06 вересня 10:00
Олександр Лієв про "Джаз-Коктебель", подієвий туризм і українських чиновників

Понад десяток пропозицій нових чорноморських і азовських локацій, зокрема й напрочуд незвичайних, отримали організатори головного джазового фестивалю України, але цього року його проводять на Дніпрі.

Koktebel Jazz Festival стартує вже сьогодні на Трухановому острові в Києві. Це перший рік, коли фестиваль буде проходити не на березі Чорного моря. Черговий раз зіткнувшись із байдужістю і нерозумінням місцевих чиновників у місті Чорноморську Одеської області, де фестиваль проходив останні три роки, "Джаз-Коктебель" вирішив зробити невелику паузу і цього року проходить у форматі "Творчої дачі" в столиці. Після анексії Криму в 2014 році "Джаз-Коктебель" переїжджає вже втретє. У Коктебелі ж фестиваль проходив на одній локації понад 10 років поспіль. В інтерв’ю Zruchno.Travel екс-міністр туризму і курортів Автономної Республіки Крим, голова Асоціації індустрії гостинності України Олександр Лієв розповів про те, як складалися відносини фестивалю з місцевими чиновниками в Криму, чому їх не вдається вибудувати з чиновниками Одеської області, а також про те, яке значення має подієвий туризм для розвитку регіонів, та чому ніхто не вміє користуватися цим інструментом.

– У Криму фестиваль проходив на одній локації 11 років поспіль. Як складалося ваше співробітництво з "Джаз-Коктебелем" тоді?

– Крим мав хорошу стратегію щодо розвитку туризму. Головними завданнями, які ми перед собою ставили і які були прописані в стратегії, були: перше – зміна іміджу Криму як пляжного курорту на імідж лікувального та оздоровчого цілорічного курорту; і друге – розширити рамки сезону. Тому робота міністерства (курортів і туризму АРК, – ред.), зокрема робота з фестивалями, була спрямована на вирішення цих завдань. Коли до нас за підтримкою звернувся "Джаз-Коктебель", ми також почали вибудовувати взаємовигідне співробітництво. Тобто було зрозуміло, що тему оздоровчого туризму в "Джаз-Коктебель" ніяк не “всунути", тоді можна постаратися з його допомогою розширити рамки сезону. Ми запропонували проводити фестиваль після 5 вересня, а не в серпні, як це планувалося, натомість пообіцявши допомогти з оформленням всіх дозвільних документів; з ліквідацією стихійної торгівлі; з наведенням ладу на території і з багатьма-багатьма іншими питаннями. Так фестиваль став проходити у вересні, що дозволило значно розширити рамки сезону в Коктебелі, майже до кінця вересня завантаження в готелях курортного селища було таким, як і в серпні.

Що це нам дало? Це дало додатково 25 тисяч туристів і майже 2 мільйони доларів додаткових доходів для Коктебеля. Крім того міністерству вдалося стати комунікаційним майданчиком для місцевої влади, бізнесу та організаторів фестивалів (за один тільки вересень у Коктебелі проходило три фестивалі поспіль: "Джаз-Коктебель", Live in Blue Bay і фестиваль вуличних театрів). Ми надавали підтримку фестивалю із найрізноманітніших напрямів. Ми навіть ось яку штуку реалізували: пройшлися по набережній перед початком фестивалю та роздали місцевим торговцям і власникам кафе і ресторанів диски з джазовою музикою, щоб атмосферу фестивалю не руйнував шансон і низькопробна попса. Крім того через нас фестиваль зміг налагодити відносини з різними інфраструктурними організаціями (електроенергія, каналізація тощо).

– Як я розумію, "Джаз-Коктебель" не єдиний фестиваль, з яким ви працювали?

– Звичайно! Ми надавали різну допомогу і підтримку понад сотні фестивалів, які проводились в Криму в різні роки. І взагалі, за час нашої роботи кількість заходів, які офіційно проводилися в Криму, зросла з 30 до 160 на рік.

