Примружені підозрою очі і затамований подих. Міжсезоння... Добре пам’ятаю, як ще років 5 тому, це слово вганяло в ступор багатьох туристичних гідів і готельєрів українського примор’я. Або ще гірше формулювання: "мертвий сезон". Відверто, я ні тоді, ні тим паче тепер не можу зрозуміти цього остраху. Бо кожен сезон в Україні прекрасний по-своєму і задає свій настрій відпочинку. Це аж ніяк не перепона для розвитку туризму, а ексклюзивність, дарована нам природою. А ще ж історія, мультикультурність, мистецтво. Ух. Такий от вам зігріваючий міжсезонний коктейль- мотивація. 

Щиро радію, спостерігаючи за проектом "Культурний туризм Приазов’я" і тому, що нарешті завіса "фактору сезонності" відкривається. Чудовий аналітичний проєкт, здатний виокремити ресурси культурного туризму регіону і сприяти його прориву. І авжеж мені буде замало однієї статті, щоби описати величезний потенціал цього примор’я України.

Приазов’я сучасне – чудовий приклад тому, як можна і варто насмілюватись ламати вкорінені стереотипи. Надзвичайно цікавий напрямок, що запрошує гостей не лише до пляжних зон та атракцій. 

Поїхали святкувати осінь? 

Вона на землях вздовж Азову ні, не оксамитова… вона бузкова, вона жовтогаряча, вона сміливо і винно-червона, солонувато-блакитна і ще тихо-зелена. Словом окремий квест – рахувати дорогою усі можливі і неможливі відтінки тутешнього різнотрав’я. А ще вам список того, що обов’язково варто зробити в осінніх мандрах Приазов’ям.

1. Заїхати до кам’яної черепахи 

У невеличкому смт Мирне, в Мелітопольському районі в древніх пісках розляглася справжня машина часу, що в мить перекине вас у доісторичний період суперконтинентів Гондвани та Лавразії. Саме в той час, десь глибоко на дні Сарматського моря формувалась одна із найтаємничіших, сакральних і енергетично сильних історичних пам’яток Приазов’я та України – "Кам’яна могила". Нині це Національний історико-археологічний заповідник. Величезний кам’яний насип старший за усі Єгипетські піраміди і навіть за Британський Стоунхендж, йому 14 мільйонів років і згори ця дивовижна конструкція нагадує панцир велетенської морської черепахи, що вийшла з Азову і застигла посеред приазовських степів. 

Ще з доісторичного періоду сюди йшли представники багатьох людських культур і народів щоби... молитися. Так, цей природний курган посеред голого степу вабив своєю потужною енергетикою. У сотні гротів з поміж цих кам’яних брил археологи знайшли кілька тисяч древніх петрогліфів, малюнків і написів, що говорять про величність і сакральність цієї точки. Та власне і тепер воно вважається потужним місцем сили. Повірте, енергетика там просто у повітрі. 

2. Побачити Марс на Землі

Приазов’я розмаїте і не морем єдиним прекрасне. Коли, як не у міжсезоння це можна розгледіти. Моє відкриття – маленьке дачне селище Макорти, що межує із заповідним заказником "Заплава річки Берда" Колись ця річка була судноплавною і слугувала такою собі природним кордоном Малої Скіфії. І хоч тепер вона нагадує очеретяне поле, досі напуває величезну кількість ставків району прісною водою. Ще десять років тому на території заповідника був мисливський парк і пернаті тут не мали спокою. Але нині майже півтори тисячі гектар довкола Берди – це рай натураліста. Тут скупчені нерестовища риби, рекреаційні зони для птахів, дивовижні види комах. А ще близька до Азова природа малює насправді космічні картини. Найбільше вражають поля дивовижного солеросу. Я певна, якби на Марсі росли газони, вони виглядали би так. І найближче до осені вони стають багряними. 

3. Вхопити Бердянськ за косу 

Ще на початку жовтня вода у ньому тримає +25. Але навіть якщо ви не встигнете на морські ванни, будь-якого сезону застанете повітряні інгаляції. Азовське море має найменші глибини, але визнаний факт – це наймінеральніше море України. У воді Азова міститься ледь не вся періодична таблиця елементів. Тому навіть просто вдихання приазовського повітря відчутно реанімує імунітет. Минулого року для такого відновлення я обрала бюджетне і затишне узбережжя Бердянська. 

