Редакція Zruchno.Travel

Туризм – важливий напрям розвитку країни, можливість створити позитивний імідж та привернути інвесторів.

Проте самі українці ще так мало знають про власні місцини, а більшість іноземних туристів перестала відвідувати Україну через страх війни. Анна Романова, народний депутат, голова підкомітету туризму та член правління Асоціації індустрії гостинності України (АІГУ), розповіла Zruchno.Travel про туристичні підсумки 2017 року, майбутні плани та унікальні місця України. Вона впевнена, що для початку варто повірити у власні сили, і результат не змусить чекати.

– Хоча до кінця року ще близько місяця, але чи можете ви вже зараз підбити підсумки та окреслити тренди туристичного сезону – 2017?

– Сьогодні в Україні продовжує впевнено розвиватися сектор внутрішнього туризму, а в’їзний туризм виходить із тієї прірви, в якій він опинився у 2013-2014 роках. Поки що не можу констатувати, але припускаю, що кількість подорожей іноземців до України за рік зросла приблизно на один мільйон.

Наступний тренд 2017 року – це налагодження туристичних відносин із Китаєм. Із цієї країни щорічно виїжджає близько 122 мільйонів китайських туристів, проте минулого року до України приїхало лише 20 тисяч. Але завдяки системним крокам Асоціації індустрії гостинності України, думаю, що цього року кількість китайських візитерів зросте майже вдвічі. Хочу додати, що  сьогодні китайський турист – найбажаніший у світі. Китайський турист у середньому витрачає дві тисячі доларів за час подорожі.

Фото: facebook.com/spilkaaigu

– Які саме кроки ви маєте на увазі?    

– Ще на початку року АІГУ організувала візит до Пекіну та Шанхаю, де наші туроператори представили український туристичний продукт, сформований саме під китайського туриста. Раніше ніхто так прискіпливо не працював над тим, щоб сформувати конкретний турподукт для якоїсь окремої країни. Ми це зробили.

Це була не просто презентація України загалом, а спеціально знятий фільм китайською мовою, з урахуванням потреб саме тамтешніх туристів. Китайці як туристи відрізняються своєю поведінкою, наприклад їдять не в ресторанах національної кухні, а в китайських закладах. Такі деталі дуже важливо враховувати.

Фото: facebook.com/victan88

– Як щодо туристів з інших країн, чим їх заманювати до України?

– Передусім потрібно збільшити кількість позитивної інформації про Україну. До нас перестали їхати через страх війни. Як нам подолати цей страх? По-перше, потрібно вирішити для себе, для кого ми популяризуємо Україну. Не рекламувати себе на весь світ – на це не вистачить ніяких бюджетів. Треба вибрати декілька пріоритетних країн і під них розробити туристичний продукт та цільову рекламу. Бюджет України обмежений, тому його варто використовувати раціонально й ефективно.

Я пропоную акцентувати увагу на певних групах країн. Спочатку звернути увагу на найближчих сусідів – Польщу, Угорщину, Словаччину, Білорусь, – адже їм найлегше приїхати до нас. Наступна група – це країни, з яких уже встановився стійкий туристичний потік та добре логістичне сполучення: Туреччина, Ізраїль, Німеччина. Важливо сконцентруватися саме на Туреччині, тому що зараз звідти багато туристів, але дуже часто вони приїжджають за нічними  розвагами, що не дуже добре для нашої країни. Третя група –  це країни з туристичними гіперринками: Китай, Канада. У Канаді дуже велика українська діаспора, причому це дуже патріотичні люди. Якщо ми підготуємо для них турпродукт патріотичного спрямування, вони обов’язково поїдуть. Також варто приділити увагу потенційним споживачам послуг медичного туризму (Азербайджан, ОАЕ, Катар). Це багаті країни, їм дуже до вподоби наші Трускавець та мінеральні води. Але тут головне питання – спростити процедуру отримання української візи для громадян заможних країн Сходу.

– Ви є членом правління АІГУ, наскільки впливає сьогодні діяльність таких громадських організацій на розвиток туристичної галузі?

– Повертаючись до туристичних трендів 2017 року, можна відзначити появу кількох сильних організацій на теренах України. Основна місія АІГУ – зробити прибутковим внутрішній туризм, яким раніше зовсім не займалися. Це призвело до того, що українці самі не подорожували рідною країною.

Цього року відбулося зародження великого руху щодо об’єднання туристичних активів у різних регіонах України. Турбізнес уже познайомився із владою та громадою, тепер вони роблять неабиякі успіхи у формуванні турпродуктів та їх популяризації. Там, де попрацювала АІГУ,  проходили безкоштовні тренінги, навіть давалися гранти на стратегії та програми туристичного розвитку.

