Редакції Zruchno.Travel вдалося дізнатися у пана Руслана про туристичні тренди нового сезону та екзотичні місця, які можуть здивувати українського туриста. Окрім того, розмовляли про проблеми туристичної стратегії та способи залучення іноземних туристів.

– "Країна UA" спеціалізується саме на внутрішньому туризмі. Чому обрали цю нішу, адже більшість вважає її низькорентабельною?

– Ми також вважаємо цей ринок нерентабельним. Насправді він таким і є, особливо якщо порівнювати з виїзними масовими напрямами, такими як Туреччина чи Єгипет, тому мало хто хоче ним займатися. Але незважаючи на те, що ніша поки що погано розвинута, є готелі, екскурсоводи та компанії, що якісно в ній працюють.

Ми прийшли на цей ринок, по-перше, тому що ми – патріоти, любимо Україну та хочемо її розвивати – і це не порожні слова, а по-друге, якщо є попит, має бути й пропозиція. Коли ми з’явилися, пропозицій було не менше ніж зараз. Працюємо вже близько десяти років і за цей час встигли змінити багато стратегій та напрямів. Ми часто експериментуємо та перебуваємо у постійному пошуку нових ідей, намагаємось зробити щось корисне. Тут працюють фанати своєї справи, тому нам вдається втриматись на цьому ринку.

– Як ви оцінюєте динаміку ринку внутрішнього туризму після просідання у 2014 році?

– Ринок продовжує падати, благополуччя людей також не покращується, тому вийти на довоєнний рівень поки що неможливо. Якщо оцінювати лише внутрішній туризм, він з 2014 року потроху зростає, але наприкінці минулого року ми знову побачили гальмування цього руху. Окрім ситуації в країні, думаємо, на це вплинув безвіз, бо люди, маючи можливість без проблем дістатися в Європу, все ж курсують туди.

Падіння було досить суттєвим, тому швидко вийти на попередні цифри буде складно. Перш за все, тому що в рази скоротилася кількість іноземних туристів, особливо росіян та білорусів. Звісно, є невелика кількість індивідуальних туристів, але такого масового попиту як колись тепер немає.

– Подорожувати Україною відносно дешево. Чи сприяє грошовий фактор залученню іноземних туристів?

– Насправді така деталь мало впливає на вибір іноземців, адже вони цього не знають. Державу потрібно просувати на іноземному ринку і це є завданням влади, а не туркомпаній. При цьому недостатньо просто говорити, що у нас низькі ціни, а потрібно додатково акцентувати увагу на чомусь цікавому, бо якщо іноземний турист обирає собі країну для подорожі та бачить, що в Україні низькі ціни, але нема на що подивитися (як він собі думає), він поїде туди, де є багато атракцій, – у ту ж Грузію чи Узбекистан.

Тому ціновий фактор практично не впливає на рішення іноземців – для них він стоїть на нижчому рівні ніж цікаві туристичні атракції, безпека та інфраструктура. Вони не такі економні, але для них важливо, щоб все було чесно й якісно.

– Яким є кількісне співвідношення між в’їзним і внутрішнім туризмом в Україні?

– Аналізуючи роботу нашої компанії, раніше це співвідношення складалося із 60 відсотків внутрішніх туристів, і 40 – в’їзних, причому ми постійно збільшували кількість останніх, а сьогоднішнє співвідношення – 95 на 5 відсотків. Окрім того, багато хто подорожує самостійно, не користуючись послугами туроператора.

– Ви кажете, що частина в’їзних туристів відсіялась. Іноземці з яких країн тепер найчастіше приїздять до України?

– Зазвичай – ті, хто живе найближче: поляки, прибалти. Окрім того, приїжджають грузини, казахи та жителі Західної Європи. Як би там не було, є білоруси та росіяни, але їх не так багато, зрозуміло. Якщо раніше 60 відсотків іноземних туристів складали росіяни, то зараз їх майже немає, а всі інші тенденції у відсотковому плані залишилися на своєму місці.

– Що найбільше цікавить іноземців в Україні? Які запити вони роблять?

– Іноземців дуже цікавить Чорнобиль – це для них атракція номер один. Справа в тому, що однакові тенденції зберігаються у всьому світі, якщо ми говоримо про екскурсійний туризм. А що ми маємо такого цікавого, чого не мають інші країни?

Європейців не зачепиш Львовом. Хоча туристи з інших країн відзначають його автентику, якої уже не залишилося в Празі та Кракові. Зараз збільшується попит на Одесу, але здебільшого туди їдуть прибалти та білоруси. Розказати європейцю, що таке Одеса – досить складно, бо їм не цікаві історії про місцевих бандитів ХХ століття, а архітектура програє європейській.

