Редакція Zruchno.Travel

Київ – дуже різнопланове та багатогранне місто. В його таємних двориках ховаються привиди минулого, а на фасадах будинків подекуди сумують ангели. Помітити їх з першого погляду не кожен зможе, а як побачить, ніколи не забуде.

Софія Грабовецька, відома як "Гід у капелюшку", з великим натхненням закохує туристів у столицю та по-новому відкриває її для киян. Київський гід поділилася зі Zruchno.Travel улюбленими маршрутами, колоритними закладами та цікавими місцевими лайфхаками.
 
– Для початку розкажіть, як народився ваш фірмовий образ "Гіда у капелюшку".
 
– Насправді цей образ виник зовсім випадково. На той час я ще не була гідом по місту, а працювала у Музеї історії України. Коли під час обідньої перерви спускалася вниз по Андріївському узвозу, побачила стійку з капелюхами. До цього часу я нечасто носила головні убори, але там був дуже симпатичний капелюх зі стрічкою в горох, який неймовірно личив до моєї сукні. Тоді одна зі співробітниць назвала мене "Гідом у капелюшку". Насправді до цього образу я повільно йшла ще наступні кілька місяців. Остаточно звільнилася з музею восени – було важко поєднувати дві роботи.

 
– Сьогодні робота гідом – це для вас основна професія чи хобі?
 
– Це хобі, яке переросло в основну роботу. Вона забирає надто багато часу, адже включає у себе обов’язки менеджера, фотографа, дослідника. Насправді гіди є різні. Бувають ті, кому простіше працювати через бюро, коли інші займаються організаційними питаннями, а вони просто ведуть кілька маршрутів. Та я обрала для себе самостійний шлях – це те, що мені подобається.

– Знаю, що своїм досвідом ви ділитеся у школі екскурсоводів "Майстерня Цікавого Києва". Як навчаєте закохувати у місто?
 
– Ця школа започаткована моїм добрим другом Арсенієм Фінбергом. Свій шлях професійного становлення проходила саме з цією командою. З часом мене запросили спробувати себе в якості ментора. Це дуже цікавий досвід, бо ментор – це наставник, людина, яка надихає. Серед моїх завдань – показати, як правильно стояти, говорити, де шукати матеріали.
 
Окрім того, з учасниками школи ми будуємо власні екскурсії. Для мене це навіть цікавіше, ніж перша частина курсу, що присвячена тематичному маршруту. Я бачила, як люди відриваються та формують свій погляд на місто. На жаль, багато хто приходить на курси лише заради того, щоб здобути нову навичку та вийти із зони комфорту. У нас яскраво видно дефіцит фахівців, особливо тих, які володіють іноземними мовами.

Фото: facebook.com/InterestingKievStudio
 
– Які саме екскурсії ви створили разом із групою за час менторства?
 
– Перший продукт разом із групою ми робили у “Замку Барона” (будинок Підгорського, – ред.) – це моя улюблена будівля в місті. Тоді ми зупинилися на тематиці жіноцтва. За допомогою театралізованої екскурсії розповідали, як жилося різним жінкам в епоху ХІХ століття: кожна з учасниць відповідала за історію якоїсь героїні – від куховарки до благородної пані. Вся екскурсія проходила в межах одного будинку і базувалася на історичних фактах. На жаль, сьогодні будівля закрита для відвідувачів. Другий наш проект був присвячений зриванню масок. Ми змальовували “невідомі” образи відомих людей, розповідаючи про їхні любовні відносини, зради, важкі моменти життя. Проте у нас забракло часу, щоб підготувати продукти до продажу.


 
– Як гадаєте, обов’язково закінчувати курси та отримувати сертифікати, щоб повноправно називати себе гідом?
 
– Дуже спірне питання. Сьогодні ти можеш отримати бейджик, але не мати особистих якостей для гіда. Як на мене, у будь-якій професії потрібна навчальна база, якщо хочеш серйозно взятися до справи. У нас немає нормально налагодженої системи та контролюючого органу в цій сфері. Я гадаю, було б чудово зібрати групу професорів, які могли б прочитати елементарний курс із базових дисциплін (історія, географія), а також перевірити знання учасників, бо інколи непрофесійні гіди можуть говорити дуже дивні речі, навіть викривлювати історичні факти.
 
Наприклад, у Відні курси гідів тривають два роки, а якщо ти щось пропускаєш, доводиться чекати наступного курсу. Там люди готові платити за свою освіту. У них дуже жорстка конкуренція – кожен розуміє свою відповідальність за сказане. Лише в такому випадку можна говорити про якість продукту.
 
Особисто у мене історична база – я дипломований магістр історії, згодом закінчила Kyiv Guide School, проте досі бувають моменти, коли сумніваюсь у тому, що кажу, адже гіди – це маленькі науковці, ми повинні постійно читати та вдосконалюватися. Наше завдання – донести достовірну інформацію у правильно обраному форматі до своєї аудиторії.

Фото: Дар’я Миронець

– Які особисті якості та навички є цінними в цій професії зараз?
 
