Ведучий програми "Перший на селі" на телеканалі "UA:Перший" разом з колегами намагається надихати і навчати українських підприємців організовувати їх агродіятельність, зокрема і туристичну. Олег розповів Zruchno.Travel про те, як необхідно розвивати маленькі села і в чому головні "фішки" українських регіонів.

– Як людина, яка багато подорожує українськими селами, як можете оцінити стан розвитку зеленого туризму?

– Цей напрямок розвивається дуже стрімко і являється перспективною нішою. Єдина проблема в тому, що багато людей в селах не розуміють того, як вони можуть на цьому заробити. Тому їх потрібно надихати і навчати. Адже у нас дуже хороші умови для того, щоб розвивати зелений туризм – красиві села з мальовничою місцевістю, річки, де можна організовувати екстремальний спорт і, одночасно, є безліч історичних пам’яток, замків і церков.

Крім того, у багатьох українських селах занимаються якимись народними промислами, про які мало хто чув. Так, в селі Гавареччина на Львівщині роблять унікальну чорнолощену димлену кераміку. Звичайно, є розкручені напрямки, наприклад, Решетилівка з її вишивкою або Петриківка з розписами, але це швидше виняток. Сьогодні в Україні дуже важливо навчити людей знаходити і відроджувати свій унікальний промисел, вивчати його історію, відзначати особливості, презентувати свій продукт на фестивалях і концертах, будь то кераміка, вишивка або просто вінки. Пізніше до цього можна підтягувати і зелений туризм.

Село – це дуже важлива частина української культури, в сільській місцевості досі живе близько 14 мільйонів чоловік. Зараз дуже сильно розвиваються агрохолдинги та крупні компанії, яким не потрібно великої кількості робочої сили. Якщо тенденція продовжиться, то більшість сільських жителів матимуть виїхати звідти, оскільки роботи не буде. Щоб цього не сталося, вони мають розвиватися за моделлю Італії та Франції, коли маленькі аграрні території живуть за рахунок екофермерства. Якщо зробити це масовим рухом, це принесло б гарний прибуток.

Фото: facebook.com/ukrainer.net
 
– В якому українському регіоні, на вашу думку, найкраще розвинений зелений туризм?

– Це, безумовно, Карпати: Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська, Чернівецька області. Напевно, лідером все-таки є Івано-Франківщина – там є безліч місць, де розвивають народні промисли: роблять хутряні накидки, ліплять кераміку, плетуть весільні вінки. Карпати повністю зберегли свій колорит не тільки завдяки мальовничим горам, а й тому, що люди там не були так сильно піддані радянізації. У них залишилося розуміння того, що вони господарі своєї землі. Їм вдалося зберегти традиції та культурну спадщину.

Фото: facebook.com/ukrainer.net

– Чи існує, на вашу думку, проблема ментальності українських селян, які скоріше готові важко працювати в полі, ніж піти в сферу обслуговування?

– Така проблема, безумовно, є. Я вважаю її одним з головних стримуючих факторів. У них досі присутній кимось впроваджений посил, що ми мусимо обробляти землю і вирощувати худобу на якомусь великому аграрному підприємстві, а все що крім цього – неправильно. Насправді не менше грошей можна заробляти самостійно. Це на своїй практиці показало село Аква де Петрарка – одне з найбільш привабливих сіл Італії. Там виготовляють свій унікальний вид сиру, який можна не тільки скуштувати, а й приготувати самостійно. Також готують своє прошутто, вирощують квіти, які ростуть тільки в їхньому селі. У них є історичні пам’ятники, собори, музеї, а також багато місць, де відвідувач може зайнятися різними активностями. Там всього 800 жителів, але бюджет у села більший, ніж у багатьох українських міст.

У нас теж є села з подібним потенціалом – подивитися тільки в бік Південного Бугу, які там мальовничі каньйони! Але зараз, приїхавши в село Мигія, де збираються рафтери з усієї країни, не знайдеш гарного ресторану або пристойного готелю для відпочинку. Але машини у дворах стоять такі, що коштують набагато дорожче, ніж організація такого бізнесу. Люди просто не готові вкладати в розвиток власного селища.

– Які основні складові, на яких можна побудувати бізнес з надання послуг зеленого туризму?

– Найскладніші питання, на які потрібно знайти відповідь, це: хто до вас буде їздити, навіщо і чому? Потрібно придумати стратегію, як ви цього досягнете, а потім повідомити своєму клієнту про те, що у вас є хороша пропозиція.

Якщо чесно, для початку я б взяв найдешевший тур і поїхав кататися по Європі, щоб подивитися як це працює в інших країнах. Хорошим прикладом можуть стати Італія, Франція, Греція, Хорватія. Після повернення, потрібно виписати ідеї, зрозуміти, що саме хочеш втілити в життя і чітко уявити свого клієнта. Зараз, наприклад, дуже популярні заняття спортом, а також завжди можна підняти і розкрутити якусь історичну пам’ятку. Сало і самогон можуть бути частиною туристичної програми, але це не має бути головним, а тільки однією з "фішок". Дуже важливо багато читати про етнографію, історію краю та села, спілкуватися зі старожилами і тими, хто працює в архівах, щоб знайти щось особливе.

Фото: 1tv.com.ua

– До речі, як підприємцю, який займається зеленим туризмом, правильно побудувати маркетинг і просування?