– Як це позначилося на розвитку туризму загалом і зокрема на доходах кримчан від туризму?

– Порахувати всі доходи від подієвого туризму досить складно. Більш-менш робочий механізм розрахунку ми розробили тільки в 2013 році. Ми проводили аналіз чотирма методами – всі разом вони давали дуже цікаві й корисні для нас дані. Перший метод найпростіший і найочевидніший – це дані мобільних операторів. Так ми могли побачити концентрацію туристів під час проведення фестивалів. Другий метод набагато складніший – це отримання відповідних даних через підакцизні товари. Звичайно, не всі підакцизні товари легальні, повно контрафакту, але менше з тим, ми могли отримати уявлення про те, коли, куди і які туристи приїжджають. Наприклад, є дані за обсягами продажів сигарет на території села Попівка, де проводився "КаZантип". І ми можемо побачити не лише те, наскільки зростають обсяги продажів під час фестивалю, а й обсяги яких саме цінових груп товарів збільшуються. Третій метод – дані готельєрів по завантаженню. Готелі в Криму заповнювали відповідну форму за своїм завантаженням. Звичайно, багато з них працювали нелегально і не всі цю форму заповнювали, але щоб відчути тенденцію, цього було цілком достатньо. Ще один метод – дані малого і середнього бізнесу за кількістю ліцензій і дозволів, які видавала податкова на виносну торгівлю на території сільських чи міських рад на період фестивалів. Ось таким чином, проаналізувавши всі ці дані, ми могли оцінити, скажімо так, ефективність проведення тих чи інших фестивалів. Але оцінювати фестивалі, звичайно, потрібно не тільки по тому, скільки вони приносять грошей, а по найрізнішим показникам. Якісь фестивалі дозволяють трошки розширити рамки сезону, інші допомагають у розвитку територій (наприклад, так працював "КаZантип"; якби не цей фестиваль, Попівка би не розвивалася). Потрібно розуміти, що подієвий туризм – це потужний інструмент, але потрібно вміти їм правильно користуватися.

– Хто, на вашу думку, повинен цим займатися і управляти цим інструментом? У Криму було ціле міністерство туризму, та в інших українських регіонах таких великих профільних органів немає.

– Звичайно ж, цим повинні займатися місцеві ради, а координувати – обласні офіси по туризму. Назвемо їх так, оскільки у всіх регіонах вони називаються по-різному. Так, у Криму це було міністерство, а в Херсонській області, наприклад, це департамент, але так чи інакше, в кожному регіоні є людина, яка відповідальна за розвиток туризму. Одне із завдань такої людини і його команди – допомагати фестивалям та іншим туристичним заходам, а також координувати їх таким чином, щоб це приносило користь. Це дуже важлива робота. Наприклад, проведення всіх фестивалів в серпні – це не користь, а катастрофа для регіону.

Але, на жаль, місцеві ради зовсім не завжди добре виконують цю функцію. Я вже 5 років живу в Києві (це найдовший термін в моєму житті, коли я так довго не був удома, в Криму) і тепер можу з упевненістю говорити про те, що Крим на кілька кроків випереджав всю Україну в розвитку туризму. В першу чергу це залежить від того, наскільки місцевий бізнес в Криму був консолідований і наскільки він міг впливати на ситуацію загалом.

Асоціації туризму в Криму на той момент – це дуже дієві організації, які не просто впливали на ситуацію, а й мене як міністра туризму неодноразово викликали на килим, і я звітував перед ними про свою роботу – я координував свої дії з ними. У всій Україні такий досвід є ще тільки у Львова.

Звичайно, за останні роки Україна в цьому плані дуже просунулася. Я і наша Асоціація займаємося активно цим питанням – ми проводимо тренінги, навчаємо турактиви і місцеві громади такій взаємодії. Але поки більшості українських регіонів ще далеко до рівня роботи Львова та Криму, до 2014 року, звичайно.

