Редакція Zruchno.Travel

Винний туризм в Україні тільки зароджується, оскільки навіть у справді виноробних регіонах поки що не так багато виробників, а якість продукції далеко не завжди дотягує до світового рівня.

Однак це не зупиняє популяризатора українських вин Євгенію Ніколайчук – винного фахівця, співвласницю Like a local’s wine bar, викладача в Ukrainian Wine & Spirit School, автора першої в Україні настільної винної гри Winespiration і організатора винних турів Drink and Travel. Куди відправитися у винний тур? Де спробувати гарне українське вино? Яким маркам можна довіряти? Про це та про багато чого іншого винний експерт розповіла в інтерв’ю Zruchno.Travel.

– Нещодавно ви побували на Закарпатті, де викладали в школі винного туризму. Що цікавого можна було дізнатися і хто міг взяти участь у цьому заході?
 
– Школу організував голова Спілки приватних виноградарів та виноробів Закарпаття Олександр Ковач. Протягом шести днів різні спікери розповідали про те, як проводити дегустацію на виноробні, поєднувати вино та їжу, залучати туристів. Лекції читалися для виноробів, які зацікавлені в тому, щоб підтягти до себе туристичні потоки. Адже, за світовим досвідом, маленькі виноробні часто більше заробляють на обслуговуванні туристів, ніж безпосередньо на продажу вина. Наприклад, у Чехії та Німеччині я зустрічала невеликі виноробні, де прибутки від торгівлі вином могли становити 30 відсотків, а решта 70 – це прибуток від супутніх послуг. Якщо у винороба є такі додаткові сервіси, як дегустаційний зал, ресторан, готель, транспорт напрокат, – турист все це купить.

Фото: facebook.com/UWSS.COM.UA

– А чого навчають у Ukrainian Wine & Spirit School? Як вперше знайомите людину із винною культурою?
 
– Я дійсно викладаю в Ukrainian Wine & Spirit School. Вважаю, навчання потрібно розділяти на два великих напрями: для професіоналів і для непрофесіоналів, адже це два різні стилі викладання. Школа Ukrainian Wine & Spirit School – це якраз навчання для професіоналів. Ми є сертифікованим представником британської школи WSET, викладаємо повністю за їх програмою, іспити випускників також перевіряють у Лондоні. Це корисно для людей, які хочуть отримати міжнародний сертифікат і високу кваліфікацію.
 
Стосовно лекцій для звичайних споживачів: як правило, вони проходять на базовому рівні. Дуже часто тема вина людям цікава як якась розвага, тому я намагаюся доносити інформацію фаново. У мене є проект винної гри, адже людям простіше сприймати інформацію в ігровій формі.

Фото: facebook.com/UWSS.COM.UA

– Ви маєте на увазі Winespiration? Розкажіть докладніше, як виник цей проект.
 
– Це було наприкінці 2013 року. Я звільнялася зі своєї постійної роботи і мені було незрозуміло, чим далі займатися в житті. На тій посаді я теж займалася вином, проводила безліч презентацій і дегустацій, де зустрічала два типи людей. Перші – люди, які десь щось чули про вино та активно демонстрували свої знання. Інший типаж – це люди, які, навпаки, дуже сильно соромилися, оскільки не розуміли, як людина може відчути аромат лимона у вині. За великим рахунком, часто і ті, і інші про вино знають мало.
 
І мені прийшла ідея подати винні знання в ігровій азартній формі, щоб це було цікаво обом групам. Було розроблено проект настільної гри на кшталт "Монополії": з полем, фішками, кубиками. Ви збираєтеся з друзями, розподіляєтеся на команди і тягнете питання трьох рівнів складності. Якщо відповідь правильна, викидаєте кубик і ходите, а якщо помилилися, п’єте. Безпрограшна гра! Спочатку вона була розрахована на невелику кількість людей, але останнім часом я отримую багато запитів від великих компаній та адаптую формат.

