– Нещодавно ви знялися в українській комедійній стрічці “11 дітей з Моршина”. Як опинилися в кінопроекті?

– У мене була досить маленька епізодична роль, тому я не назвав би це серйозною акторською грою (до речі, мій герой за сюжетом теж був журналістом). Я давно знайомий з Оленою Лавренюк та її чоловіком. Вони попросили мене знятися, і я радо погодився. Все знімали у торговому центрі Lavina Mall, на знімальний процес було витрачено десь годину, половину з якої я просто стояв у басейні...

– Надалі плануєте якось реалізовуватися у кіномистецтві?

– Насправді я обожнюю кінематограф, адже для мене це надзвичайно цікаво. Дуже подобається озвучувати фільми! В цій сфері вже маю певний досвід: озвучував невелику роль у мультфільмі “У пошуках Дорі”, головного героя Крістофа Вальца у фільмі Тіма Бертона “Великі очі”, одного з персонажів у фільмі “Ральф”. Стосовно участі в кіно – гадаю, це було б дуже круто, але у мене немає спеціальної акторської освіти. Якщо б теоретично мені зараз запропонували якусь велику роль, довелося б сильно готуватися з професійної точки зору. Хоча невдовзі гратиму в театрі у виставі Ladie’s Night – це комедія про шахтарів-стриптизерів, де я буду в ролі власника бару, чий образ мені доволі близький.

– Під час зйомок проекту “Зе Інтерв’юер” ви зі своїми героями буваєте у різних місцях – на вулицях, у парках, в ресторанах...

– Так, ходимо-бродимо…

Фото: facebook.com/theinterviewerAA

– І якими київськими вулицями подобається бродити найбільше?

– Мені дуже подобається Оболонь. Жив у цьому районі, коли приїхав до Києва у 2006 році, тому Оболонська набережна – це рідні мені місця. Звичайно, люблю вечірній Поділ. Особливу атмосферу тут створюють маленькі барчики, кафешки, затишні місця. Зрозуміло, подобається центр. Але варто відійти від Майдану до Софійської чи Михайлівської площі – опиняєшся в іншому Києві. Не менш цікавому! Можна побачити розкішні мурали, затишні старі дворики… До речі, є дуже багато місць у Києві, про які я чув, але досі не бачив.



– Які київські заклади стали для вас відкриттям за час роботи над програмою?

– Наприклад, коли записували інтерв’ю з Джамалою, сиділи в кав’ярні “Такава”, яка належить її чоловіку, – дуже круте місце. Мені там сподобалось. А взагалі ми за зручність та комфорт. Наприклад, з гуртом “Даха Браха” спілкувалися в ресторані “Ватра”, який своєю етнічністю та автентикою за стилем дуже підходив до наших героїв. Із Сашком Ярмаком обідали в ресторані “Остання Барикада”. До речі, для зйомок ми використовували багато закладів Діми Борисова ще до знайомства з ним – у нас не було жодних домовленостей. Я просто телефонував адміністратору, і вони без проблем йшли нам назустріч. 



– Ви вже спробували себе у різних напрямах журналістики. Як стосовно тревел-шоу? Погодились би на такий експеримент?

– Сьогодні, скоріш за все, ні. Якщо говорити про популярні в Україні тревел-шоу, одразу спадає на думку “Орел і Решка” та “Світ навиворіт”. Я чудово знаю майже всіх ведучих першого шоу та давно товаришую з Дімою Комаровим, тому добре розумію, що це зовсім інший спосіб життя. Я не готовий поїхати з країни на кілька місяців, але із задоволенням поєднав би подорожі з інтерв’ю. В мене була така ідея у рамках формату “Зе Інтерв’юер”. У нас вже є різноманітні плейлисти: “Бізнес”, “ФізКультура”, а скоро вийде блок соціального характеру – про людей, яким довелося змінити своє життя через ситуацію в країні, тому варіант “Зе Інтерв’юер-тревел” теж можливий.

– Вам взагалі подобається мандрувати?

– Так, насправді за останні роки віддаю подорожам достатньо багато часу і коштів. Минулоріч провів за кордоном більше двох місяців. За цей час із родиною були чотири рази у Сполучених Штатах. Окрім того, відпочивали в Греції, вперше побували на Мальдівах, подорожували на автомобілі Італією, двічі по роботі відвідали Барселону, тож можу сказати, що ми багато подорожуємо. Я впевнений, що на це потрібно витрачати власні сили, час та кошти.

