Редакція Zruchno.Travel

Найглибше місто України. Стерте у попіл вогнем війни, але не стерте з рідної мапи

Від істерії через дефіцит солі до вже байдужості до неї і надлишку в очах. Не варто кривити душею, бо цей шлях пройшли більшість українців, які в тилу від перших місяців масштабної війни спостерігали за надважкими боями, що розгорталися і досі тривають на Слобожанському напрямку. Бої за одну із світових мінеральних скарбниць - місто Соледар. І, якщо взятися до статистики, то менше ніж 10% українців, якщо не у справах звісно, впродовж відносно спокійного періоду навідались до цього унікального міста України як туристи. І це зрозуміло, на це є вагомі причини. Війна в Україні, зокрема на нашому Сході, триває от уже майже 9 років.

Ніхто нині не зможе напевне сказати, коли ми знову зможемо потрапити у розкішні соляні копальні Соледару, говорити про туризм і розвивати його там. Але нині ми маємо орієнтири та пам’ять і можемо пізнавати його заочно.

А мирний Соледар мав чим здивувати і закохати гостей. От тільки взяти рештки прадавнього Пермського моря, що розливалося тут більше ніж 285 мільйонів років тому і які Соледар отримав у спадок від нього. А це одні з найбагатших покладів солі та гіпсу у Європі. 

А ще перлина соледобувної історії — Брянцівська копальня, що є найстарішою на Донеччині соляною шахтою. Ну і решта підземних та, безумовно, вражаючих локацій, як то  підземний санаторій, храм, концертні зали із солі та багато іншого.

Отже занурюємось в історію найглибшого містечка України.

• Вся історія Соледара так чи інакше пов’язна із сіллю і цим старим видобувним промислом краю. Але, як і в сусіднього старшого Бахмута вона корінням впивається в мапу України та її історію. Перші поселення  на території сучасного Соледару почали з’являтися саме довкола копалень. Було це ще на початку ХVIII століття, а згодом низка хуторів розрослась до повноцінного села Брянцівка. Його розбудовниками та першими тутешніми мешканцями були українські козаки Ізюмського полку й переселенці з північних областей України. Принаймні так значиться у більшості історичних джерел.

• Після важкого опору в ХVIII столітті соляні промисли таки перейшли у відання царського двору. Майбутній Соледар був окупований та приречений на виснаження імперськими загарбниками.

• Уже в XIX столітті біля Брянцівки виявили величезні поклади кам’яної солі. Цілих дев’ять соляних шарів. Авжеж це привабило промисловців, тоді й почалося велике будівництво. У майбутньому Соледарі стали будувати перші соляні шахти. У 1881 році в тут запрацювала перша Брянцівська копальня. Цей шар покладів солі сягав 40 метрів. Незабаром з’явилися ще п’ять копалень і соляна іторія понеслась стрімко. Довкола виросло величезне робітниче селище, яке 1926 року отримало назву Карло-Лібкнехтівськ – на честь одного із засновників компартії Німеччини Карла Лібкнехта. Комуністичну назву містечко носило аж до 1991 року…

• Уже наприкінці ХІХ століття географія збуту української солі включала в себе Польщу, Литву, Кавказ, країни Причорномор‘я та СРСР. Для продажу української солі у великих містах діяли спеціальні агенти, які укладали контракти зі споживачами. Загалом більш ніж за 100 років тут видобули понад 250 мільйонів тонн солі. Однак геологи стверджують, що це лише 3% місцевих покладів.

• Українська Донеччина — унікальний геологічний “пиріг”, на який століттями зазіхали недобродії. І в мирний час, здійснивши подорож довкола всієї Донеччини, можна було зрозуміти чому. Впродовж такої мандрівки можна було побачити більшість геологічних епох Землі: давні граніти у Приазов’ї, девонські відкладення, сліди кам’яновугільного періоду, пермські, тріасові, юрські та палеогенові поклади.

• За другої світової війни соляні копальні були повністю зруйновані. У 1947 році було закінчено відновлення останньої з усіх зруйнованих копалень. 

•  За сотні років під Соледаром прорили майже 200 кілометрів тунелів. Їх висота подекуди сягає кількох десятків метрів. В період Незалежності України велич природи та індустрії відкрили для туристів. Донедавна деякі з соляних шахт Соледару були відкриті для відвідувачів, серед них і найстаріша — «Брянцівська копальня». 

• Цей маршрут захоплював навіть найвибагливішу публіку, адже занурював на глибину 288 метрів — на глибину того самого стародавнього моря, де мільйони років формувалось знамените і розлоге родовище кам’яної солі, ефектно оформлене соляними барельєфами та скульптурами. 

• У ньому можна побачити єдині в Європі соляні монокристали, діючу соляну церкву та каплички, а ще тут облаштували певно одну із найефектніших концертних зал, де часом проходили симфонічні концерти. А ще там, на глибині був відкритий повноцінний оздоровчий санаторій. 

• Ну і ще трохи “вау-ефекту” із мінерального містечка: у 2003 році у соляних копальнях Соледару вперше у світі відбувся підземний політ на повітряній кулі. Уявляєте розмах?

Соледар — це Україна і тільки!

Сьогодні соляні копальні вже не чекають туристів і невідомо, в якому вони стані. Сьогодні затишні вулички соляного містечка перетворилися на руїни. Окупаційну зграю не цікавлять унікальні соляні печери і геологія, санаторії та церкви і, звичайно, їм байдужа доля мирних людей. Але нас все це цікавить і нам все ніби сіль на відкриту рану. Тож віримо у Збройні сили України, в кожне прийняте ними рішення та стратегію і в те, що після перемоги неодмінно відбудуємо та відновимо кожне унікальне і виключно українське місто.  

Підготувала Валерія Мікульська