Серед них і столичний депутат, голова фракції "Об’єднання "Самопоміч" Сергій Гусовський, один з ініціаторів збереження гори, на якій заснував городище князь Кий. Редакція Zruchno.Travel поспілкувалася з паном Сергієм не лише про долю Замкової гори, а й про майбутній музей на Поштовій. Окрім того, політик запропонував оригінальний вектор для розвитку туристичної України та поділився ідеями нових проектів.
 
– Вас багато років знають як одного з найуспішніших українських рестораторів. Що спонукало піти в політику?
 
– Піти в політику спонукала вимога часу і одночасно моя готовність до того, щоб включитись у процеси політичного характеру. Вперше намір стати політиком виник
у 2004 році під час Помаранчевої революції, але це було трохи передчасним та надто емоційним рішенням. Не можна бути частково в політиці і частково ще десь. У цю справу потрібно поринати з головою.
 
Революція Гідності остаточно провела межу між моїм попереднім життям та тим, що почалось. Я йшов у політику для того, щоб змінити стару систему.

 
– Чи опікуєтеся досі своїми ресторанами, які свого часу значно посприяли формуванню сучасної ресторанної культури Києва?
 
– Колись група цих закладів називалась "Ресторани Сергія Гусовського". Зараз вона має назву "Ресторани Гусовських". Мій брат Євген долучився до цієї справи рік тому, і ми стали партнерами. Він взяв на себе усі ключові функції керівника, а я по можливості намагаюся допомагати. Ми часто обговорюємо питання бізнесу, проте тягар управління несе на собі Євген. Завдяки цьому маю можливість майже сто відсотків часу віддавати політиці. Радію від того, що цінності та мета наших закладів не змінились з часом – готуємо як для себе. На сайті наших закладів навіть є слоган: "До нас ходять їсти!" –  це сенс, з яким ми рухаємось у бізнесі.

Фото: gusovsky.com.ua

– Ви активно займаєтесь проектом музею на Поштовій замість підземного торгового центру. Чи є прогрес у цій справі?
 
– Безумовно! З моменту, коли на Поштовій знайшли цінні історичні артефакти, не було чіткого розуміння, яка доля спіткає це місце. Восени минулого року ми з командою дійшли висновку, що найбільш раціональний та прогресивний підхід – передача всього  підземного комплексу на Поштовій площі у власність міста. Лише таке рішення може гарантувати якісні дослідження. Бо двісті метрів під склом на нижньому поверсі якогось торговельного центру – це сумнівне представлення своєї історії.
 
Масштаб розкопок на Поштовій – 1,5 тис. кв. м, але це лише третина того, що може бути досліджено. Передбачається, що загальний підземний простір матиме 8 тис. кв. м. У той же час переважна кількість експонатів Музею історії Києва зараз знаходиться десь у коробках у різних закутках міста.
 
У музейному просторі на Поштовій експонати можна буде показувати на тих же місцях, де їх знайшли археологи, тобто з’явиться змога пройтись вулицею ХІ століття. Дуже ймовірно, що це той шлях, яким тягнули ідолів, коли хрестили Русь, адже саме там Почайна впадала у Дніпро. Разом із пам’ятками, які вже є на балансі в Музеї історії Києва, все це можна перетворити на сучасний музей, якого гідне наше місто.

Фото: informator.ua
 
– Від яких обставин залежить кінцевий результат справи?
 
– Я б радше говорив про кроки, які мають бути зроблені для позитивного результату. Наразі проект рішення розглянули всі необхідні комісії, та остаточне рішення повинна прийняти Київська міська рада. Це має статися вже найближчим часом.
 
Перший крок – визначити вектор розвитку подій. На наш погляд, курс очевидний: комплекс має бути повністю віддано під музей, а інвестиційний договір – припинено. Позиції міста тут дуже сильні, адже за документами центр будується як складова інженерно-транспортної інфраструктури дорожньої розв’язки – очевидний нонсенс.
 
