Довести це співвітчизникам взялася п’ять років тому Юлія Савостіна – економічний журналіст та популярний блогер. Засновниця проекту «В пошуках made in Ukraine», що знає толк в українських товарах, розповіла Zruchno.Travel про особливості та результати свого експерименту, під час якого користувалася лише українською продукцією. Ми також скористалися нагодою розпитати досвідчену мандрівницю про можливості подолання проблем нашого туристичного бізнесу.

–  Що підштовхнуло Вас створити проект «В пошуках made in Ukraine»?

– Із самого початку я будувала кар’єру економічного  журналіста. Згодом перейшла у піар, бо уже добре знала, як реагувати у критичних ситуаціях, та мала гарні взаємини з пресою.

Пам’ятаю, тоді мене дуже вразила книга американської журналістки “Чудеса здорової їжі”. Вона описувала свій досвід, як разом із родиною змінила спосіб життя та повністю перейшла на “локал фуд”. Тобто вони споживали лише те, що могло вирости на городі й характерне для їхньої місцевості. Звичайно, мені дуже хотілося повторити такий експеримент, але він був не на часі. Я довго думала і зрозуміла – було б дуже цікаво дослідити, що локального є в Україні. Добре знала, що в нас залишилося від СРСР, і вирішила перевірити, що з того часу працює.

Експеримент, як прожити на українському, – це була лише форма подачі,  ідея проекту – показати, що місцевого  ми виробляємо, та перевірити, наскільки ці товари придатні для користування.

Я розуміла, що тема не дуже популярна. На той час про проблему українських товарів ніхто не згадував, а всі спроби політичних партій підтримувати національного виробника стикалися з повним нерозумінням електорату, тому коли я розпочала свій експеримент, для мене великою несподіванкою було те, що вдалося досягнути такого «вау-ефекту».

– Як громадськість сприйняла такий експеримент? Були знайомі, які теж відмовилися від іноземних товарів, щоб перевірити українські можливості?

– Насправді було багато послідовників – для початку майже вся редакція Delo.ua. Цих людей не можна було назвати прихильниками, вони були саме послідовниками: телефонували до тих же виробників, тестували сервіс,  купували ті ж речі, що й я, перевіряли, чи пишу правду, чи співпадає їхня думка з моєю... Завдяки саме цим людям деякі компанії, про які я писала, зуміли злетіли.

– Вам знайомі аналогічні проекти, які стежать за якістю національних товарів? Можливо, з кимось співпрацюєте, обмінюєтесь досвідом?

– Так, є доволі багато подібних проектів. У тій же Америці робили місяць ревізію і зняли непоганий фільм. У Франції є великий сайт, який перевіряє та захищає вітчизняні товари для експортерів. Два рази була спроба в Росії, але вони обмежилися одним тижнем... Казахстан теж вирішив підтримати таку ініціативу, попросили мене консультувати подібний проект, зараз це на стадії опрацювання.

– Як гадаєте, реклама наших товарів допоможе Україні ствердитися у своїй унікальності та набути розголосу між іноземців?

– Розголос українських товарів та власної айдетики напряму пов’язаний із Революцією гідності, коли нам було вкрай важливо відгородитися від РФ. Ті процеси, які зараз відбуваються у нас, – це глибока робота над собою. Той, хто самоідентифікує себе як українця, тому важливо купувати наші товари,  він хоче це підтримати і купує їх свідомо (так званий процес   «усвідомленого споживання»),  а є такі, яким усе одно. Зрозуміло, що пишуть та говорять різне, можна в усьому побачити і погане, і хороше, але для нас важливий цей процес.

Тепер щодо зовсім іншого класу проблем – це, власне, наше позиціонування за кордоном. Важливим є питання державної підтримки і промо України.  Якщо бізнес і влада працюватимуть пліч-о-пліч, тоді вже можна буде говорити про те, що Україна має шанси стати потужною  індустріальною державою.

– Коли іноземці користуються нашими товарами, вони відчувають дискомфорт? Наскільки якісно відрізняються українські товари від тих, що можна купити за кордоном?