– Окрім викладання ви є партнером мережі Like a local’s wine bar. Коли і чому вирішили відкрити винний бар з виключно українськими винами?
 
– Це проект єдиного в нашій країні винного бару, який продає виключно українські вина. Ідея належала не мені. Більше того, спочатку навіть була трохи проти, тому що українське виноробство знаходиться поки що на стадії зародження, адже середній рівень вина відносно низький.
 
Коли вирішили робити такий проект, зіткнулися з низкою проблем, у тому числі зі стереотипами щодо українського вина. Зі 100 відсотків українських вин тільки 3 відсотка будуть гідної якості. І ми віримо, що саме ці вина представлені в нашій винній карті. Зараз в українське виноробство активно залучаються інвестори, з’являються нові технології виробництва, запрошуються іноземні експерти для консультацій. Мій прогноз: через п’ять років в Україні з’явиться достатня кількість виноробень, а через десять – у них буде дуже цікавий продукт.
 
Ми хочемо донести, що вино – це не подієвий напій для багатих людей. Для нас вино – це напій для вечірок і тусівок. Нам не подобається формат, коли хтось боїться поворухнутися або неправильно одягнутися в барі. Ми – демократичний молодіжний заклад.

Фото: cf.ua

– Як обирали вина для своєї винної карти?
 
– Це був довготривалий процес. На жаль, в Україні вибір не дуже великий, адже офіційних виробництв у нас приблизно 45. З них не всі бутилюють, багато хто робить вино як балк (виноматеріали, що поставляються наливом, – ред.). По суті, у нас вибір з 10-15 виноробень – це дуже мало.
 
Я займаюся вином з 2005 року, у мене є досвід і розуміння того, що означає добре. Ми зупинилися на 40 позиціях. На жаль, стикаємося з тим, що якість не завжди стабільна. Те, що з’являється у нас, – це гідний рівень вина, щось таке щоденне, питке, без помилок.
 
Нам дуже хотілося б працювати з маленькими крафтовими виноробнями, але не можемо, оскільки часто вони випускають свою продукцію напівлегально.

Фото: facebook.com/wineofukraine

– Назвіть кілька якісних українських марок.
 
– Одна з марок, яка мені подобається, – одеська виноробня "Шабо". У неї чомусь поганий імідж на ринку, але насправді вони вміють тримати якість: продукція досить стабільна, з’являються цікаві новинки. За технологіями і результатом за останні п’ять років, вони, напевно, номер один.
 
Можу рекомендувати "Колоніста" – це відома, але невелика сімейна виноробня. У них є дуже цікаві старі вина. Вони мені подобаються тим, що просувають місцеві локальні сорти винограду. Наприклад, "Одеський чорний". Це дуже розумно, адже до нас приїжджає чимало іноземців і всі шукають щось локальне.
 
Я могла б також згадати "Виноробне господарство князя Трубецького", але більший акцент зроблю на тому, що це цікавий туристичний об’єкт з точки зору винного туризму.

Фото: facebook.com/wine.kolonist

– А як щодо кухні? Використовуєте лише локальні продукти? Які ваші фірмові страви?
 
– Наше меню складається із закусок, намазок, сирів, м’яса. Також подаємо равликів. Все це з локальних продуктів, крім однієї позиції – оливки. Ми постійно шукаємо якісь цікаві продукти.
 
– Які відкриття зробили для себе за цей рік на українському гастрономічному ринку?
 
– Мені здається, що в Україні за останні роки дуже сильно просунулося виробництво сиру, з’явився великий вибір і різноманітність смаків. Але якщо це маленькі крафтові сироварні, то якість, на жаль, не завжди стабільна та й ціна часто завищена. Дуже подобаються наші равлики та устриці. Не так давно куштувала чорну українську ікру – дуже цікаво. Якісного продукту, насправді, не так багато і він досить дорогий.

