– Як ви оцінюєте туристичний потік цього зимового сезону в “Буковелі”?

– Зростання десь на 20 %, щоденно в “Буковелі” від 30 % до 50 % туристів – іноземці з Румунії, Польщі, Угорщини, Молдови, Білорусі. Ще їдуть багато латвійців і литовців. Цієї зими у нас навіть був День Литви: “Буковель” зібрав на верхній станції витягу на горі Довгій близько тисячі осіб. А з 1 по 4 березня пройшли Дні Румунії.

– Це ви влаштовуєте такі національні дні?

– Це вони самі влаштовують! Ми просто констатуємо факт. Але ми підтримуємо їхній патріотизм, ми не проти їхніх прапорів та гасел. Взагалі немає вже такої країни Європи, з якої б до нас не їхали. Навіть італійці й англійці прибувають. Є туристи з Ізраїлю, Бразилії, Канади, Австралії, навіть з Африки та Азії. Іноземці приїжджають сюди, тому що у нас краще і значно дешевше.

– Українські туристи, навпаки, часто скаржаться на високі ціни в “Буковелі”…

– В Україні рівень життя та доходів низький, тому більшість людей не можуть багато чого собі дозволити. Але ціну визначає ринок. У ринковій економіці “дороге” просто не купують, а стояти у чергах ніхто не буде й поготів. Виходячи з того, що в “Буковелі” щороку відпочивають мільйони українців, а сезон фактично розкуповують наперед, можна зробити висновок, що наші ціни відповідають попиту і пропозиції.

Безперечно, відпочинок в “Буковелі” можуть дозволити собі не всі українці. Але це вже питання швидше до влади. Не “Буковель” відповідальний за рівень життя в країні, а влада. У “Буковелі” рівень зарплат пристойний, що стимулює громадян України працювати саме тут, а не їхати в інші країни у пошуках кращої долі.

“Буковелю” в його нинішньому вигляді вже складно витримувати такий туристичний потік. Аналізуючи Західну Європу, можна дійти висновку, що там ключові курорти в рази більші за “Буковель”: 300, 500, 1000 км лижних трас. У нас поки що 65 км лижних трас плюс 3 км санної. Нам теж потрібно або розширюватися, або ж збільшити ціну, щоб відсікти частину потоку. Але другий варіант мені не подобається, бо кого ми відсічемо? Українців! З іншого боку, розширюватися нам уже фізично немає куди.

Фото: facebook.com/bukovel

– Розширити бізнес можна завдяки вашому проекту “Свидовець” на Закарпатті. У якому стані зараз перебуває цей проект?

– Закарпатський “Свидовець” – це не мій проект. Це проект держави Україна, місцевих мешканців, які там живуть і які, до речі, на 100 % підтримали на громадських слуханнях відповідні зусилля обласної влади: голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля та інших чиновників. Але деякі тамтешні посадовці блокують цей проект, бо хочуть бути постійними “царями” Закарпаття, тому й вигадують різні перешкоди: то екологію, то праліси, то залучають депутатів Європарламенту.

Коли є депресивний регіон і держава неспроможна йому допомогти, розвиток повинен здійснюватися на базі інвестицій. А Карпати – це, на жаль, депресивний регіон. У районі “Буковеля” села живуть заможно, але це радіус 50 км. Пройдіть через гору туди, де немає дороги від “Буковеля”, – в села Бистриця чи Чорна Тиса. Вже через 5 км від лісу – страшна демографічна ситуація: люди виїжджають за кордон або поневіряються і часто навіть спиваються.

Село Поляниця 17 років тому було чи не найбіднішим і найдепресивнішим в Україні, заведеним у глухий кут. Взимку сюди навіть транспорт не їздив, окрім, хіба що, лісовозів. Зараз Поляницю називають селом мільйонерів. Жодного місцевого мешканця немає на заробітках, бюджет села профіцитний.

А от сусіднє село  Чорна Тиса – це повна депресія! Чому люди там повинні спиватися або виїжджати за кордон, якщо вони можуть заробляти на туризмі?

І коли голова держадміністрації Закарпаття попросив нас проконсультувати його з розвитку туризму, ми допомогли йому за власний рахунок. Два роки тому ми мали зустріч. Подумали, де і як можна розвивати сучасний гірськолижний туризм на Закарпатті. Знайшли місця, де новий курорт нікому не заважатиме, де громади підтримують проект. Мав бути тендер на викуп землі, але через блокування він поки що не відбувся.

– Виходить, цей проект може взагалі зірватися?

– Сподіваюся, місцевим громадам вистачить сили волі, щоб його відстояти. Бо це передусім потрібно їм, а не мені чи “Буковелю”.

Думаю, що проект запрацює. Я – в робочій групі, беру участь в усіх процесах і на сьогодні бачу підтримку прем’єр-міністра та інших ключових людей. Але якось дуже довго все тягнеться. З моменту погодження проекту на рівні прем’єр-міністра минув уже рік!

На жаль, поки що я чую у суспільстві лише розмови про розвиток туризму. Думаю, ви теж помітили: то кажуть, що буде альтернатива “Буковелю” у Славському, то – на Драгобраті. Але нічого не з’являється! В Австрії 3300 підйомників, а у нас, мабуть, 50. І з них дві третини – повний металобрухт!

До речі, у “Буковеля” ще 10 років тому “місцеві царьки” вимагали хабара за входження в долю з розвитку Закарпаття. Ми тоді відмовили, тому цей розвиток зупинився. А зараз ці особи знову заважають розвитку, бо звикли, що Закарпаття – їхня вотчина...

– Турпотоки “Буковеля” взимку та влітку суттєво відрізняються?