Тому в кожному місті потрібно шукати фішку, якою можна зачепити. В Харкові її легко знайти, адже місто – це поєднання конструктивістської архітектури колишнього Радянського Союзу, де є хороші готелі та ресторани. В Києві, на жаль, такої стратегії не існує. На мою думку, столиця безстратегічно розвивається в туристичному плані в порівнянні з меншими містами, такими як Львів, Харків, Вінниця та Чернівці.

– Що заважає розвиватися Києву, на вашу думку?

– Тут велика кількість атракцій, але зовсім немає інфраструктури та потрібної інформації. У столиці треба робити акценти на великій кількості пішохідних зон, тут має бути достатньо міських просторів для людей. Можна звертати увагу на Дніпро, адже такої річки немає в жодній столиці Європи, проте хочеться плакати, поглянувши на наші набережні. Для іноземних туристів – це не атракція, їм тут ніде відпочити. Тим паче іноземцям уже не цікава Києво-Печерська лавра та численні церкви (це більше до вподоби внутрішньому туристу). Іноземцю окрім цього потрібно запропонувати щось іще, а Київ цього не дає, все дуже однобоко.



– Якщо говорити про українського туриста, які напрямки йому найбільш цікаві?

– Звичайно, попитом користуються масові напрями, такі як Карпати, Одеса, Затока та Південь, дитячі курорти Херсонської області. Люди часто їздять у Львів, Кам’янець, на Шацькі озера, також завжди користуються популярністю тури на Закарпаття. Плюс завжди популярні одноденні тури з доданими екскурсіями, наприклад, виїзд із Києва до Чернігова чи Умані.

Якщо говорити про нинішні тенденції, з’являється попит на нові екскурсійні напрями: Харків, Кривий Ріг, Миколаїв, Суми. Люди починають трішки мандрувати на схід України. Для нас тепер простіше організовувати подібні тури, оскільки відкрили власну філію у Харкові, але кількість туристів, зацікавлених у таких нестандартних напрямах, дуже маленька. Найчастіше саме в таких програмах трапляється скасування туру через недостатню кількість туристів.

 
– Назвіть основні складові якісного та успішного турпродукту.

– Для початку туристів потрібно розподілити на дві категорії: тих, хто дійсно хоче користуватися якісним туристичним продуктом, та споживачів, у яких на першому місці ціна. Для перших важливий комплекс відповідних послуг, що включають кваліфікованого екскурсовода, транспорт, готель та харчування. Другі – це досить непостійна категорія людей, які женуться за низькою ціною, яку пропонує багато хто з українських туроператорів, та потім вони зустрічаються з непрофесійними екскурсоводами, поганим транспортом і проблемами з поселенням. Але найголовніше, напевне, – це екскурсоводи, бо різниця у заробітках екскурсоводів, які працюють у нас, і тих, що в конкурентів, сягає двох-трьох разів.

– Який фактор найбільше впливає на вибір туристів, коли вони обирають однотипні тури від різних агентств?

– На жаль, зараз таким фактором є ціна. Справді, часто в людей виникають питання, коли складові програми одинакові, а ціна різниться. Нам важко пояснити клієнту, що ціна вища, оскільки продукт більш якісний. Хто повірить на слово? Саме тому ми послідовно збільшуємо базу постійних клієнтів. Її поповнюють туристи, які одноразово вже подорожували з іншими туроператорами, а потім потрапили до нас – вони можуть відчути цю різницю, побувавши у нашому турі. Тепер бачимо, що багато інших агентств орієнтуються на нас в плані ціни та асортименту.

– Можете передбачити, якими будуть тренди найближчого туристичного сезону?

– Постійний тренд майбутніх сезонів – це індивідуалізація туризму. Мандрівники намагаються їздити без допомоги туристичних фірм – це нормальні тенденції всього світу. Коли з’являється відповідна інфраструктура, люди намагаються користуватися нею самостійно. Музеї теж працюють над промоцією власними силами, наприклад, музей гончарства в Опішні на Полтавщині рекламує себе по радіо – це дуже добре. Що стосується групового туризму, то людям уже набридли банальні тури – їм хочеться чогось незвичного.

Фото: Шанюк Олена

– А куди відправляєте туриста, який хоче небанально відпочити?

– Минулого року розробили програму у Кривий Ріг, яка нещодавно набула популярності. Сьогодні екзотика – це промисловий туризм. Його дуже мало, адже не всюди пускають з екскурсіями. Останнім часом активізується природничий туризм заповідниками – це досить цікава штука. Цьогоріч навіть робили новорічну програму у Міжрічинському парку – на диво група на неї набралась однією з перших.

Крім того, у туристичному плані просто неймовірно розвивається Харків. Проте переконати людей туди з’їздити досить складно. Хоч ми пропонуємо цікаві програми, а з нами працюють неймовірні тамтешні екскурсоводи, досі побутує стереотип про сіре радянське місто. Та як на мене, зараз Харків яскравіший за Київ.