– Це та причина, з якої "Джаз-Коктебелю" до цього часу не вдалося знайти свій новий дім?

– Так, я думаю, що причина саме в тому, що місцеві чиновники часто діляться на дві категорії: на тих, хто просто хоче грошей – це чиновники позавчорашнього дня і їх, на щастя, вже менше; і на тих, хто не бачить економічного значення туризму і не розуміють, як застосовувати цей інструмент. Ось ця проблема найпоширеніша. Вона пов’язана з тим, що ніхто в Україні не вчив чиновників або навіть турбізнес тому, як за допомогою туризму управляти розвитком територій. Ми звикли, що туризм – це вареники з вишнею, шаровари, пісні та "приходьте, любі гості!". Але насправді туризм – це економіка, потрібні бізнес-плани, стратегії і таке інше. Тому навіть чиновники нової формації не мають даних, які дозволили б підняти туризм у своїх пріоритетах, і я їх за це не звинувачую. В державі дійсно давно назріла потреба в серйозній системній реформі управління туризмом. Туризму потрібна зрозуміла статистика, виразний маркетинг, хороший консалтинг і, звичайно, дорожня і транспортна інфраструктура.

"Джаз-Коктебель" змінив два майданчики в Одеській області й обидва рази зіткнувся з таким ось нерозумінням. Тобто місто стикалося з антропогенним навантаженням на період фестивалю, а ось позитивний ефект від його проведення чиновники не могли визначити і порахувати, не кажучи вже про те, щоб їм управляти. Лише зараз, коли фестиваль покинув Чорноморськ, вони зможуть розгледіти, що втратило місто і, зокрема, місцевий бізнес, який непогано заробляв на фестивалі, особливо зараз, коли курортний сезон пішов на спад.

Взагалі, я вважаю, що фестивалі, які приваблюють від п’яти тисяч відвідувачів, повинні бути на особливому контролі у центральної влади і мають отримувати особливу допомогу і підтримку за умови виконання певних функцій і зобов’язань.

Держава повинна думати про те, як використовувати цей цінний інструмент на благо регіонів. Керуючи місцем проведення фестивалю, можна розвивати території; управляючи часом проведення фестивалю, можна розширювати сезон; керуючи контингентом фестивалю, можна розвивати економіку. Сподіваюся, Чорноморськ врахує помилки, і "Джаз-Коктебель" зможе повернутися і на цю локацію, особливо з огляду на той факт, що на даний час в Україні відбуваються серйозні зміни у владі.

– Ви вважаєте, що "Джаз-Коктебель" повинен повернутися саме до Чорноморська або все-таки обрати нову локацію?

– Я є членом опікунської ради фестивалю вже майже 10 років і брав участь у пошуку майданчика для його проведення, зокрема і в попередні роки, та цього разу ми теж звернулися до керівників приморських регіонів. Наразі є понад десяти пропозицій, і навіть напрочуд незвичайних. Цієї осені мама фестивалю, його душа і серце Лілія Млинарич (президент "Джаз-Коктебелю", – ред.) планує експедицію по всіх запропонованих локаціях.

– Які ж пропозиції є на сьогодні?

– Ну, по-перше, не будемо забувати про Чорноморськ, куди все-таки, я вважаю, можна повернутися; по-друге, Затока (в Затоці фестиваль проходив в 2014 і 2015 роках), куди також можна повернутися. Крім того надійшла пропозиція від Білгород-Дністровського, хоча, наскільки мені відомо, там є проблема з готельною інфраструктурою. Ще одна чудова локація – місто Скадовськ, який має всі необхідні умови для проведення "Джаз-Коктебелю". Крім того керівництво Скадовського району дуже зацікавлене в розвитку цієї території як туристичної дестинації. Також свою локацію запропонувало Коблеве. Це, звичайно, буде серйозним потрясінням для коблевських шалманів і коблевських "картонних коробок", але таке потрясіння було б корисною, тим паче, що Коблеве – дуже перспективний курорт. Є також хороші варіанти в Херсонській області. Наприклад, варто поглянути на район Залізного Порту і на Арабатську Стрілку, де, до речі, дуже розумний керівник. Також є пропозиція, що надійшла з Бердянська.

