Кандидат Андрій Садовий: Для формування державної політики в туризмі потрібен окремий орган

01 березня 13:00

Кандидат Андрій Садовий: "Для формування державної політики в туризмі потрібен окремий орган"

Напередодні президентських виборів в Україні Zruchno.Travel розпочинає публікацію серії інтерв’ю з кандидатами у Президенти про те, яким вони бачать туристичне майбутнє України.

Асоціація індустрії гостинності України (АІГУ) разом із Національним туристичним порталом Zruchno Travel звернулися до виборчих штабів та кожного кандидата особисто з проханням відповісти на кілька запитань, відповіді на які розкриють їхнє бачення подальшого розвитку галузі туризму в Україні. Публікуємо відповіді львівського міського голови Андрія Садового, який сьогодні керує найуспішнішим туристичним містом України.

– Як ви оцінюєте поточний стан і перспективи розвитку внутрішнього та в’їзного туризму в Україні?

– Поточний стан розвитку туризму як внутрішнього, так і в’їзного, на жаль, далеко не найкращий. Статистика свідчить про те, що набагато більше українці подорожують за кордон, ніж іноземців відвідує Україну. Зокрема, у 2018 році в Україну прибуло більше 14 млн іноземних відвідувачів, а закордонних поїздок українці здійснили вдвічі більше – майже 28 мільйонів!

Такий стан спричинений багатьма чинниками, зокрема війною та окупацією, небажанням влади розвивати туристичну індустрію в країні, про що свідчать такі факти: жорстка візова політика, а саме намагання МЗС ускладнити в’їзд в Україну для громадян Китаю, збільшення вартості українських віз для іноземців, ліквідація системи “візи по прильоту”, якою успішно скористалися 50 тис. туристів, високі ставки туристичного збору, несприятлива податкова політика, занепала транспортна інфраструктура, а відповідно і відсутність інвестицій в українську туристичну індустрію.

Я вважаю, що в України великі перспективи в туристичній індустрії завдяки хорошому географічному розташуванню, багатій історії та культурі, великій кількості природних та історичних пам’яток. Ця галузь має стати однією із пріоритетних галузей економіки, оскільки саме вона може бути дієвим інструментом з розвитку економіки та підприємництва, створення нових робочих місць, залучення іноземних інвестицій.

Але для цього, перш за все, треба мати чітку державну політику, яка має базуватися на таких принципах:
- відновлення транспортної інфраструктури;
- зниження податків для індустрії гостинності та туристичного збору;
- лібералізація візової політики та безпека у туризмі;
- осучаснення стандартів якості туристичних послуг;
- виховання кваліфікованих кадрів на основі нових стандартів якості;
- проведення політики щодо збереження та відновлення історико-архітектурних та природних об’єктів.

– Які об’єкти історико-культурної спадщини України найбільше потребують порятунку і де взяти на це кошти?

– На жаль, на сьогодні майже всі наші туристичні об’єкти (як історико-архітектурні, так і природні) знаходяться у жахливому стані. Всі вони потребують великих матеріальних ресурсів для відновлення та підтримання їхнього стану. Звісно, що держава не може сама забезпечити достатню фінансову підтримку для таких пам’яток. Саме тому ми повинні запозичити європейську практику – передання таких об’єктів у концесію приватним інвесторам. Суть такої концесії полягає у тому, що інвестор зобов’язується перед державою здійснити реконструкцію будівлі, звісно, дотримуючись вимог щодо історичної достовірності, та забезпечити можливість туристичних відвідувань, при цьому держава повинна мати чіткі механізми контролю за використанням концесіонером об’єкта концесії та у разі порушення умов користування таким об’єктом відчужувати його.

Інвестор буде зацікавлений у створенні якісного туристичного продукту, який приваблюватиме відвідувачів, а відповідно і приноситиме прибуток. Держава натомість отримає відновлені об’єкти, нові інвестиції та робочі місця, а також збільшення притоку туристів.

– Які ще інфраструктурні проекти могли б посприяти розвитку туризму в Україні?

– Розвитку туризму в Україні значно б посприяло відновлення у всіх областях роботи внутрішніх аеропортів та перетворення їх на сучасні сервісно-логістичні центри через інструменти державно-приватного партнерства. Також слід підтримати розвиток авіабудування через розвиток внутрішніх авіаперевезень та створення національного лоукост-перевізника. Тоді економіка отримає додаткові кошти від розвитку літакобудування і туризму, а люди зможуть відкривати для себе Україну і спілкуватися між собою.

Окрім того, підтримка вітчизняних підприємств, що виробляють громадський транспорт, стимулюватиме розвиток туризму на локальному рівні.