– Які нові туристичні продукти плануєте реалізувати цього року?

– Цього року хочемо запустити більше довгих туристичних програм. Зараз простежується попит на тури, що тривають близько тижня, оскільки стало популярним проводити відпустку в Україні. Якщо раніше у нас було кілька таких програм у Карпати, то зараз хочемо зробити подібні пропозиції по всій Україні.  

На літній сезон робимо кілька тижневих турів у різні регіони: Одеський, Миколаївський, Херсонський. Ми не зраджуємо собі – всі вони будуть зі щоденними екскурсіями. Але на півдні виникає величезна проблема з космічними цінами на проживання. Часто буває, що підвищити ціну можуть навіть за два тижні до туру, хоч ще взимку про все домовились.

– Як гадаєте, що найбільше заважає розвитку внутрішнього туризму в Україні?

– Найбільш глобальна проблема – це відсутність стратегії розвитку цієї галузі на рівні держави. У нас є все, щоб ця галузь розвивалась, на ній можна було б заробляти, бо Україна – велика транзитна країна з портами, аеропортами та гарно спроектованими дорогами, які, на жаль, досі знаходяться у жахливому стані. Нам потрібно зрозуміти, що транзит – це по суті туризм, адже не екскурсіями єдиними. Транзит, пасажиропотік і туризм – це ключові складові нашої стратегії. А поки на рівні держави не буде стратегії розвитку туристичної галузі, толку не буде.

– Як туристичні агентства зі своєї сторони можуть підтримати розвиток туризму?

– Все, що ми можемо зробити, – це популяризація. Деякі користувачі у соціальних мережах запитують нас, для чого ми возимо туристів в палац у Шарівку, якщо він не відреставрований. Намагаємось пояснити, що ми самі не можемо цього зробити як мінімум тому, що він нам не належить, але його можна буде відреставрувати, коли на нього з’явиться попит. Це певний цикл, тому ми намагаємось возити людей до місць, якими вони є, показувати ці проблеми та формувати таким чином громадську думку.

Також працюємо з інфраструктурою. За роки на туристичному ринку бачимо як змінилося якісне надання послуг по Україні від готелів, екскурсоводів, ресторанів. Зараз нарешті більшість музеїв почали працювати на вихідних – чекають туриста без додаткової плати.

– Яких змін в туристичному законодавстві України чекаєте найперше?

– На жаль, багато проблем із податковим законодавством. Туристична галузь не виживе без якихось податкових пільг, а в податковому законодавстві є певний дисбаланс. Повний безлад у цій системі призводить до того, що ми не можемо сформувати дешеві послуги з нормальною якістю, бо нам доводиться платити неймовірну кількість податків, що ми і робимо. Туристична сфера не дає зараз у державний бюджет тієї кількості коштів, яку потенційно могла би дати, оскільки податкове навантаження заважає розвиватися туристичним компаніям.

Знову ж таки, необхідно повернутися до стратегії розвитку туризму. Влада не розуміє з чого складається вітчизняний турпродукт та хто його пропонує. Тому інколи виникають ситуації, що три дні відпочинку у Карпатах вартують більше ніж у Європі.
 
– До речі, часто говорять про те, що відпочинок у Туреччині чи Єгипті дешевше ніж в Україні. Це так?

– Насправді, це не зовсім так. Проте, якщо взяти два готелі однакового рівня якості в Україні та Туреччині, то тамтешній буде дешевшим. Справа в тому, що надання цих послуг відпрацьовано у них до шаблонів та стандартів, вони можуть на чомусь економити і таким чином доводити все до ідеальної системи ціноформування. В Україні цього немає, бо всюди невеликі готельчики, а чим менший готель, тим більше у нього загальних витрат. Через те, що наш ринок ще нестабільний, ціна, якщо не дорожча, то точно не дешевша.

 
– Що заважає зробити чорноморське узбережжя таким же популярним як і в Туреччині?

– Для початку – у нас інші природні дані. Як би там не було, північне чорноморське узбережжя в Туреччині не так забудоване. Важливу роль відіграє інший клімат, адже щоб вкладати гроші у готелі, потрібно розуміти, в який період він буде працювати. У Туреччині заклади працюють з березня по листопад, а випадає лише зимовий період. Одеса зможе працювати лише протягом трьох літніх місяців. Це надто короткий туристичний сезон, щоб будувати великі рентабельні готелі.

Наступна проблема – неймовірна корупція та поділ землі на маленькі шматочки між багатьма власниками. Для того, щоб побудувати великий готель та створити там нормальну інфраструктуру, потрібно викупити ці частинки, а іноземні інвестори не хочуть входити на наш ринок та щось будувати через просту причину – постійні хабарі, їм це невигідно.

Розмовляла Дарія Поперечна

Фото: facebook.com/rmiroshnychenko, facebook.com/kraina.ua