– Безумовно, для цієї справи важливо працювати з Facebook і нарощувати там свою аудиторію. Для початку потрібно створити обліковий запис в мережі, щоб якомога більше писати і розповідати про свою справу. Варто використовувати сучасні шляхи доставки інформації – ваш продукт має бути нормально проіндексований в Google. Також продукт має згадуватися на всіх місцевих сайтах, присвячених туризму. Я вже не кажу про пряму рекламу. Можете запросити когось із популярних особистостей до собе безкоштовно пару раз, щоб вони розповіли про ваше місце своїм передплатникам – це буде найкраща реклама.

Звичайно, якщо ви виходите на певний рівень з серйозними інвестиціями, то потрібна реклама в спеціалізованих виданнях, але це вимагає великих капіталовкладень. Спочатку я починав би з Інтернету, використовуючи популярні соціальні мережі, той же Instagram. Люди мають розуміти, що їх чекає певний комплекс послуг: історична складова, спорт, локальна кухня ...

Фото: facebook.com/FrumushikaNova

– А чи можливо поєднувати фермерську діяльність з туризмом, щоб одне не заважало іншому?

– З цього треба починати! Для фермерів зелений туризм – один з найбільш перспективних напрямків. Хороший приклад – "Фрумушика-Нова" в Одеській області, у них величезна вівчарська ферма, яка паралельно займається зеленим туризмом. Вони починали з бізнесу, але потім із закритого комплексу зробили практично етносело з великою територією, на якій представлено мінімум шість етнокультур різних народів, які проживають в Бессарабії.

В якійсь мірі екотуризм розвинений на фермі в Білецьківці на Полтавщині. Там створили автономне господарство, де роблять органічну пастилу. Ще варто згадати Нижнє Селище на Закарпатті – них є своя сироварня на швейцарських технологіях, гості також можуть самі готувати сир. Є й безліч інших садиб, які починали як фермери, а потім вирішили зміститися в сферу туризму. Я б дуже рекомендував людям, які займаються фермерством, йти саме таким шляхом.

Фото: agroportal.ua

– А які найекзотичніші сільські господарства можна зустріти в Україні?

– У селі Ясногородка Київської області є велика ферма страусів, вони приймають гостей і проводять екскурсії, але ще не прийшли до повноцінного туризму – там ніде зупинитися на ніч, хоча є свій ресторан, варіанти для дитячого відпочинку. Крім того, вже десять років поспіль на початку серпня у них проходить виноробний ярмарок – приїжджають сім’ї, тиснуть ногами виноград, потім заливають в бочки вино.

 
– Ви говорили, що в селах часто можна зустріти якісь свої традиційні промисли. Можете назвати декілька сіл, де можна знайти цікавих майстрів?

– Опішня, Решетилівка, Петриківка, Гавареччина, Пістинь під Косовим – це найяскравіші представники. Взагалі в Косівському та Коломийському районах є дуже багато сіл, де можна знайти спеціалізовані народні промисли.

Як на мене, організація зеленого туризму може ділитися на три види: в першому акцент робиться на саму природу, у другому – на народні промисли, а третій – це фестивалі. Так, наприклад, усім відомий знаменитий Сорочинський ярмарок у Великих Сорочинцях, в Опішні проводять фестиваль гончарства і свято борщу, під Кременчуком – фестиваль полуниці. Подібні заходи, присвячені якимось певним продуктам або стравам, – це дуже популярна тема, яка приваблює туристів. На них може бути представлена й інша продукція місцевих виробників. Коли в одному селі є де переночувати, є де поїсти, плюс там розвиваються народні промисли і проводяться заходи, то воно стає дуже сильним в туристичному плані, має великий потенціал залучення великих капіталовкладень.

– З якими проблемами в основному стикаються фермери, з якими ви спілкувалися в рамках проекту "Перший на селі"?

– Перш за все, потрібно говорити про брак грошей. Їм банально не вистачає коштів, щоб зробити щось подібне до "Верхоли" – це готель в Полтавській області, просто неймовірний комплекс, на який працює все село. Там гарне місце, де є сосновий бір, коні, спортивний зал. Все це зі своїм полтавським колоритом і локальної кухнею. Таким чином, вони підняли свій населений пункт. У нас божевільний попит, навіть номер зняти не так просто.
– Дайте кілька порад як, на ваш погляд, можна ефективно розвивати зелений туризм в селах.

Фото: 1tv.com.ua

– На мій погляд, перш за все, мають знайтися люди, яким не все одно. Далі їм варто вивчити природу та історію свого краю, а також придумати якісь "фішки", незвичайні активності.

Наприклад, в селі Хомутець на Полтавщині є маєток декабристів, поруч величезний парк, де було перше в Російській імперії поле для гольфу, розарій та ставок, але все це стоїть руїною. Просто потрібно все привести до ладу: в старому будинку зробити музей з рестораном, а поруч побудувати готель. Це також дасть можливість працевлаштувати місцевих жителів.

Потрібно звертати увагу на локальні продукти. Наприклад, під Мелітополем є сорти дуже солодкої черешні. Якщо ми говоримо про Карпати, то їхня "фішка" – це сири. А кажучи, наприклад, про Полтаву, варто звернути увагу на галушки, вареники, крученики. Кухня і напої, навіть якщо це самогон, – теж важлива частина туристичного продукту, просто його потрібно правильно подати.

В кінці-кінців, важливою складовою є і атмосфера самого села. Якщо це побілені будиночки з доглянутими клумбами, то людині буде просто приємно там перебувати. У нас є такі приклади – Хомутець, Зубівка, Попівка ... У Прованс же усі їдуть подивитися на маленькі містечка, так чому б не зробити цього в Україні?

Розмовляла Дарина Поперечна