– Найперше, гід повинен бути хорошим оратором, адже комунікація дуже важлива. Окрім того, потрібно вдало володіти жестикуляцією та підлаштовуватися під певну аудиторію. Також гід повинен чітко визначити свою тематику, бо не можна бути екскурсоводом для дітей, підлітків і професорів одночасно. Краще обрати вузьку спеціалізацію та знайти свого клієнта. В іншому разі є ризик того, що турист залишиться незадоволеним. Важлива також динаміка, адже інформації зараз дуже багато, а бути цікавішим за гаджет – надзвичайно важко. Також важливо виокремлювати з масиву інформації найцінніше та легко доносити до аудиторії. Гід повинен бути енергійним, сучасним, легко знаходити спільну мову з відвідувачами і, звичайно, любити свою справу.
 
– Як зазвичай збираєте матеріали для своїх екскурсій?
 
– Повсякчас читаю літературу про Київ, ходжу у різноманітні книгарні та відвідую виставки. Нещодавно побувала на Книжковому Арсеналі. Доводиться багато гуляти містом, заглядати у двори. У нас буквально за ніч може з’явитися паркан на шляху до об’єкта, тому потрібно бути готовим до сюрпризів.
 
Намагаюсь відшукати найцікавішу та достовірну інформацію, проте часто просто не вистачає часу, щоб цілком дослідити тему, тому дуже люблю оригінальні екскурсії під замовлення, коли можна кілька днів готуватися та шукати інформацію. Лише тоді є час, щоб по-справжньому вникнути. Тематики зазвичай дуже різні. Нещодавно була екскурсія про викладачів – відомих українців. Був запит на проведення екскурсії "Французький Київ" для учнів гімназії "Афіни". Минулоріч для них робили екскурсію по коворкінгах, творчих просторах та антикафе.
 
Тематичні екскурсії – це рідкість для мене, бо зараз переважно працюю з іноземцями, а вони більше цікавляться звичайними оглядовими екскурсіями.

 
– До речі, хто більш вибагливий: місцевий турист чи іноземець?
 
– Звісно, київський турист, бо він гадає, що знає все краще за гіда. Дуже складно працювати із замовниками, які до цього практично не бували на екскурсіях, не розуміють логіки їх побудови, адже кожен крок у мене прорахований до дрібниць. Екскурсант не може робити те, що йому заманеться, особливо якщо він у великій групі. Попри це бувало, що в ході екскурсії один із 15 учасників захотів змінити маршрут та включити ще одну локацію. Я, звичайно, роблю так, як хоче замовник, проте намагаюся донести, що не варто вчити гіда, як йому працювати.
 
А іноземці часто приїздять до нас без будь-яких очікувань. Тоді ти можеш заповнити їхню пусту чашу всім, чим забажаєш: муралами, коворкінгами, двориками. Для них Київ стає відкриттям, бо в інтернеті вони знаходять лише церкви. Якщо вміло донести їм ще якусь інформацію, це призводить до вау-ефекту.

 
– Ви знайомите туристів не лише з історією столиці, а й розповідаєте про місцеві фішки та лайфхаки. Поділіться кількома і з нашими читачами.
 
– Найперше я розповідаю про кафе "Ярослава", адже там завжди величезна черга за пиріжками. Сам заклад розділений на дві частини – ресторан і булочну. Щоб не стояти у черзі булочної, достатньо підійти до прилавка ресторану – там лежать ті ж самі пиріжки.
 
Також ділюся лайфхаками пересування через дворики – це економить час. Так, наприклад, можна швидко дійти від метро "Університет" до вулиці Гончара. Стосовно транспорту – щоб знати, коли приїде автобус/маршрутка, можна користуватися сайтом Еway. Не завжди 100 % точність, але спрощує життя.
 
Можна заходити у готелі, сидіти в лоббі та користуватись вбиральнею, а ще снідати в приготельних кафе. Інколи сніданок там коштуватиме дешевше, ніж у ресторанах Києва. Наприклад, в ресторані "Тераса" готелю Воздвиженський.

Ще одна порада – квиток для входу в Софію та на дзвіницю краще брати окремо, а не єдиним квитком. Також можна зекономити на відвідинах об’єктів Києво-Печерської лаври. Вхід на територію комплексу – 30 гривень, а квиток на дзвіницю – 50 гривень. Опинившись перед входом у лавру о 18:00, не потрібно платити за вхід на територію. Каса дзвіниці працює до 18:30.

Фото: cf.ua
 
– Часто гості хочуть побачити не класичну архітектуру міста, а щось оригінальне. Куди поведете їх у такому випадку?
 
– Якщо говорити про літній сезон, можу запропонувати різноманітні оглядові майданчики. Також гарною тематикою екскурсій тепер є мурали та яскраві стріт-арти, а особливий шарм ховається у київських дворах. Окрім того, є цікаві кав’ярні та різноманітні концептуальні місця – таємні бари, секретні нічні клуби. Я у захваті, коли заклади вигадують якісь цікаві фішки.
 