– Чому в Україні повільно розвивається внутрішнє авіаційне транспортне сполучення і як його пришвидшити?

– Треба чесно визнати: в державі ніхто не займався розвитком сфери авіаперевезень. Із 500 летовищ, що діяли в 90-х роках, лишилось близько півсотні, але регулярні рейси виконуються лише з 10 міст. Ми – чи не єдина країна в Європі, яка не має розвинутого авіаційного сполучення.

Я маю бачення як відновити повноцінне авіасполучення та поєднати українські міста між собою авіаперельотами. Ми повинні:
- відновити у всіх областях роботу внутрішніх аеропортів та перетворити їх на сучасні сервісно-логістичні центри через інструменти державно-приватного партнерства;
- на внутрішні рейси пустити літаки вітчизняного виробництва та тим самим підтримати розвиток вітчизняного авіабудування;
- створити національного лоукост-перевізника;
- підписати угоду між Україною та Європейським Союзом і його державами-членами про Спільний авіаційний простір.

Нам потрібні точки економічного зростання. І ми маємо об’єднати Україну, адже сучасний світ вимагає бути мобільними.

– Якою має бути транспортна стратегія України у галузі пасажирських перевезень?

– Основною метою такої стратегії є відновлення балансу між різними видами перевезень (авіа, залізничні, автомобільні та річкові). Сьогодні майже 90 % пасажирських перевезень здійснюється саме наземними видами транспорту, тоді як на три інші припадає лише 10 % перевезень. Таку диспропорцію розвитку транспортної інфраструктури слід змінювати.

Першочергово слід розвивати річкову та морську транспортну інфраструктуру шляхом податкових стимулів та активного залучення інвестицій.

Для розвитку залізничних перевезень слід передати рухомий склад в ефективне управління у приватні руки. Прозорий конкурс на залучення інвестора дозволить обрати не лише пропозицію, яка запропонує якісне підвищення стандартів надання послуг перевезень, а й таку, що міститиме пропозиції розвитку економ-сегменту. Між тим, не слід забувати про розвиток вузькоколійних залізниць, оскільки це важливі об’єкти туристичних маршрутів.

Для розвитку авіаперевезень кожен обласний центр України та усі туристичні центри України повинні мати аеропорт та доступні авіарейси. Розвиток такої інфраструктури не лише "зшиє" українські міста швидким сполученням, а й дасть поштовх вітчизняному літакобудуванню.

Загалом, транспортна стратегія у галузі пасажирських перевезень має базуватися на недопущенні монополістів на ринок, які постійно підвищують ціни, а якість пасажирських перевезень залишається незмінною.

– Яких принципових змін потребує туристичне законодавство України?

– Насамперед ми повинні покращити інвестиційний клімат, що дасть нам можливість залучати інвестиції в туристичну галузь. Це можливо досягти завдяки правильній податковій політиці та встановленню нижчої ставки туристичного збору. Для прикладу: у всіх країнах Євросоюзу для засобів розміщення введена знижена ставка ПДВ. Зокрема, в туристично розвиненій Португалії звичайна ставка ПДВ становить 23 %, а для засобів розміщення – 6 %, у Люксембурзі ставка ПДВ – 17 %, а для засобів розміщення – 3 %.

Більше того, ми повинні створювати податкові пільги для потенційних інвесторів, створювати умови для надання пільгових кредитів для відновлення та розбудови культурних пам’яток та об’єктів інфраструктури. Ми також повинні прагнути до спрощення бюрократичних процедур щодо видачі дозвільних документів та проектування різного роду об’єктів інфраструктури – готелів, санітарно-курортних закладів. І, звісно ж, ми повинні забезпечити можливість передання в концесію об’єктів історично-культурної спадщини, потурбувавшись при цьому про збереження їхньої історичної достовірності.

– Чи доцільне створення центрального органу виконавчої влади, що регулюватиме питання туризму?

– Створення центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері туризму є не просто доцільним, а конче необхідним у нинішніх умовах. Зараз за цей напрям ніхто не відповідає і він передається від одного міністерства до іншого. Оскільки туристична індустрія в Україні зараз перебуває у занепаді, для формування та реалізації чіткої державної політики у цій сфері нам потрібен окремий орган. Ми повинні розуміти, що розвиток туристичної галузі є одним із ключових питань розвитку України загалом, адже саме туризм є тією галуззю, яка пов’язує різноманітні сфери і розвиток якої пов’язаний із великою кількістю інших сфер та процесів, – інфраструктурою, інформаційною політикою, зовнішньою політикою, освітою, збереженням культурної спадщини і економічним розвитком країни загалом.