– Якщо іноземці приїжджають до немережевого готелю, перше, з чим вони стикаються, – предмети у ванній кімнаті вітчизняного розливу. Скажу відверто, я ще не бачила жодного іноземця, який би поскаржився на їхню якість, у нас  абсолютно конкурентні речі.

Потрібно розуміти: є товари, що відомі іноземцям у кожній країні, бо це потужні бренди, до якості яких усі звикли. Коли іноземці щось купують у нас, їх вражає ціновий фактор: українське зроблене з натуральної тканини, а коштує в рази дешевше, ніж речі західних брендів, які програють за якістю.

– Крім проекту, Ви ще ведете свій блог. Коли  створювалася ця платформа, яка була її основна мета, про що хотілося розповісти людям?

– Зрозуміло, що основне завдання полягало у тому, щоб зберегти всі дописи про «В пошуках made in Ukraine». Було дуже багато фотосесій за кордоном, записів, хотілось якось відокремити все це.

Потім  деякий час я жила в Італії, знайомі повсякчас питали, на що варто дивитися, куди сходити, тому вирішила написати поради  для мандрівників, що приїхали у Флоренцію.

Насправді я дуже багато мандрую, спочатку мій блог був присвячений лише подорожам та проекту, а потім зрозуміла, що хочеться писати ще й про цікавих  людей, про особливі для мене місця… Я сподіваюся, що скоро закінчу величезний пласт роботи над книгою і тоді займатимуся блогом активніше.

– Стосовно книг, попередня робота була написана по матеріалах проекту. Про що розповідатимете у наступній?

– Планується, що книга буде про подорожі Україною, а точніше це путівник під назвою «Made in Ukraine: купуй, смакуй, мандруй». У ньому будуть описані ті місця для туристів, де вони зможуть переночувати, поїсти, відпочити, щось подивитися або придбати. Територіально всі об’єкти знаходитимуться поруч. Ми конкретно зазначатимемо адреси, щоб звичайний мандрівник із дороги мав можливість туди завітати.

– А самі багато подорожуєте Україною, є улюблені місця?

– Я об’їхала Україну по колу вже три рази, і не те що всі області, мабуть, уже всі села… Дуже люблю приїжджати в Суми, я там народилася. До речі, кого б зі своїх друзів не привозила до себе, їм завжди хочеться повернутися, тому що це дуже гарненьке містечко – маленькі магазинчики, невеличкі кав’ярні, затишні ресторани  (я можу гарно показати своє  місто).  Ще мені подобаються Кам’янець-Подільський, Мукачеве, часто їжджу на Тернопільщину до брата, але це скоріше близька для мене місцина.

– Що б Ви порадили подивитися мандрівникам, які хочуть почати подорожувати Україною?

– Я би все-таки відкривала для себе країну починаючи із західних областей. Поїхала б на Закарпаття, потім по замках, а дорогою б усе вивчала, бо кожна місцевість по-своєму унікальна.

– Ви багато подорожуєте по світу, побували всюди в Україні, скажіть, наскільки конкурентоспроможна наша країна у сфері туризму порівняно з іншими країнами?

– Комплексно Україна як туристична держава поки що неконкурентоспроможна.

– Як гадаєте, що потрібно робити в першу чергу, щоб вийти на вищий рівень?

– Можна дуже довго говорити, що в нас гарні краєвиди, добрі люди, смачна кухня і ще багато-багато, але, я повторюсь, комплексно ми неконкурентні. Звісно, у нас цікаво, ми могли до себе заучити величезний туристичний потік, але для цього потрібні, по-перше, дороги, а вони у нас дуже погані, особливо у східній частині країни; по-друге, готелі (якщо у Львові є багато готелів, це не означає, що мені є де переночувати в Тернопільській області).