Моїм останнім відкриттям став коктейль у барі Logger Head. Вони назвали його "Яків Бернар" і присвятили київській цеглі. Подають його на справжній цеглині з клеймом заводу “Яків Бернар”, а зверху – кружка, виготовлена київським гончаром у формі стовбура каштанового дерева. До складу коктейлю входить каштановий мед. Гостю розповідають історію про київську цеглу та дають інформаційний буклет. Це неймовірно цікаво! У мене також були приклади гастрономічних екскурсій лише по закладах, коли в одному місці ми їли булочку, в іншому – пили каву, у наступному – їли суп, потім – десерт.


 
– Своїм улюбленим маршрутом ви називаєте екскурсію "Янголи Києва". А де у Києві можна побачити найгарніших янголів?
 
– Всю свою історію з екскурсіями я починала саме з янгольського маршруту. Тоді (у 2013 році) тільки-но відкривався ресторан "Канапа". Їхній арт-менеджер Таня Костенко хотіла організувати щось схоже на "Нічну варту Львова” (вечірня театралізована екскурсія від "Кумпель-туру", – ред). Ми з моїм товаришем Лесем Якимчуком вирішили зробити два маршрути по Андріївському узвозу. Тематика янголів та демонів прийшла пізніше – це той випадок, коли маршрут сам нас знайшов. Ми просто гуляли по різних місцях і помічали янголів на ліхтарях, фонтанах, церквах. Таким чином воно все склалось в один пазл, а я почала колекціонувати київських янголів на будинках та фасадах.
 
Оскільки архангел Михаїл – традиційний символ міста, ангелів у Києві дуже багато. Правда, не всі мають загальноприйнятий вигляд, інколи це просто крилаті сирени. Мені подобається янгол, що знаходиться на вулиці Великій Васильківській, 15/2. Також красиві янголи на Інститутській, 21/8 та Житомирській, 23 і 32. Чарівні сирени знаходяться на клініці Маковського та Оперному театрі. А маленький цікавий купідончик знаходиться перед входом до ресторану "За двома зайцями". Я також організовую квест "Янголи та демони".

Фото: wayme.tours
 
– Стосовно квестів… Нещодавно ви створили дитячий путівник "Супер Київ". У чому його особливість і чим відрізняються дитячі екскурсії від дорослих?
 
– Малечу не цікавлять церкви та Ярослав Мудрий – їм потрібен кіт, на якого можна залізти. Велика проблема у тому, що з самого дитинства людям неправильно показують, що таке екскурсія. Малеча – це така категорія, якій потрібен інтерактив. Вони сприймають інформацію на дотик, нюх, зір, тому не варто перевантажувати дитячу аудиторію лише історичними фактами.
 
Як на мене, до семи років не потрібно вести малечу на екскурсію – краще нехай батьки знайдуть час і самі з ними прогуляються. Саме тому для дітей меншого віку я створила такий маршрут, де зазначено цікаві місця, не пов’язані з історією. Короткі відомості про пам’ятку співвідносяться з картою: дитина може поставити там наліпку, щось намалювати, пограти у гру. Так починає формуватися орієнтування у вулицях та маленьких деталях. Для дітей у нас досить мало інтерактивів по місту. Моїм завданням було створити гру, яка б зблизила батьків та дітей.
 
– У 2017 році ви увійшли до трійки кращих гідів Києва за версією Kyiv Tourism Awards. Які вершини плануєте підкорити цьогоріч?
 
– Якщо цьогоріч буде номінація, із задоволенням подам заявку. Щоправда, поки що про премію знає небагато людей, адже вона нова. Це дуже хороша ініціатива Департаменту туризму КМДА, адже такий захід дозволяє гравцям туристичної сфери познайомитися між собою.
 
Якщо говорити про особисті плани, зараз мені хочеться створити камерне бюро, де я знатиму всіх гідів та їхню специфіку. Хотілося б знаходити гіда конкретно під запит, але це дуже важко. Часто якість екскурсії страждає через те, що люди замовляють гіда в останню годину.

 
– Наостанок запропонуйте ваш особистий рецепт: як закохатись у Київ за один день?
 
– Потрібно багато ходити пішки і дивитися вгору, а не під ноги, заходити у всі арки і двори. Не варто боятися підійматися на дахи готелів – все це дозволено. Потрібно відкласти телефон і цікавитися тим, що навколо, – це побажання номер один. Перед тим як їхати у Київ раджу знайти у мережі місця, що вас цікавлять, та скласти власний план. Як людина, що придумала проект "Вперше в Києві" і вирішила відкрити столицю за два дні, можу сказати точно – цього часу замало, щоб побачити все. А ще не лінуйтеся заздалегідь бронювати гіда, особливо у літній сезон. Сприймайте екскурсію як розвагу – це вже давно не просто лекція.
 
Розмовляла Дарія Поперечна

Фото: facebook.com/sofi.hrabovetska, Дар’я Миронець