– Ви організували чимало гірських сімейних походів. Як вважаєте, з якого віку дитину можна брати з собою в гори?
 
– Якщо ми говоримо про пішохідні походи, то в них можна ходити і з маленькими дітьми. На рюкзак прикріплюється спеціальне обладнання у вигляді крісла, куди можна посадити дитину у віці одного-двох років, – таким чином вона буде їхати у тата на плечах. У той же час потрібно розуміти, що це додаткове вагове навантаження. Батькам важливо розуміти, чи зможуть вони перенести настільки екстремальну подорож.

Якщо батьки – екстремали і звикли до похідного життя, вони самі зможуть визначити, з якого віку готові брати дитину. Але якщо мама з татом самі новачки, то, напевно, не варто в перший же похід брати з собою маленьку дитину. Я вважаю, для початку батьки самі повинні відчути, як це ходити в походи, вивчити всі нюанси, а потім вже брати малюків. А дітей семи-восьми років можна брати відразу і готувати їх спорядження так само як і для себе. Вони можуть самостійно проходити маршрути разом з дорослими, тільки відповідного рівня складності.
 
Коли ми обираємо походи для змішаних груп з дітьми, розглядаємо низьку категорію складності. Вона може залежати від довжини всього шляху, дистанції за день і різних перешкод: водні перешкоди, стежки без страховок, а також набір і скидання висоти. Для першого походу з дітьми варто обрати маршрут для новачків і уточнити, які там перешкоди, щоб не було сюрпризів. Адже в тих же популярних Карпатах є місця, де неможливо забезпечити страховку дитини, – стежки занадто вузькі, кожен може спиратися тільки на власну рівновагу.

– На які максимальні висоти можна орієнтуватися в походах з дітьми до восьми років?
 
– Не можу відповісти категорично, адже всі гори різні. Наприклад, є досить високі підйоми, але з хорошими ходженими стежками. Важливий також рівень фізичної підготовки, який не дозволить туристу-початківцю піднятися більш ніж на 2200 метрів (той же Піп Іван або Говерла). Не кожен з першого походу може осилити і таку висоту, тим паче дитина. Окрім того, є таке поняття – радіальні виходи, коли на маршрути люди виходять без рюкзака і підйом здійснюється без нічого: з собою є тільки вода і змінний одяг.

– Які ще нюанси важливо враховувати при плануванні активного туру з дітьми?

– Важливі складові походу – це зручне взуття, одяг і рюкзак. Інструктор повинен провести інструктаж з групою задовго до походу. Багато хто боїться походів через імовірність виникнення різних складнощів, але насправді вся суть в хорошому спорядженні і хорошій компанії. Середня вага рюкзака на жінку – 12-15 кілограмів, рюкзак на 11-12 кілограмів вже можуть нести підлітки (13-15 років), а для чоловіка нормальна вага – 18-22 кілограма.

– Ночівля в наметах – обов’язкова складова гірського походу? Чи з дітьми краще все-таки зупинятися в готелях?
 
– Ми жодного разу не організовували походи з зупинкою в готелях, хоча є категорії клієнтів, які налаштовані ночувати в будиночках і подорожувати без нічого.

Насправді намет – це вже давно не проблема. Зараз є дуже хороше якісне обладнання, яке навіть порівнювати не варто з тим, що було за радянських часів. Сучасний намет повністю захищає від вологи, вітру і будь-яких комах. Вибір цього спорядження дуже важливий для безпечного походу. Потрібно розуміти, що намети діляться за типами: для кемпінгу і для пішохідного туризму. Для останнього намет повинен бути максимально легким, адже нести його доведеться на собі.
Діти можуть також спокійно ночувати в наметі, адже всередині можна постелити каремат або надувний килимок, які не дадуть проникнути волозі та холоду – на них можна спати навіть взимку. Якщо йти з дитиною, краще брати з собою надувний килимок – він самонадувний і дуже комфортний для сну. Хоча діти менше реагують на нічний дискомфорт, адже за день вони отримують масу емоцій і швидко втомлюються.

– Можете дати кілька порад, як правильно підготувати дитину до гірського походу? Чи є якісь протипоказання?
 
– Батьки самі несуть відповідальність за здоров’я дітей. Якщо у дитини є фізичні обмеження для заняття фізкультурою і спортом, то точно такі ж обмеження будуть у нього і для фізичного навантаження в горах. Проблеми з серцем, бронхіальна астма або інші захворювання, які можуть викликати загострення при фізичних навантаженнях, втомі та стресі, небезпечні для походу. Якщо при цьому все ж дуже хочеться так відпочити, можна спробувати варіант з радіальними виходами, без важких навантажень.

