– Нещодавно ви запустили свій YouTube-канал Marichka Padalko UA. Чому вирішили вийти за межі традиційного телебачення?
 
– Причин, насправді, було багато. Головна – це зміни майданчиків для спілкування. Дуже багато молоді зараз віддає перевагу саме YouTube-каналам, а потім вже телевізору. Плюс YouTube дає можливість бути тим, ким не можеш бути на роботі. Не потрібно підлаштовуватись під формат чи бачення концепції каналу. Маючи телевізійні навички, мені не складно це робити. Та найважливіша причина у тому, що за останні роки я накопичила дуже багато інформації з власного досвіду, якою хочу поділитися з іншими. Поштовхом для мене стало спілкування з глядачами на відкритих зустрічах. Тоді я зрозуміла, що речі, які для мене буденні, для когось можуть бути дуже цікавими та корисними.

 
– У перших відео ви даєте поради тим, хто має проблеми зі щитовидною залозою та ділитись власним рецептом брауні. А про що будуть наступні випуски?
 
– Насправді, багато про що хочеться розповісти. Моя концепція – це баланс між роботою, дітьми та захопленнями. Я ніколи не зможу перевершити Катю Осадчу у світських заходах, не стану олімпійською чемпіонкою, як Лілія Подкопаєва, і не планую народити четверту дитину, як Валентина Хамайко… Але своєю унікальною якістю вважаю поєднання всіх цих речей. Як на мене, це головне прагнення сучасної української жінки – бути багатогранною. Не намагатися жертвувати чимось задля досягнення високої мети в одній галузі, а наповнювати всі сфери свого життя.
 
– Не замислювалися про те, щоб і на телебаченні попрацювати з лайфстайловою тематикою?
 
– Скажу більше: ми навіть робили пілотні випуски денної жіночої програми, але нас тоді випередив телеканал СТБ із “Все буде добре”. Та зараз мені здається, що це вже не телевізійний, а саме інтернет-формат. Хочеться бути ближчою до людей, бо телебачення з одного боку залишається дуже популярною формою для спілкування, а з іншого – сприймається як щось далеке та недосяжне, на відміну від YouTube.

– Якщо говорити про захоплення, спорт для вас на першому місці?

– Це таке вимушене захоплення, якому я дуже радію. Будемо чесними: для багатьох захоплення спортом починається з бажанням щось зробити зі своєю фігурою. Рано чи пізно жінки, навіть якщо вони не мали жодних проблем із зайвою вагою, розуміють – спорт необхідний кожному. Бо він робить набагато більше, ніж просто гарну фігуру. Жінка стає сильною, здоровою, молодшою, а головне – щодня працює над собою. Раніше я була дуже ображена на природу за те, що мені доводиться постійно контролювати свій зовнішній вигляд, та зараз розумію, що вдвічі більша робота над собою в підсумку дає ще кращий результат.

 
– Ви захоплюється плаванням, син грає у футбол... Можливо, є активний вид відпочинку, яким займаєтеся всією сім’єю?
 
– Я думаю, що ми до цього скоро прийдемо. Адже лише останні три роки стали проводити час як доросла родина. До цього були дуже обмежені в пересуванні та активностях через вік та різні інтереси дітей. Тому для нас з чоловіком спільний спорт став способом короткочасної втечі від всіх. Проте діти вже підросли, майже всі пересіли на дорослі велосипеди, тож незабаром почнемо вирушати у спільні поїздки. А ще мені дуже хочеться у похід, бо ніколи не ходила в гори, не ночувала в наметі.

 
– Вода для вас більш близька стихія – минулоріч ви з чоловіком перепливли Босфор. Як наважилися на такий вчинок?
 
– Чесно кажучи, якби я наперед знала, як все це буде, зголоситися на такий крок було б значно складніше. А після того, що ми пережили, з впевненістю можу сказати, що це наша найбільш захоплива пригода у житті. Наважилась за прикладом багатьох своїх друзів, які зробили це торік. Дуже раділа, що нам з чоловіком пощастило зареєструватися, бо за 20 хвилин українці розібрали уже всі слоти. Я наполегливо тренувалася півроку, а чоловік значно менше.
 
– Чи не наштовхнула ця пригода вас на ідеї нових екстремальних випробувань?
 
– В мене була думка взяти участь у змаганні з тріатлону – це поєднання трьох видів спорту: біг, плавання і велосипед. Поки я не бачу, як додати цей сегмент у своє життя. Не лише тому, що важко виділити час, а й через страх перед українськими дорогами – це такий стримуючий фактор. Хоча в майбутньому, коли в нас покращиться інфраструктура велопересування, чому б ні?

 
– Попри насичений графік, вдається виділяти час та сили для сімейних мандрівок?
 
– Звісно! Останні п’ять років ми доволі активно мандрували, до того ж виключно територією України. Від початку війни на Сході України жодного разу не відпочивали влітку за кордоном. Це була наша моральна і фінансова позиція. Тож ми почали досліджувати українські рекреаційні зони, про які раніше не знали. Для початку влітку 2015-го року поїхали в Миколаївську область, наступного – в Херсонську, а два останні роки віддаємо перевагу Одещині. Скажу, що інфраструктура відпочинку покращується з кожним роком. Ціни трохи завищені та вони відповідають попиту. Якщо українські підприємці зараз не почнуть вкладати кошти в інфраструктуру та покращення умов, то можуть втратити свої надприбутки, які мали протягом останніх трьох років.



– За цих п’ять років подорожей Україною, що стало для вас найбільшим туристичним відкриттям?
 
