Редакція Zruchno.Travel

Чотири музеї однієї сім’ї, де познайомлять із великим мандрівником із козацьким корінням.

Про мандрівника й етнографа Миколу Миклухо-Маклая, який довгий час вивчав папуасів Нової Гвінеї і не тільки, знають у багатьох країнах. Цей дослідник із українським корінням свого часу викликав фурор серед вченого товариства, доводячи рівність людей усіх рас. Він без залишку віддавав себе улюбленій справі й повністю належав світу, хоча питання національної ідентичності мандрівника – росіянин чи українець – і до сьогодні залишається відкритим для суперечок. Експедиція на Червоне море, Океанія, Австралія, Німеччина, Швейцарія, Французька, Іспанська, Російська імперії і звичайно ж батьківський дім у Малині (нині Житомирська область) – далеко не всі місця, де ступала нога великої людини XIX століття.

Сьогодні про Миколу Миклухо-Маклая написано багато книг, знято не менше фільмів, відкриті музеї та пізнавальні куточки – тільки в Україні можна відвідати чотири музеї (правда, один із них на окупованій території Криму тимчасово недоступний). Всі вони створені однією сім’єю підприємців із Чернігівщини – Олександром і Надією Миклухо-Маклай. Подружжя більше десяти років займається культурним просвітництвом, вкладаючи гроші у музейну справу і розповідаючи не тільки про великого Маклая, а й інших видатних людей рідної області. Zruchno.Travel поспілкувався з Надією Петрівною, щоб більше дізнатися про музеї, їх додаткові туристичні сервіси, із чого все починалося і чи є вони з чоловіком нащадками Миклухо-Маклая.

Фото: ukrinform.com

– Скажіть, чому саме музеї, адже підприємцям можна більш економічно вигідно вкласти гроші?

– Знаєте, це єдине, що нам у житті подобається по-справжньому. Коли ми познайомилися з історією великого мандрівника Миколи Миклухо-Маклая, ми зрозуміли, що на його прикладі можна виховати не одне покоління хороших людей і що про нього треба розповідати. Коли Миклуха прибув на берег Маклая (нинішня назва берега в Новій Гвінеї, де колись висадився мандрівник, – ред.), він зустрів папуасів із добрими намірами, без зброї і зумів завоювати їхню повагу своїм людяним ставленням до них, як до рівних.

Вся наша сім’я багато років відчувала ідеологічний голод, ми розуміли, що людям потрібні герої, тому, крім музеїв, присвячених Миклухо-Маклаю, відкрили ще "Чернігівщину в віках", де говоримо про людей, які народилися на Чернігівщині, які прославили її на весь світ.

– 10 років тому ви відкрили перший музей Миклухо-Маклая в рідному селі Калитянське на Чернігівщині. Розкажіть про вашого первістока, адже перший раз завжди хвилююче і страшно.

– Знаєте, нам щастить на хороших людей. Саме вони допомогли втілити нашу ідею в життя. Ми збирали матеріали для експозиції всюди, їздили в Санкт-Петербург, у музей Маклая в Окулівці (Новгородська область, – ред.), були в Малині, на батьківщині батьків Маклая, де багато інформації нам розповіли. І так потроху вийшло зібрати експонати для музею. Дуже допомогли люди, які писали про Миклухо-Маклая, зокрема Марія Бойчук, Василь Тимошенко. Музей вийшов невеликим, а коли ми два роки тому відкрили в селі музей "Чернігівщина – подорож крізь століття", то перенесли експозицію про Маклая туди як невеликий музейний куточок.

– А як було з іншими музеями?

– Після першого музею пішло все просто – відкрили музей в Качі (селище біля Севастополя – ред.), де, завдяки Миклухо-Маклаю, була заснована Біологічна станція. Далі виникла ідея музею в Батурині. Ми дізналися, що на життя Маклая вплинув правнук Кирила Розумовського (останній гетьман України, – ред.) письменник Олексій Толстой. Він був другом батька нашого мандрівника, а коли батько помер, письменник відправив Маклая вчитися за кордон. Із боку родичів дружини Кирила Розумовського теж була допомога – племінник фінансував подорожі Маклая. Після Батурина з’явився музей і в Малині.

Фото: mmaklay.com

– Музеї чимось відрізняються між собою?

– Музеї всі подібні, відрізняються лише за площею. Найбільший з них – малинський музей, де ми облаштували цілий підвал старовинного будинку в лісотехнічному коледжі (Малинський лісотехнічний коледж розташований на території колишньої садиби батьків Миклухо-Маклая). Музеї об’єднані історією Маклая. У них ви побачите книги про мандрівника, його картини, які ми замовляли художникам за зразками з книг, також у кожному музеї можна подивитися пізнавальний фільм про Миклухо-Маклая. Особливих раритетів у нас зовсім мало, хіба що годинник, який належав безпосередньо Маклаю і його портрет. Ми зверталися в Історичний музей у Дніпрі, в чиїх архівах є експонати про мандрівника, але нам їх не віддали.

Фото: vezdehod-tour

– А як до вас потрапив годинник?

– Випадково. Його подарував нам один із відвідувачів музею в Криму.