Фото: facebook.com/s.denysov
 
– А якими будуть винні тренди найближчого сезону?
 
– Зараз у тренді рожеві та ігристі вина. Також популярні органічні натуральні вина, ще є попит на ароматні сорти винограду. Вони теж у тренді зараз і, думаю, так буде і надалі.

– В який регіон України ви б порекомендували першочергово відправитися з метою гастрономічного винного туру?
 
– На жаль, без Криму у нас не дуже багато варіантів – або Одеса, або Закарпаття. Хоча недавно ми були у Вінниці, там відкрилася нова виноробня "Гігієнішвілі". Це маленька сімейна виноробня, звичайному туристу туди потрапити складно, але це неймовірно цікавий проект.

Якщо ми рухаємося на південь, можна почати з "Виноробного господарства князя Трубецького" на Херсонщині. Там є шато ХІХ століття, яке вони відреставрували, на території знаходиться готель. Є можливість заночувати в замку, де внизу знаходяться льохи з вином, а також ресторан, який власники відкрили минулоріч. З червня у них починає діяти великий басейн, також можна орендувати яхту за адекватну ціну. Зовсім поруч знаходиться спаржева ферма – минулого року їздили туди на екскурсію.

Потім можна поїхати в Миколаївську область – там є виноробня "Бейкуш": цьогоріч вона отримала ліцензію на виробництво. Це досить маленька приватна резиденція з приголомшливою терасою, де можна сидіти та дегустувати вино. Недалеко від Одеси є дегустаційний зал Grande Vallee, але він, якщо не помиляюся, працює тільки влітку і навесні. А потім обов’язково потрібно їхати в "Шабо". Вони зробили приголомшливий Центр культури вина! Можна насолодитися красою, а крім того – подивитися на сучасне обладнання і технології. Там повністю відкритий процес.

Після цього, якщо ви на власній машині, рекомендую їхати в бік Ізмаїла на виноробню "Колоніст". Вони роблять дуже цікаві екскурсійні тури. Якщо потрапите на збір врожаю, можна буде почавити виноград ногами. Там дуже гарні виноградники на березі озера, є дегустаційний зал і ресторан.
 
Якщо їхати на Закарпаття, то, напевно, потрібно зупинятися в Ужгороді чи Мукачевому, де дуже багато маленьких льохів. Можна відвідати заводи "Чизай" і "Котнар", спробувати заїхати в "Винний сад" і в багато інших дрібних приватних виноробень або винних погребів. На Закарпатті багато всього цікавого: там можна знайти більше інтерактиву, але це нестандартні туристичні штуки. Наприклад, збір каштанів або перегляд фільму на виноградниках.

Фото: facebook.com/vina.trubetskogo

 
– 2018 рік називають роком гастрономічного туризму в Україні. Як гадаєте, українське вино може зацікавити іноземного туриста?
 
– З досвіду нашого бару скажу, що іноземців досить багато. До нас приходять італійці, французи, американці, китайці – їх завжди дуже цікавлять дегустації. Вино – та річ, яка дійсно може привабити. Це не той продукт, з яким зазвичай асоціюється Україна, тому, коли іноземці дізнаються, що у нас є цікаве вино, вони хочуть це спробувати.

– Що потрібно робити для популяризації українських продуктів на світовому ринку?
 
– Є річ, яка нам часто заважає виходити на світові ринки – це використання чужих географічних назв. По-перше, потрібно відмовитися від них. По-друге, у нас зараз працює Проект Європейського Союзу з впровадження географічних назв в Україні. Коли це буде зроблено, наші продукти можна буде легше просувати на іноземних ринках.
 
Окрім цього, потрібно по максимуму брати участь у різноманітних фестивалях і виставках, а також співпрацювати з українськими діаспорами в інших країнах. Але для початку потрібно розібратися із якістю, адже поки що не так багато українських виноробень можуть запропонувати гідну продукцію на експорт.

Розмовляла Дарія Поперечна