Переконані, ми зможемо забезпечити голосування Київради для реалізації проекту. А далі вже буде конкурс на проведення досліджень. Я думаю, це може стати майданчиком для міжнародної археологічної практики, адже нам однозначно потрібно переймати досвід консервації деревини. Крок за кроком ми будемо рухатись до створення великого музею. Думаю, це питання кількох років. Неприпустимо втратити те, що маємо, адже це шанс заснувати традицію поваги до власної історії.

– Нещодавно Київрада нарешті ухвалила рішення про надання статусу парку літописній Замковій горі у Києві. Що далі?
 
– Різноманітні охоронні статуси, які до цього часу були у Замкової, не надавали ефективного захисту, бо сама земля не була відведена і це залишало гору вразливою. Віднині обов’язково будуть здійснені всі ті юридичні дії, що дозволять начепити умовний замок на територію Замкової і захистити її від можливих забудов. А ми проконтролюємо кожний крок виконавчої влади!

Фото: edagoroda.com
 
– А що стосовно Гостиного двору? Чи є в Київраді узгоджене бачення його подальшої долі?
 
– Узгоджене бачення існує. Наприкінці минулого року Київрада підтримала рішення про звернення до Кабміну та Фонду державного майна щодо передачі Гостиного двору з державної власності до комунальної. Про те як буде розвиватися проект, зараз говорити складно. Відкритих потужних дискусій стосовно цього питання ще не відбувалося.
 
На мій погляд, це однозначно повинен бути громадський центр. Було б чудово, якби ми могли створити сучасний центр про урбаністику та стратегію міста, яка дуже важлива для Києва. Це те, чого бракує столиці сьогодні.

Фото: facebook.com/andriy.akoval

– Як гадаєте, наразі Київ робить більше кроків уперед чи назад у розвитку туристичної галузі?
 
– Звичайно, радше вперед. Євробачення, фінал кубка УЄФА відкривають місто для багатьох туристів. Чи робимо ми достатньо? Гадаю, навіть найбільш успішні міста не скажуть, що роблять достатньо, бо завжди можна розвиватися більше. Києву серйозно бракує бачення того, як місто повинно виглядати за десять років. Ми маємо стратегію, яку розробили ще в 2011–2012 роках та актуалізували позаминулого року. Ми, як політична команда, не голосували за цей документ. Вважаємо його недосконалим, адже йому бракує конкретики.
 
Якщо говорити про туристичну привабливість, то я вбачаю велику перспективу для України у бізнес-туризмі, бо ми такий собі місток між Європою та Азією. Нам потрібно визначитись, як саме ми хочемо розвиватись, бо нам є що показати.

Фото: kyivcity.gov.ua
 
– Як вважаєте, яких туристичних атракцій не вистачає Києву?
 
– Мені здається, у нас є чимало туристичних атракцій, не лише у столиці, а й у Львові, Одесі, Криму, Чорнобилі. Київ міг би бути однією з точок для тих, хто приїжджає в Україну.
 
Важливіше порушити питання про ставлення до пам’яток архітектури, адже нинішні реалії не дуже оптимістичні. Наприклад, поруч з місцем, де ми зараз розмовляємо, знаходиться садиба видатного митця та художника Мурашка, проте, замість чудового музею там просто руїни. Переконаний, що громада зможе на це вплинути, усвідомивши місію Києва як столиці та лідера в реформах.

Фото: segodnya.ua
 
– Відсутність нормальних доріг та труднощі з інфраструктурою називають найбільшою проблемою українського туризму. Чи може Київ у цьому питанні стати позитивним прикладом для інших українських міст?
 
– Так, думаю, Київ може слугувати прикладом, адже останнім часом тут асфальтують багато доріг. Потрібно розуміти, що є дороги державного значення – сполучення між містами, а є шляхи, які знаходяться в підпорядкуванні місцевого самоврядування. Дуже важливе коректне спрямування та розуміння цих туристичних коридорів. З одного боку повинна бути інвестиція держави та місцевого самоврядування у покращення рівня цієї  інфраструктури, а з іншого боку – контроль за тим, як цією інфраструктурою користуються. Бо якщо ремонтувати дороги, а потім пускати ними вантажівки з перевищенням максимально допустимого вантажу, то сенсу у цьому немає.
 