– Цей годинник залишилися в Криму?

– Ні, він у нас у музеї в Калитянському. На цьому годиннику ще видно сімейний герб Миклухо-Маклая.

– Ви ж теж Миклухо-Маклай. Розкажіть про свою сім’ю, ви є нащадками мандрівника по одній із ліній?

– Ні, ми не нащадки, просто маємо однакове прізвище. Спершу в чоловіка було прізвище Миклухо, як і в мандрівника спочатку, а згодом ми додали собі другу частину – Маклай, як це свого часу зробив і сам мандрівник.

– Із нащадками Маклая спілкувалися? Як вони поставилися до вашої ініціативи з відкриттям музеїв? Може, вони чимось вам допомогли?

– Знаємо, що в Росії є нащадки Миклухо-Маклая по одній з ліній. Ми якось до них їздили. Сприйняли ідею вони добре, але нічим не допомагали, та й у нас були свої можливості. Також ми їздили на "Маклаївські читання" в музей в Окулівці, там теж до нашої ініціативи добре поставилися.

Фото: mmaklay.com

– А в Україні проводять схожі читання, присвячені мандрівникові?

– Ні, не проводяться, нічого масштабного немає. У нашому малинському музеї організовують невеликі зустрічі, вечори, присвячені Маклаю, заходи за участю Українського географічного товариства з Києва.

– Наскільки активно ви берете участь у житті своїх музеїв?

– Ми презентуємо їх на міжнародних туристичних виставках у Києві. Майже щороку беремо участь.

– Який інтерес туристів до ваших музеям? Або це більше організовані групи школярів?

– Учні – це обов’язково, їх часто привозять на екскурсії. Але звичайні люди теж часто приїжджають. У нашому батуринському музеї спостерігала, як зайшла сім’я з дітьми, так ось саме діти дуже активно цікавилися, все щось випитували. Я бачу, що люди самі хочуть щось нове дізнатися і вчать цьому своїх дітей. Також приїжджають туристичні автобуси, які везуть туристів у палац Розумовського, а потім відвідують нас.

Фото: facebook.com/baturinmaklay

– Ви вважаєте, що є попит і на маленькі локальні музеї?

– Так, у нас вже величезна книга відгуків списана, вже другу почали. І відгуки позитивні, емоційні.

– Оскільки почали говорити про музеї в Батурині, який є частиною центру відпочинку "Вітрила Маклая", розкажіть докладніше про нього.

– Основне його призначення – сімейний відпочинок. Можна басейн відвідати або сауну, а також сходити на річку відпочити.

– Це Сейм?

– Так, річка Сейм.

Фото: facebook.com/vitrilamaclaia

– А що ще центр відпочинку пропонує?

– Можна замовити поїсти в тамтешньому ресторанчику. Є меню повсякденне, є банкетне, все залежить від клієнта. Кухня різна. Хтось надає перевагу національній українській кухні: деруни, вареники, а хтось – сучасній. Відвідування того ж музею Миклухо-Маклая (для тих, хто проживає в центрі це безкоштовно). Також у нас часом замовляють екскурсії.

– Екскурсії містом?

– Ні, в навколишні міста. Батурин – місто маленьке, там все і так подивитися можна за день, відвідавши Цитадель Батуринської фортеці, палац Кирила Розумовського і будинок Кочубея. Люди самі ходять туди. Ми організовуємо поїздки в Конотоп або музей Пантелеймона Куліша. Було, що у нас замовляли екскурсію в Менський зоопарк.

– Для такої виїзної екскурсії потрібна певна кількість людей?

– Ні, не обов’язково. Для невеликої кількості людей ми теж організовуємо, зокрема для сімей. У нас є легкова машина на чотирьох чоловік на такі випадки.

– Ви співпрацюєте з туроператорами?

– Так, у нас уже склалися стосунки з деякими туроператорами. До нас у "Вітрила Маклая" приїжджають одесити, кияни, львівські, із Сум турагентства також організовують групові екскурсії. Туристів привезли, поселили, нагодували, якщо потрібно, то ми культурну програму їм проводимо.

– А яка ціна проживання в центрі відпочинку?

– Номери коштують від 700 до 900 гривень залежно від рівня комфортності.

Фото: facebook.com/vitrilamaclaia

– У зв’язку з пандемією коронавірусу, як у вас дбають про безпеку відпочинку?

– У нас все передбачено для цього. Є антисептики, маски, є альтанки на свіжому повітрі, де можна поїсти, відпочити.

– Наостанок розкажіть ще про долю музею Миклухо-Маклая в Криму. Що з ним після анексії півострова Росією?

– Ми його подарували Інституту біології південних морів у Севастополі.

– Усі експонати їм відійшли чи щось вийшло вивезти?

– Так всі. Музей продовжує працювати.

Розмовляла Тетяна Редько

Вас також може зацікавити:
– Центр відпочинку "Вітрила Маклая" у Батурині (відео)
– Комфортний карантин: де відпочити на самоізоляції
– Післякарантинний туризм: як міста України готуються до сезону

Партнерська програма Zruchno.Travel для просування готелів, турів в Інтернеті