– Насправді, для мене найбільшим відкриттям стали не локації – ніколи не сумнівалась у нашому потенціалі. Мене приємно здивував рівень психологічного комфорту перебування в місцях відпочинку з нашими співвітчизниками. У 90% випадків було дуже комфортно відпочивати серед наших людей, бо для мене дуже важливо, щоб поруч не курили, не лаялись, не сварилися на дітей. Рівень нашого суспільства еволюціонує, і навіть місцеві розбишаки – спокійні. Бо коли ми свого часу їздили до свекрухи в Анапу, то зустрілися на пляжі з дуже високим рівнем агресії, особливо по відношенню до дітей, що мене дуже напружувало. Українцям це не притаманне.

– Окрім українських гір, що ще хотіли б побачити в якості туриста?

 
– Ще не бачила наших озер. Плюс за останні чотири роки побачила багато українських міст, завдяки участі в різних забігах. Як на мене, це прекрасний привід для розвитку туризму. Наприклад, в Запоріжжі під час напівмарафону пробігла чи не найкращий маршрут, хоч раніше у місті не була. Тричі їздила в Полтаву, де проходило моє дитинство у бабусі й дідуся, хоча довго я там не була. Тепер приїжджаю, щоб пробігтися центром міста, надихнутися місцевою атмосферою. Наступного року будемо обирати з чоловіком якісь нові міста для подорожей в поєднанні з забігами.

Фото: facebook.com/ZPHalfMarathon
 
– Найближчим часом плануєте брати участь у якомусь марафоні?
 
– Сьомого квітня розпочинається марафонний сезон – пройде Київський напівмарафон. Ми з чоловіком максимально підтримуємо українські спортивні заходи, за всі ці роки ні разу не бігали за кордоном. Ось нарешті наважилися – в травні біжимо на Ризькому напівмарафоні.
 
– Які з українських міст можете назвати улюбленими для себе?
 
– Львів, Одеса і Полтава. Останнє пов’язане з рідними людьми, асоціюється з дитинством. Бо у Києві, в силу особливостей великого міста, у мене ніколи не було компанії друзів. А там було таке поняття, як двір. І у нас була велика діаспора тих, хто приїжджав з різних міст на літні канікули. Від педагогічного університету до кожного двору прикріплювали студентів-практикантів, які кожного дня вигадували для нас культурну програму.
 
Львів – це для мене завжди свято. Не розумію, як люди можуть працювати у цьому місті? Здається, там можна лише смакувати стравами, пити каву і прогулюватись вулицями – дуже релаксуюче місце.
 
А Одесу я собі по-справжньому відкрила уже після 2014 року. Дуже подобається її доброзичливість до приїжджих. До речі, цьогорічний великий заплив у нас з чоловіком буде саме в Одесі.

Фото: discover.net.ua
 
– У переліку улюблених міст ви не згадали про Київ. Які місця можете порекомендувати гостям столиці?
 
– Знаєте, багато людей вважають, що я приїжджа. Справа в тому, що Київ я знаю дуже погано, бо виросла і все життя провела в одному районі. Народилася на Софіївці, школа була на Прорізній, з першим чоловіком жили в районі Ярославого Валу, а зараз – трішки нижче, на Гоголівській. Тому детальну екскурсію я могла б провести саме по Старому Києву. Дуже добре знаю подвір’я Софійського собору, де раніше була відкрита територія. З мене навіть іноді кепкують колеги, мовляв, Лівий берег для мене – інше місто.

Фото: lonelyplanet.com



– Діти беруть участь в обговоренні спільного відпочинку? Що для них цікаве?
 
– Так, дуже активно. При цьому їхні побажання часто відрізняються. Останнім часом син у мене дуже серйозно захопився історією. До речі, це один із позитивних впливів тематичних комп’ютерних ігор. Тепер ми частіше почали мандрувати у якісь історичні міста. Наприклад, заїжджали у Білгород-Дністровський, щоб побачити фортецю. Поки діти були меншого віку, ми не витрачалися на закордонні подорожі, бо, вважали, що вони не зможуть їх оцінити. Зараз дуже хочемо звозити їх у якийсь парк розваг, типу “Діснейленду”, щоб не пропустити той час, коли для них це буде найбільшою мрією.

– Яким бачите для себе ідеальний сімейний відпочинок?
 
– Ідеальна мандрівка для мене – це коли можна поєднувати відпочинок з якимись активностями. Вже за два дні на морі нічогонероблення перестає приносити задоволення. Нас рятують ранкові пробіжки. Колись я у жахливому сні не могла уявити, що вставатиму на морі о 6 ранку, а потім зрозуміла – це прекрасно. Якби я була сама без дітей і чоловіка, то для мене ідеальний відпочинок – це фітнес-кемп у якомусь курортному місці, де красива природа, море, обмежений раціон харчування і тренер. Я фанат активного відпочинку.
 
Розмовляла Дарія Поперечна



Вас також може зацікавити:
- Максим Сухенко: “Немає нічого крутішого за туризм!”
- Руслан Сенічкін: “Я – фанат гастрономії, риболовлі та подорожей”
- Олександр Зінченко: “Відчути дух козацтва можна лише в степу”

Тури за темою:
- Романтичний Львів
- Файні Карпати
- ТУРИ НА ТРАВНЕВІ СВЯТА
- ВСІ АКТУАЛЬНІ ТУРИ ПО УКРАЇНІ

Найцікавіше на порталі:
- Відпочинок у Карпатах
- Заміський відпочинок під Києвом
- Захоплива Тернопільщина

Партнерська програма Zruchno.Travel для просування готелів, турів в Інтернеті