо - можна на Пішконю сходити. Й джерела мінералки теж є, так. І укріплення старі - лінія Арпада поруч проходила. А в травні ще й долина крокусів зацвіає.

Як їхати в Колочаву? Питання не просте. Долина там досить таки "тупикова" й рух не активний. Раз чи два у день ходить автобус з Міжгір’я й назад. У вихідні ходить не завжди. Таким автобусом ми до Колочави й дістались. Назад виїхали "попутками" - в регіоні такий вид руху розвинутий і шанси вибратись стають високі. До Міжгір’я часто автобуси з Воловця ходять, через який з інших міст переважно й добираються в Колочаву..

Де жити в Колочаві? В селі є декілька готелів, в тому числі щось типу "хостел енд кемпінг" в самому "Старому селі". Навколо є садиби зеленого туризму, турбази, галявини для наметів... Ми ж першу ніч у Колочаві в прожили в наметі біля села (поруч із джерелом мінералки), другу - в готельному комплексі "У Швегана" в самому центрі. Готель нам сподобався, добре відпочили й відіспались, працівниці попередили що буде галас й дискотека ціє ночі (день села був), але ми після походу спали міцним сном  ніц не чули. Ресторан в тому комплексі точно найкращий в центрі - їжа смачна, можна замовити з собою чи в номер.

Що ще? Не дуже далеко знаходиться красиве озеро Синевір, ще ближче - Реабілітаційний центр Бурого Ведмедя, де на цих красенів помилуватись можна. Навесні масово цвітуть крокуси  - не довго, правда. Дорогою до Колочави можна заскочити на Шипіт, а то й на Боржаву.

Колочава це село у підніж’я гір, тому краєвиди куди не глянь - чудові, видно величні вершини та хребти. Наприклад хребет Пішконю, на який я все ніяк не доберусь.  Ще гори навколо чомусь схожі на піраміди. Цікаво, чи немає якихсоь талановитих теорій щодо їх походження?

Музей "Старе Село". Колочава відома чи не найцікавішим у Карпатах музеєм "Старе Село", який по суті являє собою музей народної архітектури (хатинки, церкви, ремесла старі) щедро доповнений різноманітними цікавезними артефактами минулого – від радянської агітації то неповторної колекції рейсового транспорту. Хатинки незвичні досить - є будівлі угорської жандармерії, єврейські будинки, хатка ткача з колекцією...

Можна позагляди в старий-добрий радянський, чи дуже старий селянський інтер"єр.

Все це щедро доповнюють різні артефакти з минулого - авто старі, кіно чи фото апарати, друкарська техніка, вози, мотоциклі якісь... Багато різноманітних транспортних засобів та технічних новинок минулого, а то й позаминулого століття.

Особливе місце – музей залізниці. Швидка допомога, яка їздить по рейках? А розкішне авто на залізниці? таких експонатів ще треба пошукати, це окрім більш звичайних поїздів та вагонів

Звичайні для таких музеїв речі – старі хати, перенесені з карпатських сіл, де багато предметів побути, обладнання для ремесл й де мало що можна торкатись.

Деякі речі досить важко зрозуміти, для чого використовувались, тут вже екскурсія потрібна була б, на яку ми вдвох якось не потрапляли. А деякі, як от старі “тачанки без кулеметів”, дуже зрозумілі, але зараз переважно в музеях спочивають.

А музеї цьому провести пів дня - запросто. Можна й більше. З дітьми на дрезині покататись, випити склянку вина "на дорожку"...  Окрім музея в селі є багато різних речей, дрібніших за масштабом, але які теж можна оглянути  – старі церкви, пам’ятники різні, залишки укріплень лінії Арпада, прикольні старі будиночки.  Є окремі музеї радянської й чеської шкіл та "Бункер Штаєра" - музей-криївка. В Колочаві на дивно багато пам’ятників, як от - заробітчанину...  Форелева "ферма" зовсім поруч й там теж щось цікаве уздріти можна.  Є також джерело з мінералкою якогось трохи іржавого кольору, біля якого неподалік ми знайшли чудові місця для наметів.

Село нам сподобалось. Швидше за все повернусь рано чи пізно, наприклад, під час походу на Пішконю. Взагалі, вибирання пішки звідси чи не найоптимальніше :-) А цього разу виїхали попутками, так як автобус не щодня тут!

До нових зустрічей!

З.І. Так як фотік мій наказав довго жити, доповнив звіт фотками з безкоштовного фотобанку pixabay.com, де якимось дивом знайшлись кадри з відвіданих нами місць, за що вдячність автору :-)

Борис Крімер – тревел-блогер, науковець, журналіст. Багато подорожує Україною та світом, цікавиться спортивним туризмом і створенням квестів. Автор книги про мандрівки Азією "Як козаки край світу шукали».