– Стосовно завантаження готельних комплексів – однаково: вони завжди повні. Але зима приводить у “Буковель” дуже багато туристів, які катаються на схилах і користуються витягами, а живуть не у нас. І якщо взимку у нас 15 тисяч осіб на день, то влітку – від 1 до 3 тисяч, бо наші готелі розраховані лише на 1,5 тисячі осіб. Вони заповнені і взимку, і влітку.

Фото: facebook.com/bukovel

– Наскільки завантажений ваш дитячий табір?

– Не вистачає місць – треба будувати нові готелі. Минулого літа ми прийняли 7 тисяч дітей на платній основі і 7 тисяч – безкоштовно за соціальними програмами нашого благодійного фонду. Готелі вже будуються: цього року ми закінчимо будівництво одного з них, що розрахований на 90 номерів. Ще один є у планах – на 400 номерів. Це будуть готелі класу економ, але зі всіма зручностями, тобто саме для дитячого табору.

Фото: bukovel.com

– Яких законів бракує Україні для розвитку внутрішнього туризму?

– Головний закон, який дійсно допоможе залучити інвестиції в туризм – це спрощення оподаткування. Якщо подивитися, скільки коштів надає вся туристична сфера України, – це мізер! Вона не розвивається. У Європі туристичну галузь дотували багато десятків років, щоб сприяти розвитку. Багато країн і сьогодні дотують туризм, бо це створення робочих місць у депресивних регіонах.

Світовий досвід часто є таким, що держава за умовний долар дає інвестору землю, проводить усі комунікації, запроваджує пільговий режим оподаткування і сприяє у всьому. Україна, на жаль, все ще є зоною ризику для інвестицій. Ти ще нічого не заробив, а деякі чиновники вже вважають, що ти їм щось винен.

Щоб врятувати міста й села з великим туристичним потенціалом, треба спростити систему оподаткування. Фактично не брати з розвитку туризму нічого впродовж 30-40 років. Тоді будуть створені робочі місця, будуватимуться нові готелі, туристичні комплекси, розвиватиметься жива конкуренція. Туризм – це довготривалий бізнес. Ти побудував готель і десятками років отримуєш прибуток, який покриває витрати на нього. Від держави потрібні дві речі: провести дороги й не допускати до влади дурнів, які заважають прийняти відповідні закони. Все!

Фото: depositphotos.com

– Ви кілька разів згадали про дороги – це, насправді, проблема для внутрішнього туризму. Хто винен і що робити?

– Ви помічали дивну річ: дороги у нас постійно ремонтують, але вони все одно погані? Ви ж їздите країною, бачите дорожню техніку, робітників у помаранчевих жилетах. Проблема в якості ремонту. Я особисто можу показати декілька автошляхів у моїй рідній Івано-Франківській області, які були капітально відремонтовані рік-два тому, – і вже вони практично розвалилися. Думаю, ви теж покажете такі дороги у вашому регіоні. Скоро їх відремонтують – і вони знову ж таки не переживуть навіть однієї зими.

Справа в тому, що українські дороги будують фірми-прокладки тих-таки місцевих “царьків”, які зацікавлені в тому, щоб одна автотраса ремонтувалася щороку. Ці фірми-прокладки роблять ремонти за застарілими технологіями – фактично латають ямки. Або роблять вигляд, що латають.

Ми свого часу в “Буковелі” стикнулися з проблемою – не могли знайти фірму, яка б якісно збудувала дороги в межах курорту. Тоді ми почали вивчати світовий досвід, наші фахівці їздили на міжнародні виставки, набиралися цього досвіду. Десять років тому “Буковель” став справжнім полігоном з вивчення найновіших технологій зі спорудження доріг. Багато було і співпраці з нашими автодорожніми інституціями.

Тоді буковельські дорожники збудували першу складну дорогу – з “Буковеля” до Яблуницького перевалу. Приблизно 10 км в агресивних гірських умовах, з максимальними ухилами, із загрозою зсувів, підземних вод… І ця дорога служить майже 10 років без ремонту, але з якісним обслуговуванням. Нею їздили багатотонні вантажівки і зараз досить інтенсивний рух, проте автошлях перебуває у прекрасному стані.

Наразі буковельські дорожники вже мають досвід збудованих сотень кілометрів автомагістралей – здебільшого на Івано-Франківщині. Ці дороги вже оцінили й місцеві мешканці, і гості, туристи, яких побільшало в рази. Вперше в Україні саме буковельські дорожники за власною ініціативою дали десятирічну гарантію на свої автошляхи.

Щодо доріг я та мої колеги – депутати від УКРОПу – підготували законопроекти про дворівневий контроль за дорожнім будівництвом. Якщо коротко, їхня суть така: місцева влада має визначати, які саме шляхи ремонтувати першочергово, а центральна влада – контролювати виконавців цього ремонту.

Це децентралізація, але поки що без “живих” грошей, які передаються місцевим органам влади для спорудження магістральних доріг, тобто влада на місцях не отримує гроші “на руки”, але визначає, куди саме мають піти ці кошти. Це – вищий пілотаж контролю. Завдання місцевої влади – сказати, скільки можна одну й ту ж дорогу ремонтувати з року в рік? І визначити ті автошляхи, які потрібно полагодити першочергово.

З іншого боку, ми хочемо дати центральній владі інструменти контролю над місцевими органами, щоб унеможливити участь у тендерах фірм-прокладок, які не мають досвіду та готових об’єктів. Тоді місцеві “царьки” не зможуть просувати свої фірми, які не відповідають критеріям якості й не мають позитивної репутації.

Фото: facebook.com/YaShevchenkoUa

Головне фото: firtka.if.ua