Черкасчина: в краю героев, подвигов и украинской победы

12 июня 12:00

Казацкие победы времен Хмельнитчины, гайдамацкое движение Максима Зализняка, повстанческое сопротивление времен Украинской революции – разные события и эпохи переплелись в одном месте на Черкасчине, знакомство с которой стало главной целью пресс-тура "Путешествуй по Черкасчине сейчас!", организованного Департаментом регионального развития Черкасской ОГА (далее на языке оригинала).

Запам’ятати Черкащину можна різною. Щирою гостинністю та смачними українськими стравами на "Дикому Хуторі", чудовим зоопарком, якому пощастило мати директором людину, закохану у свою справу, що, до речі, добре відчувається відвідувачами, розповідями про грабарів – черкаський автодор ХІХ століття, Шевченком, каньйонами, парками чи буддійським храмом, де пахне сандалом і гармонією. Я ж запам’ятала її через образи холодноярських героїв, їхні історії та хмельницьку Чигиринщину.

Хмельницький, визвольна боротьба, перша столиця України – усе це починалось на Чигиринщині. На кордоні із Диким полем (південні степи) сформований гетьманом Богданом потужний Чигирин став найважливішим форпостом початку XVII століття та боронив українські території від набігу татар. Особливо ту захисну функцію цінувала Польща, тобто Річ Посполита, яка на той час володіла значною частиною українських земель. Сьогодні Чигирин, який за часів Хмельницького фактично був столицею гетьманської України та мав десь 50-тисячне населення, є невеликим містечком, в якому проживає в рази менше людей, що навіть на статус міста не тягне. Але все ж із поваги до історичного минулого Чигрина воно залишається містом.

Виборюючи свої землі, гетьман разом із козаками саме на Черкащині оголив свої войовничі шаблі та закріпив право на володіння не лише Чигиринщиною, але й приєднав ще й кілька воєводств, створивши державу Військо Запорозьке. Логічно, що саме в Чигрині, де знаходилась гетьманська резиденція, розташований музей Богдана Хмельницького, точніше відтворена резиденція, яка стала музейним комплексом.

На його території побачите кілька споруд, що мають своє історичне призначення та приваблюють незвичною для сьогодення архітектурою. Там можна відвідати Генеральну військову канцелярію, в якій розміщена експозиція з козацьких речей, документів, зброї та портретів українських гетьманів. Зокрема, вражають копії козацьких стягів, оригінали яких, на жаль, знаходяться аж у Швеції – вивезені під час однієї із воєн, і все ще ніяк не повернені на батьківщину. А портрети, до речі, створені Данилом Нарбутом – сином видатного українського художника Георгія Нарбута, який "малював" гроші для Української Народної Республіки.

Ззовні можна оглянути головний будинок резиденції, де жив Богдан Хмельницький, та казну. А ще, стоячи на обісті гетьманського маєтку, своєю величчю спокушає Замкова гора, яка мужньо звеличується над ним, – так і хочеться піднятись. Колись там знаходилась міцна фортеця, а сьогодні на її вершині оглядовий майданчик та пам’ятник на честь учасників визвольної війни Хмельницького.

Із гори відкривається чудова панорама на Чигирин – місто, як на долоні. Окрім того, на етапі сходження на гору милують око велетенські брили піщаних валунів, схожих на сплячих гігантів. Утворюючи гроти, вони чимось нагадують будиночки тролів, які сховались у густому сосновому лісі від усього світу.

Найбільш уподобаний туристами піщаний камінь – це камінь бажань, зморшкуватий від рівчаків, витесаних монетками та розмитих дощами.

Побувавши у Чигирині, не можна не заїхати до Суботова – такої собі дачної резиденції Хмельницького. Запам’ятайте, місцеві називають своє село СУботів, а не СубОтів, що дещо незвично, але все ж адаптуєшся швидко. Там збереглась автентична церква, закладена Богданом Хмельницьким наприкінці свого життя. Достовірно не встановлено рік побудови, але десь в 50-х роках XVII століття. Як і годиться для того періоду, Іллінська церква слугувала не тільки місцем для молитви, але й була оборонною спорудою. Тому така масивна із зовні, всередині вона – зовсім маленька і може вмістити лище 100 осіб. Різницю у розмірах перебирає на себе товщина стін, яка в деяких частинах досягає 2 метрів.