Окрім того є ще цілий ряд дуже незвичайних пропозицій, над якими теж варто задуматися. Наприклад, локація біля Нової Ялти в Донецькій області. Ви розумієте, наскільки це символічно, так? Так, це буде складніше зробити; це може відбитися на кількості відвідувачів, але менше з тим. Там є завідуюча відділом краєзнавства та туризму Донецької обласної навчально-методичного центру культури Валентина Лимаренко, яка зможе допомогти і все організувати.

Також є три цікавих пропозиції із різних Карпатських регіонів; також є дуже круте місце на березі Дністра – Заліщики на Тернопільщині; Голубі озера в Чернігівській області. Хоча, на мій погляд, море для "Джаз-Коктебелю", звичайно, дуже важливо.

Загалом, пропозицій багато і на Лілію чекає велика робота цієї осені.

– Що ви думаєте про "Джаз-Коктебель" у Києві і чи підете самі?

– Київ дуже розпещений і ситий різного роду заходами, тому "Джаз-Коктебелю", звичайно, буде нелегко сколихнути київське інформаційне поле. Але джазова аудиторія, я впевнений, зможе кайфанонути і отримати величезне задоволення. Але найкращі й найбільші враження отримають, я думаю, кримчани-переселенці, яких у Києві дуже висока концентрація. Ми один одного знаємо, іноді зустрічаємося, ми часто бачимо схожі сни, для нас "Джаз-Коктебель" в Києві стане особливим місцем. Там буде ціла резиденція "Острів Крим", присвячена кримчанам. Там буде квартет Усеіна Бекірова, буде "Три капітана", що відразу асоціюється з кримським рок-клубом з великою історією "Два капітана". Це чудове місце, про яке всім нам є що пригадати. Будуть круті хлопці "Руки в брюки", "Ляльки Клауса" та ін. Звичайно, мені буде дуже не вистачати улюблених хлопців з "Ундервуда", буде не вистачати Енвера Ізмайлова...

Тут будуть і фудкорти від кримчан – такий собі фестиваль кримської кухні. На сцені цієї резиденції буде традиційна програма "Відкрита сцена", зможуть виступити зовсім молоді музичні проекти.

На цій сцені будуть і лекції, дискусії кримчан – мене також запросили поговорити про туризм в Криму, про те, що там відбувається на сьогодні...

Буде цікава дитяча джазова програма, куди ми збираємося прийти всією сім’єю – у мене двоє дітей грають на фортепіано, нам це дуже цікаво.

Загалом, "Джаз-Коктебель" постарався зробити для розпещеного Києва "спеціальну пропозицію", яка, на мій погляд, вдалася. Так що дуже рекомендую і, сподіваюся, побачимося там!

Розмовляла: Даша Хорішко
Фото: Володимир Морєв

Вас також може зацікавити:
- Лілія Млинарич: в Києві "Джаз-Коктебель" повернеться до своїх кримським витоків
- ТОП-5 найяскравіших концертів на Koktebel Jazz Festival 2018 
- Що робити на Koktebel Jazz Festival: 5 рекомендацій від Zruchno.Travel

Тури за темою:
На хвилях музики
ТУРИ НА ПОКРОВУ
ВСІ АКТУАЛЬНІ ТУРИ ПО УКРАЇНІ

Найцікавіше на порталі:
Відпочинок у Карпатах
Заміський відпочинок під Києвом
Захоплива Вінниця

Партнерська програма Zruchno.Travel для просування готелів, турів в Інтернеті



Коментарі (0)
Будь-ласка авторизуйтесь для того щоб залишити коментар

Партнери відпочинку