Редакція Zruchno.Travel

Реміснича колиска Луганщини - 250 років оборони української ідентичності

Археологічні скарби, широченна культура ремісництва, зародження машинобудування. Є стільки напрямів, що без зайвого спонукання ваблять зануритись в сиву історію сучасної Луганщини. Історію ще одного містечка, що є невід’ємною частиною історичної Слобідської України, чи нам рідніше Слобожанщини. І вона набагато давніша, ніж та, що нині на понівеченій війною поверхні.

Навіть тепер, попри майже рік в окупації та під постійним ворожим наглядом там живе незламний дух вільної й гордої нації.Чому так склалось і що тому передувало, давайте зрозуміємо? 

Місце обране цивілізацією

Людська історія близького до Луганська районого центру Сватове зародилась тоді, коли і натяку не було на те, що на болотах “мокшандії” виросте, щось більше за очерет.  На території сучасного міста Сватове люди оселилися в період кам’яної доби. А це, так на хвильку, від 2,5 мільйонів до 200 тисяч років тому. І Сватівський район - одне з тих місць де цьому  знайшли не тільки припущення, а й археологічні докази на околицях. На території міста знайдено одразу чотири поселення бронзової доби, а ще сарматські поховання I століття до н. е.

Однак сучасна історія цього краю українська і має глибоке національне коріння. Жителі Сватового зберегли свою переважну україномовність, всупереч усім стереотипам та наративам. 

Народжене в Козацьку добу

Сватове – одне із найдавніших українських поселень на Східних землях України. Тоді майбутнє містечко носило назву Сватова Лучка. Досить локальну до речі. Свою назву воно отримало від ріки Сваха та зелених луків довкола. 

Заснували його, як і більшість інших тут, українські козаки-переселенці і було це ще у 1660-х роках. Тоді імперський царський уряд, що вже хворів на загарбництво з власних інтересів зберігав козацькі права і самоврядування та наділяв козаків землею, навіть забезпечував зброєю, аби лиш ті боронили їх кордон від кочових набігів.

Однак вже за півтора століття в московії вирішили усе набудоване та створене козацтвом у Сватовому прибрати до рук. Жителів водночас позбавили прав на землю і переводили в категорію військових, а до всього обкладали податками. Тож уже в другій половині XVIII століття тут почалась перша битва з окупантами. У районі Сватової Лучки активно діяли гайдамацькі загони, які здійснювали напади на комісарські адміністрації, на царських чиновників та їх багаті маєтки.

Ремісниче та працьовите Сватове

За перші півстоліття у Сватовому сформувався хороша модель самозабезпечення. Основними видами діяльності були ремісництво, землеробство і скотарство. Найпопулярніші промисли тоді - взуттєві, кушнірські, гончарні. А ще у містечку займалися винокурнею, варили смолу і вправно конструювали техніку - майстерно виготовляли вози, колеса, плуги. Серед жіноцтва популярним було ткацтво. Ну й окрім всього майже у кожній родині була подоба ферми. Все своє: городина, солона риба та м’ясо, хліб, мило, полотно, одяг та взуття. Ярмаркували по 4 рази на рік. 2 млина, 15 магазинів, 12 трактирів, церква – чим не бізнес-центр?

Розташоване в центрі великого сільськогосподарського району Слобожанщини й на самому перехресті торгових шляхів, Сватове швидко стало однією з найбільших станцій Катерининської залізниці з перевезення вантажів, таких ласих для дикої російської імперії.

Перший бій за Сватове 100 років тому. Українська революція

Під час Української революції Сватове, докорінно українське, логічно стало частиною Української Народної Республіки. Але під час Першої радянсько-української війни опинилось під більшовицькою окупацією. В ході контрнаступу українських та союзних сил в сторону сучасної Луганщини, у квітні 1918 відбувся перший бій за Сватове, де більшовицькі загони отримали по зубах і змушені були відійти. На жаль згодом, як і ще значна частина територій України, Сватове повернулось під радянський контроль й до фактичної в окупації. Воно, як і багато інших в Україні також пам’ятає страждання в період умисного геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках. Однак і в цей важкий період, і впродовж всього радянського нашестя у статусі районного центру, більш ніж 80% його жителів говорять українською. Так власне і дотепер.

Незалежність та українська ідентичність крізь пропаганду

Навіть у буремні 90 ті, зі здобуттям Незалежності Україною, Сватове залишалось одним із найбільш україномовних містечок Донбасу. На відміну від близького Луганська, тут продовжили вивчати українську у школах. Також жителі підтримали Революцію Гідності та вчинили власну декомунізацію і деімперіалізацію, самовільно поваливши в ніч на 30 вересня 2014 року пам’ятник Леніну.

Під час російсько-української війни від 2014ого Сватове фактично - локальний центр прийняття рішень та обласний центр Луганської області.

За масштабного вторгнення військ РФ у 2022ому в лютому військо загарбників натрапило на опір жителів Сватового. Тут кілька разів гнали окупантів та рішуче висували вимоги — негайно залишити територію міста.

Однак 8 березня 2022 року ворожі війська все ж захопили незламне містечко і встановили тут колабораційну адміністрацію. В місті та районі відсутній мобільний зв’язок, його неможливо відновити через постійні через бойові дії. Але мешканці, що залишились, чекають на звільнення та повернення українського стяга. 

ЗСУ ближче ніж здається. Віримо, гартуємо сили, підтримуємо оборонців та чекаємо на Сватове вдома. 

Підготувала Валерія Мікульська