Фото: facebook.com/anatolij.anatolich

– Закордонні мандрівки для вас, справді, звична справа, а Україною часто подорожуєте?

– Достатньо активно. Наприклад, Новий рік ми святкували у Трускавці, зупинялися в готельному комплексі Mirotel Resort & SPA. Побували там вперше, але нам дуже сподобалося. Трускавець залишив по собі позитивне враження, тому якось хочемо поїхати туди знову.

На початку червня по роботі буду в Чернівцях. Ми завжди їдемо туди з родиною, тому що моїм дітям дуже подобається Чернівецький університет, який нагадує їм Хогвартс.

Дуже любимо Одесу, але не в пік сезону, бо влітку там завжди надто багато людей. Цьогоріч поїдемо туди навесні. Зазвичай ми зупиняємося в готелях Nemo або “Лондонська” – це зовсім різні заклади, але кожен із них має особливу атмосферу. Nemo – дуже сучасний та комфортний для дітей, але іноді хочеться чогось автентичного (на кшталт “Лондонської”, де раніше зупинялися Мастроянні, Маяковський).

Звісно, обожнюю Львів. Зараз він для мене навіть випередив Одесу. Останнього разу мав чудовий привід приїхати до Львова – я був ведучим творчої зустрічі Вакарчука. Захід проходив у львівському Музеї пивоваріння – було надзвичайно атмосферно. Сам заклад дуже інтерактивний та сучасний, зовсім не програє американським музеям із виробництва бурбону та віскі. Як на мене, фішкою Львова є його неймовірна їжа за низькими цінами. Мене вразила тамтешня “Реберня”! Коли буде тепліше, хочеться поїхати туди на кілька днів. 

– Як стосовно рідного Кривого Рогу? Зараз часто там буваєте?

– На жаль, зараз нечасто, але я дуже люблю Кривий Ріг, маю навіть татуювання з його зображенням. Попри це, мені шкода, бо здається, що Кривий Ріг – це місто, яке помирає. Зараз воно мені подобається значно менше, ніж у роки юності. Хоча там є щось особливе! Я завжди жартую про велику кількість металів у повітрі, від яких ходиш наче в легкому трансі. Хоча влітку там дуже багато зелені, достатньо парків. Приводів приїздити в місто у мене все менше, бо батьки приїжджають у Київ, друзі вже давно тут, а настрій міста все ж на 50 відсотків залежить від людей.

Фото: krmisto.gov.ua

– По пам’яті змогли б провести екскурсію містом?

– Так, там є досить цікаві місця. Я б обрав варіант індустріальної екскурсії. Кривий Ріг – це найдовше місто, де є неймовірні кар’єри, які дійсно вражають. Вони настільки масштабні та великі, що навіть вантажні машини на їхньому фоні виглядають як маленькі цяточки. Також вражає найбільший квітковий годинник. А ще є унікальний швидкісний трамвай, який йде під землею. Якось на День міста його перейменували у метро, але я б нічого не змінював. Це була така собі фішка Кривого Рогу.

Фото: avto-tour.com.ua

– А самі що цікавого хотіли б побачити в Україні?

– Я, наприклад, дуже давно не був у Бердянську. Мені це місто подобається ще з дитинства, коли спочатку відпочивав у літньому таборі, а згодом працював культорганізатором в “Дзержинці”. Добре пам’ятаю це містечко, воно чомусь запало мені в душу. Центральна вулиця, місцевий кінотеатр, в якому можна було сховатися від літньої спеки... Дуже хочу повезти туди дітей!

Мрію побачити Кінбурнську косу. Уже багато про неї чув, а досі не бачив. Дуже сумую за українським Кримом, зараз туди не їжджу, хоча раніше проводив там багато часу. І навіть останній Новій рік перед цими подіями ми святкували у Ялті.

Крім того, для мене досі невідкритою залишається тема Карпат. Кілька разів бував у “Буковелі”, але мені там більше подобається влітку. Весь час відтягую цей момент, але потрібно якось вибратися взимку у ті краї. 



– Із постів у соціальних мереж видно, що ви взагалі не дуже полюбляєте зимову пору...

