Редакція Zruchno.Travel

Діти підростуть – тоді й будемо подорожувати. Багато батьків на пострадянському просторі підпишуться під цією фразою.

Але в Україні є принаймні 5 300 матусь і татусів, які хочуть зламати цей стереотип. І не просто хочуть, а й роблять для цього все можливе. Це – учасники спільноти "Київ дружній до батьків і малюків", яку організувала активістка Ольга Мирцало. В інтерв’ю порталу Zruchno.Travel вона розповіла, коли Україна стане країною без бар’єрів і що для цього треба подолати.

– Що спонукало вас до організації спільноти?

– У мене був великий досвід перебування в інших країнах ще до того, як я стала мамою. Ти все одно звертаєш увагу на те, що відбувається навколо тебе. Також велике значення мало моє перебування в Німеччині три місяці вже з малюком. Коли ми після цього приїхали в Україну, я відчула культурний шок, який і став поштовхом. Я не розуміла, чому тут так. Мені захотілося шукати такі ж зручні місця, як і за кордоном. А якщо їх немає, то міняти середовище.

Фото: facebook.com/KyivBabyParentFriendlyPlaces

– Вашій спільноті вже рік. Що за цей час удалося зробити, аби вирвати молодих матусь із замкнутого кола «дім – гастроном – поліклініка»?

– У нас є проект «Культурний декрет» у музеях. Зараз у ньому беруть участь музей Ханенків та музей Грушевського. У 2018-му ми очікуємо ще й музей Тараса Шевченка та деякі інші.

Успішно йде проект «Прогулянка з малюком». Це екскурсії для мам із маленькими дітьми. Тобто мами мають можливість не тільки гуляти з малюком, а ще й дізнаватися щось нове про місто. З нами працюють два талановитих гіда, з ними дуже приємно працювати.

Наступний проект – «Бранч із малюком», це зимовий варіант «Прогулянки з малюком». Ми збираємо батьків по районах, даємо їм можливість соціалізуватися, адже виїхати з малюком з Троєщини чи Русанівки у центр – це справжній квест, спорт, стрес! Ми даємо можливість батькам зустрітися у закладі, який є дружнім до батьків і малюків. Таким чином ми не тільки соціалізуємо батьків, а й підтримуємо такі заклади, а також даємо можливість гідам працювати взимку, в низький туристичний сезон.

Фото: ilkiv-viktoria.blogspot.com

Ну а найбільш успішний наш проект – «У кіно з малюком». Він почався у київському «Жовтні», але пішов далі, в інші кінотеатри та в інші регіони України.

Фото: facebook.com/KyivBabyParentFriendlyPlaces

– Учасники вашої спільноти активно подорожують?

– Так. У нашій групі є спеціальна рубрика «Досвід інших», і дуже багато питань там пов’язано саме з подорожами. Коли я кудись їду, то завжди дивлюся, як те чи інше питання вирішено – починаючи від аеропорту і закінчуючи рестораном. Подорожі – важлива частина життя батьків і малюків, і ми намагаємося ділитися досвідом як подорожей в Україні, так і за її межами.

Фото: facebook.com/olya.myrtsalo

– Ви організуєте поїздки батьків із малюками по країні?

– Логістично це дуже важко організувати. Ми намагаємося використовувати ресурси, які є дружніми до малюків. Поки що ні наш київський залізничний вокзал (а про інші я взагалі мовчу), ні наша «Укрзалізниця» не вважають батьків із малюками цільовою аудиторією, гідною того, щоб забезпечити їм умови безстресової подорожі. Тому я, звичайно, за подорожі, але я як очільник групи не буду збирати батьків і везти їх у некомфортне середовище.

– Але ж транспорт у великих містах оновлювався під Євро-2012, невже це не допомогло?

– На наше велике щастя, Євро-2012 зробило нам велику послугу: під чемпіонат у Києві дійсно почав оновлюватися транспортний парк. З’явилися нові автобуси із заниженою підлогою, які передбачають використання їх людьми маломобільних груп. Адже проблема мобільності стосується не тільки батьків із малюками. Це люди на інвалідних візочках, із тимчасовими травмами, особи старшого віку, діти до семи років, вагітні, люди з вадами зору, слуху. Разом це близько 40% населення України.

Але навіть за сучасного транспорту маємо проблему з персоналом. Водії або недостатньо треновані, або не свідомі щодо того, що вони ці зручності повинні надавати. Що ми маємо? Водіїв, які не хочуть, не можуть, не вміють паркуватися поруч із бровкою. Вони паркуються рівно так, що колеса вашого візочку падають між автобусом і бровкою.

