Редакція Zruchno.Travel

Лише пішохідна мандрівка дає можливість зануритися в реальне життя місцевості та познайомитися з її жителями. Такої думки дотримується тревел-блогер, автор Youtube-каналу "Путешествия и жизнь" Сергій Нагорний. Вже кілька років він разом із друзями відновлює в Україні популярний маршрут "Шлях святого Якова". Про принади українських міст та довготривалі походи Сергій розповів у інтерв’ю Zruchno.Travel.

– Сергію, ви вже чимало років ведете власний Youtube-канал. Зараз відеоблогерство – це для вас хобі чи повноцінна робота?

– Можу назвати це повноцінною роботою, адже з 2012 року і до сьогодні така діяльність є основним джерелом мого заробітку. Скоро, наприклад, планую вирушити в Іспанію та ще раз пройти своїм улюбленим пішохідним шляхом довжиною 1000 кілометрів. Гадаю, доведеться мандрувати цілий місяць.

– А по Україні уже бували в таких довготривалих мандрівках?

– Із довготривалих мандрівок Україною можу назвати подорож в рамках проекту "Вишиваний шлях", який проходив в червні минулого року. Я був одним із чотирьох учасників: двоє блогерів їхали від Слов’янська до Києва, а ми із Іриною Журавель мандрували з Ужгорода до столиці. Мандрівка тривала три тижні, шлях виявився дуже насиченим та складним. Можу сказати, що це була найважча мандрівка у моєму житті, незважаючи на те, що я уже мав досвід у подорожі на тисячу кілометрів. Справа в тому, що у ході проекту була організована дуже складна програма на кожен день – зовсім не було часу для відпочинку, а окрім подорожей потрібно було ще виконувати блогерські завдання.

– А зазвичай вам вистачає одного дня, щоб познайомитися із новим місцем?

– Гадаю, для деяких місць цього навіть забагато. Мені, наприклад, вистачило одного дня, щоб познайомитися із Луцьком, в якому раніше ще не бував, – встиг майже все побачити.

– Чим місто Луцьк змогло вас зацікавити?

– Досвідчених мандрівників, зазвичай, складно чимось зачепити. Мені цікаво там, де я ще не бував. До речі, маю маленьку мету – хочу побувати в усіх обласних центрах України.

Луцьк перевершив всі мої сподівання. Раніше гадав, що окрім замку там більше нічого немає, а виявляється, що в місті багато красивих соборів. Екскурсію мені проводили місцеві каучсерфери (CouchSurfing – всесвітня онлайн-спільнота з обміну безкоштовним житлом, – ред.). Цікава людина може по-особливому познайомити тебе з містом та показати місця, невідомі навіть для більшості місцевих. Наприклад, мене відвели у сквот – простір для митців, у якому вони збираються, щоб творити. Виглядає він як закинутий будинок, а всередині – ніби музей сучасного мистецтва. Митці дуже дивакувато оформили свій простір, було цікаво там побувати. А ще мені показали двір, в якому мешканці побудували спеціальний будинок для сотні папуг, – мабуть дуже їх люблять…

Фото: facebook.com/andriy.akoval



– Казали, що хочете побувати у всіх областях України. А які регіони ще не вдалось відвідати?

– Інколи здається, що встиг побувати усюди, та коли дивишся на мапу, розумієш, що це далеко не так. Я ще не відвідував Хмельницький, Вінницю, Кропивницький, Запоріжжя, Дніпро, Полтаву та Суми. Також ще не був у Луганську, ця подорож буде згодом.

– У блозі про Кам’янець-Подільський ви зазначили, що приїхали в місто вже втретє. Що нового вдалось відкрити для себе під час останньої мандрівки?

– Я відкрив для себе нові локації, окрім того, зрозумів, що кілька місць залишилось для наступної подорожі. Коли у місті роблять щось для розвитку туристичного потенціалу, кожен рік з’являються нові місця та атракції, куди хочеться потрапити. Я вже не кажу про красу замка, мосту і Старого міста. Окрім того, навколо каньйону є багато частин міської фортеці, башт та веж, до яких туристи рідко доходять. Якщо прогулятися по тому каньйону, можна знайти красиву дерев’яну церкву, походити через річку по підвісних містках.

– Окрім Кам’янця є місця, куди хочеться знову повернутися?