І якщо ви теж заїдете сюди восени, неодмінно хапайте це місто за косу. Це його головна природна принада і точно одна із наймальовничіших околиць українських міст. Бо на своєму піку ще й має окремий локальний заповідник. Оголовок Бердянської коси – частина величезного Приазовського Національного природного парку. Міжсезоння тут буяє життям, природа з настанням осені розкривається на повну. А ще тут таки на косі можна побачити зблизька нижній Бердянський маяк – один із п’яти що нині миготять на Азовському морі. От уже 180 років він освітлює кораблям шлях до Бердянської затоки.

І як можна не сказати про те, що давно і офіційно – місто-курорт. У межах узбережжя Бердянська близько десяти великих і ще цілий розсип дрібних солоних озер. Ще століття тому виявилось, що вони повні цілющого бруду. Тоді тут буквально "вибухнув" медичний туризм. 

У Бердянську сучасному працює аж шість профільних бальнеологічних оздоровниць. І функціонують, до слова, впродовж цілого року. Тож неодмінно і всесезонно рушайте на оздоровлення.

4. Підігріти настрій

В якийсь момент може здатися, що Приазов’я не має меж у цілющості. І це чиста правда. Адже локацій, що здатні буквально відродити втомлений містом організм дуже багато. І в час коли на п’яти мегаполісам наступає прохолода та дипресія, тут є де зігрітися і покращити настрій. Я зараз спрямую вашу увагу далі вже Херсонщиною, але все тим же Азовським узбережжям, до Арабатської стрілки і тамтешніх термальних джерел. Цілющі потоки б’ють з-під землі прямо по середині цієї живописної коси неподалік села Стрілкове. 

Вода у облаштованих купальнях характерного рудуватого кольору і має цілющі властивості. Йодо-бромна і повна корисних мінералів, вона рекомендована для купання людям з порушенням опорно-рухового апарату, при нервових розладах, шкірних захворюваннях і порушеннях обміну речовин. Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров’я України офіційно рекомендував і засвідчили цілющість води.

І вже не знаю. Чи то за дивами джерел, чи за медовим осіннім сонцем, але у вересні сюди їде відпочивати сам джаз. Їде з усіх куточків України і з зарубіжжя. Бо саме тут, на строкатій Арабатці на початку осені тепер можна потрапити на знаменитий Koktebel Jazz Festival. 

5. Смакувати культури

Приазов’я – ніби торбинка з прянощами. Воно надзвичайно мультикультурне і бережливе. Греки, німці, караїми, тут надзвичайно багато культурних осередків і кожен із них дуже органічно вплетений в історію та життя цього приморського шмату України. 

Я певно не єдина в цьому і відверто надзвичайно люблю пізнавати культуру не лише через звичаї, мову й історію, а обов’язково й через їжу! Бо ж їжа – один з головних елементів збереження традицій. І за цим у вересні варто збиратися до надзвичайно сучасного, прогресивного, але бережливого до культури та етносів, Маріуполя. Зовсім скоро 25-26 вересня там відбудеться фестиваль регіональної кухні Goby Fest. На фудкортах фестивалю можна буде відвідати українську, грецьку, польську, єврейську, німецьку кухні. І все це за улюбленими родинними рецептами маріупольців. Смакота!

Гарного відпочинку і смакуйте Приазов’ям всесезонно, бо воно того варте. 

Авторка: Валерія Мікульська, телеведуча, авторка проєкту Tour De Ukraine 

Фото: Віталій Зубрицький

Проєкт "Культурний туризм Приазов’я: стан, виклики, стратегії" реалізується Асоціацією індустрії гостинності України за підтримки Українського культурного фонду.

Вас також може зацікавити:

- Олена Арабаджи про культурну спадщину караїмів – перлину Приазов’я

- Лілiя Млінарич: Арабатка дозволила повернути Koktebel Jazz Festival в Крим

- Олександр Педан: Арабатська Стрілка – одна з кращих фестивальних локацій України