– Якщо говорити про рівень ресторанного сервісу, як оціните ресторанну культуру України порівняно з європейською?
 
– Наш сервіс на хорошому рівні. Вже є достойна конкуренція у сфері гостинності – це стосується і готелів, і ресторанів. Київ, Львів, Одеса досить сильно представлені в усіх сегментах ринку, що безпосередньо впливає на якість послуг, тому можна сміливо стверджувати, що ми на достойному рівні і у Європі, і у світі.

Фото: edagoroda.com
 
– Чи має перспективу гастрономічний туризм в Україні?
 
– Будь-який заклад у світі може стати цікавим, де б він не знаходився. Все залежить від таланту того, хто готує чи займається закладом. Завжди можна знайти щось унікальне у місцевих продуктах. Важливо вміти це показати, розповісти людям та забезпечити комфорт – це компоненти успіху.
 
В Україну неважко дістатись, тому можна говорити про перспективи. Я переконаний, що  конкуренція вже допомагає робити правильні кроки у цьому напрямку. Закладів стає дедалі більше, ми швидко долаємо те провалля, яке утворилося за 70 років радянської влади. Вважаємо, наша індустрія гостинності почала розвиватись майже з нуля, а зараз ми нормально нарощуємо темп. Львів взагалі став територією успіху.
 
– Ви самі часто подорожуєте Україною? Що найбільше вразило останнім часом?
 
– Звісно, хотілося б частіше подорожувати, проте я таки знаходжу час на мандри. Улюбленим містом є Київ, також добре відпочивається у Львові. Доволі несподівано для себе відкрив Луцьк, був приємно здивований замком Любарта. Україні потрібно більше працювати над популяризацією, бо більшість чула про Підгорецький замок, але і Луцький вартий не меншої уваги. А ще університет в Чернівцях, заповідник у Качанівці… Є на що подивитися, куди не глянь! Тому, на мій погляд, внутрішній туризм має великий потенціал для розвитку в Україні.

Фото: depositphotos.com
 
– Якщо б знайомий з іншої країни попросив познайомити його з українською культурою, що показали би йому насамперед?
 
– Все залежить від людини. Хтось, говорячи про культуру, має на увазі сучасну музику, а хтось – історію чи народні ремесла. Тому одного я повіз би в Опішню, щоб показати наші традиційні вироби з глини, а іншого – у Чорнобиль, бо це унікальна територія. Точно порекомендував би друзям відвідати Одесу та Карпати з їх унікальними скелями Довбуша. Поблизу Києва теж можна весело провести час, наприклад поїхати на південь, у Витачів - село біля самого Трипілля. Там є капличка, звідки відкривається мальовничий краєвид на Дніпро.

Фото: another.kiev.ua

– Над якими проектами зараз працюєте?
 
– У мережі "Ресторани Гусовських" зараз працюємо над двома новими проектами. Думаю, що цього року їх буде реалізовано – плануємо відкрити заклади демократичного напрямку. А ще мріємо про ресторан суто української кухні.
 
Що стосується політичної діяльності, то тут роботи дуже багато. Починаючи від створення музею на Поштовій площі, про який ми вже говорили, закінчуючи тим, аби повернути Києву реальне самоврядування.

Фото: pershi.com

– А яка найважливіша особиста ціль?
 
Зміна траєкторії руху столиці. Переконаний, ми здатні це зробити. Гадаю, оце застаріле “могло бути гірше” вже багатьом набридло. Київ має усі необхідні складові, щоб стати успішним та сучасним містом, де жити і цікаво, і затишно. Проте, для цього треба докласти чимало зусиль. Вірю, громада здатна об’єднатися задля такої мети. Київ навчився виходити на Майдан. Час опанувати вміння якісно управляти містом у режимі еволюції.

Розмовляла Дарія Поперечна

Головне фото: samopomich.ua