Як на мене, Асоціація виконує три важливі функції. Спочатку вона розповідає, як правильно створити туристичний продукт, щоб згодом він приносив кошти певній громаді. Друга функція – вона об’єднує ентузіастів туристичної сфери. Причому робить це на трьох рівнях: на мікрорівні, коли вони елементарно знайомляться між собою в межах однієї громади, міста чи туристичного села; далі формується співпраця на мезорівні, коли між собою починають співпрацювати регіони (класно, що вони мають можливості обмінюватися успішним туристичним досвідом або формувати спільні туристичні потоки); згодом відбулося об’єднання на макрорівні – це вже комунікації територіальних туристичних активів з органами державної влади.

Ну і третє, найголовніше, що робить Асоціація, – дає  емоційний заряд. Людей надихає, коли вони бачать результати своєї роботи і чують гарні відгуки від експертів, які приїжджають і позитивно оцінюють їхні туристичні ресурси. Спочатку варто повірити у власні сили, а потім усе реально виходить.

Фото: facebook.com/spilkaaigu

– Нещодавно ви зустрічалися з турактивом Харкова та побували на турфорумі у Запоріжжі. Скажіть, чи можуть вони вже позмагатися з таким туристичним центром, як Львів?

– Наприклад,  у Харкова вже все для цього є. Нещодавно Андрій Садовий (мер Львова. – Ред.) сам відзначив туристичний потенціал Харкова, який, за його словами, більший, ніж спочатку був у Львова. Не можна сказати, що Харків – це лише індустріальне місто. Там також є старовинні вулиці, хоча вони не настільки історичні, як, наприклад, у Чернігові. Але Харків бере тим, що інфраструктурно він номер один в Україні. Особливо, якщо йдеться про діловий туризм та відпочинок із дітьми.

Я би сказала, що Харків – це рай для дітей. Там цей тренд настільки природний, що приїжджаєш у готель, а там висять халати для дитини, всюди облаштовані місця для візочків. У місті є два шикарні зоопарки, дельфінарій, цирк, дитяча залізниця, найкрутіший будинок жахів в Україні і, звичайно, центральний парк ім. Горького, який входить до топ-10 найкращих парків атракціонів Європи. Цей парк справді унікальний за своїм ландшафтом, кількістю контактних скульптур та можливих розваг, а ще він безкоштовний. У Європі такого не побачиш.

За кількістю цікавих музеїв харків’яни теж можуть посперечатися зі Львовом. Наприклад, у Харкові є унікальний Музей сексуальних культур світу. А скоро буде відкрито перший в Україні Музей дитинства!

У Харкові в мене була найдовша у моєму житті 12-годинна екскурсія, але я зрозуміла, що не побачила навіть десяти відсотків усіх цікавинок. Не говорячи вже про різноманітні цікаві події, які регулярно відбуваються у місті.

Що стосується  Запоріжжя, це, звісно, колиска козацтва, куди потрібно завітати кожному українцю. У Запоріжжя вже є бажання розвивати туризм, і це добре, але багато на що треба подивитися очима гостя: прибрати зовнішню рекламу, яка псує вигляд міста, відновити річкові маршрути. Тоді значно зростуть туристичні потоки.

Фото: facebook.com/ztbf.org

– Який регіон України сьогодні найдинамічніше розвивається у сфері туризму?

– Я б хотіла відзначити Херсонщину. Коли Крим було анексовано, багато відпочивальників перебралися на узбережжя Одещини, Миколаївщини та Херсонщини. Але саме Скадовському району вдається зробити туристичну індустрію пріоритетним напрямом розвитку. У цьому велика заслуга керівництва району, зокрема Сергія Павленка, який, будучи чиновником, зміг об’єднати навколо туризму владу, громаду і бізнес.

Ще два роки тому про острів Джарлигач ніхто не знав, але туристичний актив зміг зацікавити цим місцем національні та міжнародні телеканали, так що у них вже немає проблем із відвідуваністю. Зараз Херсонщина, навпаки, працює над заходами, які допоможуть уберегти унікальну природу заповіднику від надмірного напливу туристів.

Фото: Proxy Tour

– Ви родом із Чернігова, і не дивно, що багато уваги приділяєте розвитку саме цього туристичного напрямку. Щойно вийшла в світ ваша книга "Чернігів – місто легенд". Це новий путівник?

– Унікальність цієї книги полягає у тому, що вона поєднує у собі вишуканий сувенір про місто, путівник, фотоальбом та історичну книгу казок-легенд. У кінці є туристична інформація: промальована карта з адресами легенд і алфавітний покажчик. Я навіть вивіряла вагу книги – щоб її зручно було носити туристу під час прогулянки. Але водночас щоб вона не була "хисткою" і виглядала презентабельно!

– Як виникла ідея її створення? Що надихнуло?

– Коли шість років тому розроблялася концепція книги "Чернігів – місто легенд", я була двома руками за таке брендування і відправну точку. Люди люблять казки, легенди... Але мало придумати гарний слоган – потрібно, щоб за цим стояло щось відчутне: костюмовані екскурсії в дусі легенд, книга про легенди, музей легенд, алея легенд, сувеніри, кухня, легендарні готелі й ресторани. Треба створити цілу "індустрію легенд". А для цього необхідно, щоб самі чернігівці знали свої легенди.