Поруч із церквою знаходиться Замчище – батьківський маєток Хмельницьких. Зараз там проводять розкопки, точніше знаходяться законсервовані розкопки, які чекають фінансових вкладень.

А за Суботовом розпочинається вже нова історична епоха, з новими героями та новою боротьбою – Холодний Яр. Це місце вважають місцем особливої енергетики та сили, місцем суму та незламної волі. Є в ньому щось від карпатських полонин, якими рано вранці стелиться прохолодний туман. Холодний Яр треба відчувати. Мало дивитись на фото чи читати про нього – його треба тільки відчувати.

Через свої географічні особливості холодноярські ліси стали гарним сховком для повстанських загонів визвольних змагань уже 20-років ХХ століття. Осередком повстанців був Мотронинський монастир, який сьогодні поки все ще підпорядковується московському патріархату. Одним із командирів холодноярських козаків був учитель із чигиринського села Мельники отаман Василь Чучупак – середній із трьох братів, які загинули у боротьбі за Україну. Відвоювавши у Першій світовій та повернувшись до буденного життя, брати не довго сиділи склавши руки, а взялися за нову боротьбу вже із більшовиками. Пізніше загін самооборони Василя переріс у полк гайдамаків Холодного Яру.

На хуторі Буда, який ховається в лісах Холодного Яру на території етнографічного відпочинкового комплексу "Дикий Хутір" є кімната-музей, присвячена визвольним змаганням. На її стінах побачите фото героїв-братів, їхніх сімей, друзів, загонів, холодноярський стяг із написом "Воля України або смерть". Сьогодні цей стяг, до речі, можна побачити і на Сході України в зоні АТО.

Ще на території "Дикого Хутору" знаходиться релікторий дуб Максима Залізняка, названий на честь лідера гайдамацького повстання. Говорять, що свого часу саме під ним козак полюбляв відпочивати. Доля Залізняка, так як і Гонти, так, як і решти козаків Коліївщини, завершилась трагічно, але сьогодні про них нагадують чисельні пам’ятники розкидані всією Черкаською областю.

Більш ніж 1000-літній Дуб Залізняка своєю величчю завжди зацікавлював туристів. Дійшло до того, що ті навіть почали обривати з нього кору та тягнути з собою на згадку. Звісно. дереву користі з того не було. Тепер дуб стоїть за огорожею, створеною з густих кущуватих рослин, які свого часу теж не дуже спиняли цікавих мандрівників, тому довелося задіяти ще й колючий дріт. Нині дерево-історія, яке пережило так багато, враховуючи і 6 ударів блискавок, потерпає від великого дубового вусача – жук, та ще й заповідний. Ото так, заповідний дуб з’їдає заповідний вусач – мабуть, карма. Оскільки жука знищувати не можна, то захисники дубу вручну його відловлюють та передають куди треба.

Особливо гарно біля велета з обхватом у 9 метрів навесні, коли біля нього починають квітнути проліски, підсніжники та барвінок. До речі, а в літній час, не забудьте прихопити із собою спрей від комарів – ліс все-таки.

За Мотронинським монастирем через ліс можна спуститись до Гайдамацького ставу, але самостійно краще не йти, щоб не заблукати. Колись у цій водоймі козаки освячували свою зброю. Кілька років тому обряд відновили і зброю та знамена почали освячувати наші солдати, які воюють на Сході. Цьогоріч освячення хочуть перенесли на територію монастиря. Організатори вважають, що, можливо, подібне рішення якось зможе вплинути на керівництво монастиря і воно, перейнявшись патріотичним духом українських солдат, перейде на бік української церкви.

Біля Гайдамацького ставу знаходиться велика альтанка, де можна перепочити та влаштувати обідній пікнік.

Дістатись своїм ходом до Холодного Яру проблематично, якщо немає автомобіля – громадський транспорт мід холодноярським селами не ходить. Як варіант, можна взяти напрокат велосипеди в Чиригині та проїхатись місцевістю на двохколісному. Користуються попитом і вже готові тури від туристичних операторів. Такий спосіб є надійшішім, адже не треба турбуватися за різні організаційні моменти, зокрема і трансфер.

На 6–7 липня у Суботові планують влаштувати "Фестиваль нескореної Naції Холодний Яр 2019", і вже традиційно під час заходу організують екскурсії Холодним Яром – ще один спосіб побувати в місцях героїв та подвигів. Фестиваль є безкоштовним і благодійним.

Автор: Тетяна Редько