У всіх автобусів є можливість понизити підлогу у дверях, щоб він перетворився на такий собі пандус. І якщо автобус буде припаркований нормально, то заїхати в нього можна буде без проблем. Коли ти звертаєш увагу водіїв на це, вони відповідають, що їм за це не доплачують або що вони не вміють користуватися цими зручностями.

Крім таких водіїв, ми ще маємо співгромадян, які не розуміють: якщо там написано, що це простір для людей із візочками, то це – пріоритет. І ти, заходячи в автобус, повинен переконувати людей, що це твоє законне місце, що ти не маєш стояти в дверях або з дитиною на руках. Ціле покоління людей, які народилися і виросли в Радянському Союзі, не розуміє, чому батьки з візочками взагалі мають їздити в транспорті та ще й в бути пріоритеті.

Фото: bm.img.com.ua

– Можливо, виходом можуть стати служби таксі з дитячими автокріслами?

– «Убер», «Уклон» – на жаль, наші намагання достукатися до цих служб не дали конструктиву. З іншого боку, вони справедливо зауважили, що немає попиту. Я намагалася їх переконати, що попит є, але наш власний проект «Батьківське таксі» показав, що попит таки недостатній. Суть проекту: батьки з машиною, обладнаною автокріслом, перевозять батьків із дитиною, у яких немає машини.

Наші батьки пересуваються мало, а безпека дітей не для всіх є пріоритетом. Єдине, що може подіяти, – це закон про обов’язкове перевезення дітей в автокріслі і високі штрафи за його невиконання, як в Європі.

Фото: Pixabey

– Яке місто України найбільш комфортне для прогулянок із малюками?

– Незважаючи на всі питання до міста, Київ сьогодні найкомфортніший для мами з дитиною. Доволі комфортним я вважаю Львів. Там є дуже активна спільнота батьків, які опікуються цим питанням. У них у цьому плані доволі ефективний мер, який розуміє проблеми молодих батьків, бо сам є батьком і його діти живуть із ним у місті. Цей момент дуже важливий. Чи є очільник вашого міста батьком, чи живуть діти поряд із ним, а не десь у Лондоні. А якщо він молодий батько – то це взагалі чудово, бо якщо навіть не він сам, а його дружина сама постійно стикалася з незручностями, то місто почало б змінюватися.

Фото: facebook.com/olya.myrtsalo

– Яка країна є для вас прикладом для наслідування в питаннях інклюзивного простору?

– З тих, де я була, найбільш комфортною є Німеччина. Також дуже комфортно у Великобританії. Показником дружності до батьків з дітьми є глибинка або місто за хоча б за 100 кілометрів від столиці. Для Києва це Фастів або Біла Церква. Ти приїжджаєш туди і дивишся, чи батькам там  комфортно.

Нещодавно була у місті за дві години шляху від Лондона. Я побачила місто, яке мене дуже вразило. Я ніколи такого не бачила в Україні. Це місто дає рівні можливості для всіх. Я бачила на вулицях стільки людей в інвалідних візках і з дитячими візочками! Я бачила людей у візках в ресторанах, я бачила батьків із візочками всюди. І ніхто їм не каже, що вони заважають чи когось блокують

Я бачила виїзні прогулянки дитячих садочків, де в групі було четверо дітей у візках. І з ними нормально спілкуються інші діти та вихователька. Я бачила людей ментально неповносправних. Із ними в публічний простір виходять родичі або опікуни, і це сприймається нормально. Найбільше мене вразила родина з двома дітьми: жінка несла дворічну дитину, а чоловік, який був на милицях, мав на собі слінг із дитиною. Наскільки потрібно людині бути впевненим у своєму місті, щоб пересуватися так із дитиною і почуватися безпечно! Для мене це – найвищий рівень комфорту в місті, далекому від столиці.

Інший приклад: у цьому місті є кафедральний собор, побудований десь у ті ж часи, що і Софія Київська. Історична пам’ятка і діючий релігійний заклад. І я не знаю, яке у Великобританії законодавство щодо обмежень реконструкцій історичних пам’яток, але вони всі облаштовані платформами, ліфтами, кімнатами для годування, зміни підгузків. Рівні можливості для відвідування мають усі.

Фото: facebook.com/olya.myrtsalo