– Я відкритий до кожного міста і не можу сказати, що кудись більше ніколи не хочу повертатися. Якщо говорити про інші країни, то я вже зачастив у Іспанію, а щодо України, як би там не було, кожен раз цікаво повертатися у туристичний Львів. Ще мені подобаються Чернівці, а також такі колоритні закарпатські міста як Ужгород та Мукачево.

– На Закарпаття багато хто їде заради особливої тамтешньої кухні. А для вас гастрономічна складова туризму є важливою?

– Думаю, смачно поїсти під час подорожі та скуштувати страви місцевої кухні хоче кожен мандрівник, проте не можу назвати себе фанатом гастротуризму. Для мене найцікавіше – це піші мандрівки на далекі дистанції.



– Напевно, саме під час таких походів трапляються найцікавіші відкриття?

– Часто чую, що тревел-блогери мають можливість часто подорожувати, тому вони знаходять багато цікавих місцин. В якості експерименту, коли ще вів фотоблог, створив серію репортажів "Експедиція по Троєщині". Тоді я на власному прикладі показав, як можна знаходити цікаві місця без далеких поїздок. Рубрика стала дуже популярною, бо ніколи не скажеш, що в одному звичайному районі міста можна знайти стільки цікавого. Я вмію бачити такі речі, тому із задоволенням подорожую різними локаціями.

– Уже знаєте, куди вирушите у наступну подорож?

– Ні, поки не будую жодних планів щодо мандрівок. У подорожі вирушаю достатньо спонтанно та віддаю перевагу незнайомим місцям. Нещодавно встиг пізнати для себе два нових міста – Луцьк та Харків. На мій суб’єктивний погляд, вони достатньо схожі між собою, хоч, здавалося б, знаходяться в протилежних кінцях України: Слобожанщина та Волинь. У Харкові мені було дуже комфортно – красиве українське місто, чимось навіть схоже на Київ.

Зараз ми із командою однодумців популяризуємо "Шлях святого Якова". Це дуже популярний у Європі промаркований пішохідний маршрут – навіть на кордоні України з Польщею є вказівники. Ми теж вирішили приєднатися до справи та промаркували маршрут зі Львова до Польщі. Ним можна подорожувати близько чотирьох днів, відвідуючи маленькі міста та села. Така мандрівка дозволяє познайомитися з місцевими жителями та побачити як виглядає реальне життя – для мене це найцікавіше. Окрім того, коли мандруєш пішки, помічаєш навколо більше, ніж проїжджаючи ці міста на автомобілі.

– Можете детальніше розповісти про український "Шлях Якова", які локації плануєте додати у цей маршрут?

– Насправді, у нас були великі плани – довести цей маршрут до Києва. Його створення не було просто нашою ідеєю, адже історично існувала така дорога, що мала назву Via Regia, – середньовічна магістраль, яка вела через Польщу, Німеччину, Францію у Іспанію до міста Сантьяго-де-Компостела. Навіть у замку Радомисль розповідають, що місто Радомишль – частина цієї дороги. Вона була важливим торговельним шляхом, а також тропою для пілігримів, що здійснювали паломництво.

У Європі всі ці шляхи уже давно відновили та промаркували, а у нас, на жаль, ніхто цим не займається. Тому ми крок за кроком власними силами почали прокладати маршрут, робити його комфортним для пересування, щоб можна було подорожувати не лише по автомагістралі, а заходити у різні поселення. Варто відзначити, що маршрут логічно розбитий на етапи, щоб турист міг знайти місце для ночівлі. Адже сенс цих шляхів у тому, щоб йти без намету та підготовки.

На етапі від Львова до Польщі всюди є маленькі готельчики, де можна переночувати за невисоку ціну. Окрім того, всі пам’ятки, які ми знайшли на шляху, також включили у цей маршрут. Знаю, що окрім нашої компанії, інші туристи також ходили цим маршрутом, а іноземці уже активно цікавляться цією частиною "Шляху Якова".

– Назвіть свій топ найкрасивіших пам’яток України.

– Найперше, хотів би назвати Джарилгач – найбільший острів у Чорному морі, де просто неймовірно красива природа. Завітавши туди, здається, що потрапив у джунглі, – поруч лише природа, море, де плавають дельфіни, та старі маяки. Звісно, дуже люблю Карпати, бо сам небайдужий до гірських походів, уже підкорив Говерлу, Петрос, Ігровець та гору Піп Іван. Правда, під час зимового походу так і не зміг піднятися на вершину Яйко-Ілемське. А в центральній Україні можу виділити Уманський парк – бував там чимало разів і з задоволенням повернуся туди знову.  

Розмовляла Дарія Поперечна