– Як правильно розподілити обов’язки в групі, щоб кожен знав, за що він відповідає?
 
– Як правило, ми організовуємо кілька зустрічей перед самим походом. Спочатку попередня зустріч з групою за місяць перед виходом. Тоді учасники знайомляться один з одним, інструктор розповідає про маршрут і розподіл обов’язків.

Безпосередньо перед виходом групи в похід проводиться ще один інструктаж, потім відбувається розподіл ваги. Адже є особисті речі, а є загальна вага: продукти, спорядження, вогнищеве обладнання, аптечка, а також продукти на весь похід. Меню складається заздалегідь з урахуванням кількості людей і тривалості походу. Діти беруть по кілограму загальної ваги, підлітки і жінки – вже по два, а чоловіки – по чотири-п’ять кілограмів. Тому в рюкзаку потрібно завжди залишати місце, інакше доведеться нести загальну вагу в руках.

Потім розподіляють обов’язки: організатор, який керує походом і веде всіх за маршрутом, помічник організатора часто відповідає за складання меню, розподіл продуктів, чергування, з учасників походу зазвичай визначають лікаря (він, як правило, несе аптечку), може бути відповідальний за культурно масові розваги (якщо є людина з гітарою – це він), фотографа – буде потім складати альбом походу і у всіх збирати фото.
 
У поході всі побувають в ролі чергових, які змінюються один раз на день. Чергові повинні встати раніше за всіх, приготувати сніданок, принести води, а потім назад скласти всі продукти і спорядження, приготувати перекус в обід і зварити вечерю, зазвичай їм допомагає "завгосп".

– Які українські місця можете порекомендувати туристам для весняного та літнього активного сімейного відпочинку?
 
– Навесні я дуже люблю ходити на байдарці. Наша сім’я традиційно відкриває сезон туризму на травневі свята саме з водного походу. Нам дуже подобається відпочивати на річках Полтавщини, Харківської області: Ворскла, Псел, Орель. Цей сезон ми відкрили сплавом по річці Сула (Сумська і Полтавська область). Ранньою весною не рекомендую пішохідку в Карпати тому, що в горах ще може бути дуже волого, сніг нещодавно розтанув, можуть текти струмки.
 
Ми більше любимо Карпати в кінці літа, коли там багато грибів і ягід, – насолоджуєшся тим, що тобі подарувала природа.

– Які маршрути плануєте підкорити протягом нинішнього сезону?
 
– У планах поїздка в міні-похід вихідного дня в Миколаївську область – плануємо побачити Актівський каньйон, Арбузинські скелі, Трикратський ліс – унікальний комплекс лісової та водної екосистем з ансамблем скель і гранітних валунів – єдиний в Європі.

Наступну нашу подорож плануємо на вересень. Це пішохідний тур по Лікійській стежці в Туреччині – одному з десяти найкрасивіших маршрутів світу. Там дуже багата природа, є море і гори. Буде змішана група з дорослими і дітьми від восьми років.

 
– Як вважаєте, в Україні вже достатньо розвинена культура подорожей з дітьми?
 
– Останнім часом я помічаю, що все більше сімей з дітьми, обираючи відпочинок, віддають перевагу активному туризму. Особливо сильно почав розвиватися водний туризм, дуже популярним стало ходити на байдарці. Багато хто долає свої страхи і бере з собою на сплави дітей. Як на мене, це правильно, адже у водного туризму немає ніяких обмежень за віком, маленькі діти легко подорожують усередині човна. Спільна подорож – це дуже хороша можливість для сім’ї побачити один одного в іншій ситуації, подбати один про одного, побороти свої страхи, стати гідним прикладом для дитини. У поході немає інтернету, а тільки живе спілкування, спільні ігри і заняття.

Коли по туристичній стежці йде сім’я, з боку відразу видно всі плюси і мінуси в їх відносинах. Своїх дітей я навмисне повела в похід, щоб виправити деякі проблеми і показати приклад того, як іноді важливо перебороти себе. Подорожуючи таким чином, батьки і дитина навчаються, як працювати в команді, адже в поході всі рівні, всі відповідальні, кожен важливий. Якщо здався, впав один – усі будуть прагнути допомогти. Походи – рідкісна в наш час можливість відчути практично, як дух єдності може долати перешкоди.
 
Розмовляла Дарія Поперечна