А ще в нас немає культу місць. У кожному куточку країни є унікальні легенди, перекази, а ми не хочемо робити із цікавих місць туристичні атракції. На Заході, куди не приїзди, навіть у маленьке селище, скрізь буде якась кав’ярня з видом на гори чи сироварня, де наріжуть козячого сиру, абощо…  Всюди є вивіски  – для мене як для туриста одразу  очевидно, що я можу постукати і знайти щось цікаве для себе. А у нас такого немає, це теж потрібно розвивати й показувати.

Фото: WallpapersCraft

– Як щодо подієвого туризму? Ви самі берете участь в організації фестивалів. Наскільки важливо розвивати цей сегмент?

– Це надважливе завдання! Atlas Weekend  та Alfa Jazz показують, що це шалено важливо для міста. Варто звернути увагу на те, як мігрує внутрішній туризм під час фестивалів, усі підлаштовуються, щоб потрапити на найкращі туристичні події нашої країни.  

Але для того, щоб розвивався місцевий туризм, потрібні не тільки ініціатори та бажання спонсорів, які готові це профінансувати, дуже важлива підтримка місцевої влади. Без неї ніяких подій на центральних площах не буде. Проте влада, на жаль, не завжди зацікавлена в тому, щоб цим опікуватися. Для них це або складне матеріальне питання, або зайвий клопіт. Ось у Львові хочуть цим займатися, у нас на Подолі, очевидно, що хочуть. Що буде далі з іншими місцями – незрозуміло.

Фото: facebook.com/atlasweekend

– Як справжній знавець українських товарів, скажіть, будь ласка, що, крім природніх надбань, може стати брендом України, який би приваблював туристів, як, наприклад, сири в Італії?

– Якщо подивитися на те, що пишуть журнали, то найчастіше – це одяг. Я сподіваюся, це не просто мода на українське, а інформація для аналізу. Ми справді маємо шанси. У мене є така внутрішня підозра, що це ще може бути меблевий дизайн. Ми маємо багато дерева, і нам доволі близький скандинавський інтер’єр. Якщо наші  меблеві  майстерні це зрозуміють, то є величезні шанси себе зарекомендувати.

– Ваш проект був націлений змінити ставлення українців до власних продуктів, показати, що українські вироби теж якісні і ними можна користуватися. Ви б не могли дати пораду, як почати змінювати відношення наших громадян до туризму в Україні,  довести, що у нас теж можна комфортно й цікаво подорожувати?

– Я, насправді, не показувала, що українське може бути хорошим. Я показувала, що воно є, що воно різне, але точно не гірше, ніж у Китаї чи Туреччині.

Передусім нам потрібно змінити простирадла «в квіточках» на білі. Всі власники готелів мають зрозуміти, що всі простирадла, рушники мають бути одного кольору, краще білого. Це питання стосується якості сервісу.

Розвиток туризму – це зацікавлення тих, хто працює у туристичній сфері. Якщо через тебе проходить туристичний трафік, то  поблизу потрібно ставити кав’ярню, магазинчик або ще щось і впорядковувати все разом. Також дуже важливо про це інформувати, писати, говорити. Туризм – це те, що на виду.

– Які  плани  хочете реалізувати найближчим часом?

– Ми верстаємо путівник, і це дуже важко. Цього разу багато фотографій, вони гарної якості, а ще кожного разу щось дописується, тому потрібно зібратися і зупинитися на якомусь одному варіанті. Також ми робимо конференцію для малого та середнього бізнесу, яка відбудеться 21 листопада. Нарешті запустимо сайт – він уже готовий. Там буде описано кілька тисяч  українських виробників, база яких постійно доповнюватиметься, а ще дуже зручна пошукова система, яка дасть можливість знайти все, що цікавить.

1 грудня ми з Наталкою Ємченко (директор зі зв’язків із громадськістю та комунікацій СКМ. – Ред.) запускаємо ще один важливий суспільний проект, який саме про усвідомлене споживання – він гарно стикується з тим, що я вже роблю. А 13 лютого відсвяткуємо п’ятиріччя нашого проекту – просто нереальна дата, насправді…

Фото: facebook.com/Yuliya Savostina, facebook.com/У-пошуках-made-in-Ukraine

Дарія Поперечна