– Це правда, терпіти не можу лютий і березень, коли в цих чорних снігах навіть яскрава Воздвиженка виглядає депресивно. Я взагалі проводив би зиму не в Україні. Це єдина пора, коли мені тут не подобається. Принципово намагаюся робити вигляд, що зими не існує і до останнього ходжу в шортах. Та вона все одно приходить – нічого не вдієш. Саме зараз переживаю цей період. Коли випав перший сніг, все було так красиво – ми відсвяткували свята, сфотографувалися і з того часу я чекаю на весну.

Фото: facebook.com/anatolij.anatolich

– Ваша ідеальна мандрівка, яка вона?

– Ми з дружиною та дітьми прилітаємо в якесь місто, беремо напрокат авто, кожних кілька днів переїжджаємо в іншу локацію, насолоджуємося природою та просто мандруємо між гір, лісів та океанів. Окрім того, у подорожах мені подобається максимально інтегруватися в життя місцевих.

Фото: facebook.com/anatolij.anatolich

– Ви – прихильник активного відпочинку. А чи є захоплення, якому приділяєте особливу увагу?

– До свого дня народження я хотів підготуватися до тріатлону у Португалії, але, на жаль, забракло часу, проте я не залишаю біговий туризм. Нещодавно їздив у Дніпро на Interpipe Dnipro Half Marathon, пробіг там дистанцію завдовжки 27 кілометрів. Зі свого досвіду можу сказати, що марафони відкривають місто по-іншому. Я бігаю у кожному місті, куди приїжджаю.

Знову отримав реєстрацію на Нью-Йоркський марафон, який відбудеться на початку листопада. Вирішив пробігти його вдруге, бо дуже хочу, щоб цього разу з нами поїхали діти – в цей час там просто неймовірна атмосфера. У Києві я вже пробіг чотири напівмарафони. Тепер у мене в планах пробігти 42 кілометри в Токіо та Лондонський марафон. Окрім того, у вересні братиму участь в автомобільній подорожі Великобританією – поїдемо разом з One Life.

Фото: facebook.com/anatolij.anatolich

– Спортивні плани доволі масштабні. Як стосовно творчих цілей на 2019 рік?

– Головна мета – підтримувати те, що є. Ми продовжуємо розвивати проект “Зе Інтерв’юер”, у нас з’являються нові плейлисти, які тематично відрізняються від інших. Уже є бізнес, зараз розвиваємо спортивний напрям, також зробили два пілотних епізоди “Зе Тачки”, тепер шукаємо актуальні формати.

Є ще один цікавий проект, над яким ми зараз працюємо. Реалізуємо його спільно з Олександром Андросовим – ведучим української програми “Що? Де? Коли?”. В нас є ідея зробити спільний Youtube-проект. Це буде інтелектуальна гра для дорослих. По суті Youtube-версія програми “Що? Де? Коли?”, коли команди гравців із різних сфер відповідатимуть на запитання, проте запитання можуть бути пов’язані з екстравагантними темами, які зазвичай заборонені в телеформатах. Ми вже формуємо бюджети і працюємо над пілотним епізодом.

Хочеться створити щось таке, що примусить людей думати, бо той же “Зе Інтерв’юер” – це програма не про зірок та популярність, а історія про успіх, про те, як не скласти руки, коли складно, і врешті досягти своїх цілей. Для мене це перетворилося на проект, що мотивує, бо я сам надихаюся кожним із наших персонажів.

Розмовляла Дарія Поперечна



Вас також може зацікавити:
- Руслан Сенічкін: “Я – фанат гастрономії, риболовлі та подорожей”
- Женя Синельников: "Вдома краще, але не всі про це знають"
- Олег Скрипка: “Зайнятися виноробством надихнули П’єр Рішар та Стінг”

Тури за темою:
- Галичина + Польща
- Зимові Карпати
- ТУРИ НА 8 БЕРЕЗНЯ ТА МАСЛЯНУ
- ВСІ АКТУАЛЬНІ ТУРИ ПО УКРАЇНІ

Найцікавіше на порталі:
- Відпочинок у Карпатах
- Заміський відпочинок під Києвом
- Захопливе Запоріжжя

Партнерська програма Zruchno.Travel для просування готелів, турів в Інтернеті