– І на кого ж здебільшого орієнтована ця книга – на городян чи на туристів?

– Ця книга як для самих чернігівців, так і для гостей міста, і для діточок. Коли я писала легенди, кожну читала своїй семирічній доньці Віці. І потім редагувала текст залежно від реакції маленького критика. Дуже важливо, щоб легенди та історію міста знало підростаюче покоління. Тому книга стане відмінним подарунком для дитини!

– І чого ж у ній більше – міфів чи історії?

– Мета була – долучити жителів і гостей міста до його історії. Викласти легенди живою мовою, додати казковості і при цьому витримати історичний підтекст. Я по крупицях збирала інформацію: зі старовинних книг, консультувалася з істориками та краєзнавцями. При цьому намагалася написати все дуже доступно й легко. Щоб легенди були цікавими. Я сама хоча й закінчила на відмінно істфак, ненавиджу нудні екскурсії, перевантажені сухим фактажем. У книзі практично немає дат, але читач усе одно відчує епоху за допомогою таких оборотів, як "давним-давно", "тисяча років тому"...

І потім, я дуже ретельно підійшла до оформлення книги. Адже мало написати текст, важливо, щоб книга була вишуканою і стильною. Ідея була в тому, щоб поєднати фотографії пам’яток з ілюстраціями. Додати героїв, містики, промальовувати деталі. Щоб до кожної легенди була промальована маленька віньєтка, яка відображає суть історії. Для мене була важлива кожна дрібниця. Над оформленням працювала ціла команда художників, дизайнерів, фотографів. Зате мені тепер не соромно подарувати таку книгу про Чернігів людям зі світовою популярністю.

– Над якими законопроектами ви нині працюєте? Який закон, на вашу думку, міг би якнайкраще посприяти розвитку внутрішнього туризму в Україні?

– Я зараз працюю над Законом України "Про туризм". Найважливіше – прописати в ньому, що пріоритетом для України є внутрішній та в’їзний туризм. Колись я вирахувала за даними Нацбанку, що в докризові часи іноземні туристи витрачали у нас за безготівковими рахунками приблизно п’ять мільярдів доларів, тоді як українці за кордоном – шість мільярдів. Треба розуміти, що наші, як правило, розраховуються готівкою, тому цю суму можна сміливо подвоїти. Необхідно виправити цей дисбаланс. Мільярди доларів мають залишатися в економіці України, але для цього треба створити тренд «подорожуй Україною!»

– А які місця для релаксу в Україні особисто для вас є улюбленими?

– Україна феноменальна в тому плані, що у нас підприємці дуже часто відкривають відпочинкові комплекси не для бізнесу, а як хобі. Людина заробила грошей і будує готельний комплекс такого рівня, що іноземці просто дивуються. Зрозуміло, що власники готелів ніколи не відіб’ють вкладені кошти. Можу назвати кілька прикладів, коли туристів просто шокує поєднання ціни та якості: комплекс "Бреч" у Чернігівській області, курортний SPA-готель "Едем" на Львівщині, а також готель "Немо" – єдиний в Європі готель, де можна поплавати з дельфінами. І таких ще багато.

– Якому виду відпочинку віддаєте перевагу особисто?

– Сучасна людина під час подорожей не віддає перевагу лише одному виду відпочинку. Подорожі стали частішими, але коротшими. Людина виривається на тиждень і поєднує усе: день засмагає, потім – на дайвінг, потім – на шопінг, а день смакує місцеву кухню. Я саме належу до такого типу туриста – подорожі у мене короткотривалі, тому що я хочу подивитися та спробувати все (звісно, у межах закону та здорового глузду)!

– Незабаром почнуться Різдвяні свята. Ви вже побудували свої плани на зимові канікули?

– У мене донці сім років, і вона ще ніколи не стояла на лижах. Тому, скоріш за все, я буду відкривати для себе якісь нові місця для відпочинку в Карпатах. Там з’являються нові лижні траси, і мені цікаво побачити інші місця, крім Буковелю.

– Які поради Ви можете дати українцям, адже половина з них навіть не виїжджала за межі власної області?

– Перша порада – подорожувати Україною, а друга – під час планування подорожі користуватися такими сайтами, як Zruchno.Travel. В Україні з’явився унікальний ресурс, де анонсуються всі фестивалі, де ретельно описано туристичні місця, де можна почитати реальні відгуки про готелі, ресторани, туристичні атракції. Такі сайти можуть стати помічниками у плануванні подорожей.

І головна порада: якщо вам щось сподобалося, також варто про це написати відгук, бо у нас простежується така тенденція: щось не сподобалося – напишемо обурений коментар, усе сподобалося – промовчимо. Треба мотивувати тих людей, які створюють якісний турпродукт та впроваджують високий туристичний сервіс!

Фото: zruchno.travel, facebook.com/anna.romanova.58958