Редакція Zruchno.Travel

Особливу атмосферу міста Лева створює старовинна архітектура та гостинність місцевих жителів. Так вважає українська виконавиця Наталка Карпа, для якої Львів є рідним містом. За словами Наталки, лише там можна скуштувати найсмачніший у світі сирник.

 Співачка вже побувала у багатьох містах та країнах, де популяризувала українську пісню. Про свої мандрівки, будинок мрії, колоритні фестивалі та музичні проекти Наталка Карпа розповіла в інтерв’ю Zruchno.Travel.

– Ваші студентські роки пройшли у Львові. Досі якось асоціюєте себе з цим містом?

– Звичайно, там досі живе моя родина. Тепер, правда, приїжджаю туди тільки тоді, коли в мене є концерти, але я завжди вважатиму Львів своїм рідним містом, хоч вже три роки мешкаю у столиці. Кожен куточок Львова є особливим для мене, адже в тих місцях я переживала романтичні історії, саме там до мене приходило натхнення і було чимало веселих пригод.

Пригадую, колись я була ведучою телепрограми "Екстремальний вікенд", ми навіть отримали “Телетріумф” (телевізійна премія, – ред.) як краща регіональна програма. Тоді перша зйомка проходила на Личаківському кладовищі. Було кумедно і страшно, коли ми в сутінках бігали з оператором по цвинтарю.

Кожного разу, коли приїжджаю до Львова, відкриваю там для себе щось нове. Одного разу я навіть брала участь у квесті по місту. Тоді, вже в зрілому віці, відкрила для себе чимало локацій. Наприклад, по-іншому подивилась на костел святих Ольги та Єлизавети, що розташований на Привокзальній. Виявляється, в нього дуже цікава історія – він був збудований на честь австро-угорської імператриці Єлизавети.

– Як гадаєте, в чому головна родзинка Львова?

– Різні культури протягом століть залишили свій відбиток на архітектурі та у побуті міста. Окрім того, особливий шарм Львову створюють люди, які бережуть свої пам’ятки та ставляться до них із душею. Симбіоз цих речей створює особливу міську атмосферу. Коли прогулюєшся вуличками міста, можна побачити як старовина поєднується із сучасними вкрапленнями гостинності – зовні стара будівля, а всередині криється затишний ресторанчик із сучасним декором та кухнею. З одного боку у Львові добре розвинута інфраструктура, а з іншого – є можливість побачити речі, які нагадують про минулі століття.

Фото: Depositphotos

– Львів славиться своєю кавою та солодощами. А ви маєте у Львові улюблені заклади?

– Добре пригадую як колись ми з друзями-артистами вирішили на різдвяні свята поколядувати в гарних львівських закладах, щоб зібрати кошти для сиротинців. Тоді потрапили у дуже колоритний ресторан Mons Pius. Після колядування нас добре пригостили. Так от, скажу вам, що смак їхнього львівського сирника не забуду ніколи. Навіть дістала для себе рецепт!

Насправді у Львові є багато гарних місць, де можна скуштувати кухню різних національностей. Окрім того, є багато цікавих закладів, які мають свою туристичну родзинку. Я дуже люблю кафе “Ратуша”, яке знаходиться в історичній будівлі на площі Ринок. В ньому відчувається атмосфера старої Австро-Угорщини. Там навіть є світлини всіх австро-угорських імператорів. Класний заклад – "Ресторація Бачевських". Ще мені дуже подобається пивний ресторан "Правда", де ввечері духовий оркестр грає кавери українських пісень. Львів по-справжньому цікавий своїми закладами, які мають особливий стиль та атмосферу.



– Знаю, що рідним для себе можете вважати не лише Львів, а й містечко Добромиль. Що цікавого там можна побачити?

– Справді, народилася я у Добромилі – це маленьке містечко, яке розташоване недалеко від українсько-польського кордону. По сьогоднішній день там живе моя бабуся Наталія, якій уже 92 роки. Кожні літні канікули я приїздила у Добромиль, там теж є досить цікаві речі, наприклад, замок Гербуртів. Коли я ще була маленька, ходила легенда, що в цьому замку були двері, через які подорожують крізь простір.

Насправді зараз від споруди мало що залишилося, але в моїй дитячій уяві він завжди був особливим. Дуже хочеться, щоб колись знайшлись меценати, які змогли б відновити цей замок і цю легенду, адже в регіоні також є багато красивих храмів та костелів. Помітно, що люди починають уже їх реставрувати, та, мабуть, не вистачає фінансів, тому вони досі в такому стані.  

– Ви добре знаєте свій регіон. Могли б провести для друзів екскурсію по Львівській області?

– Львівську область знаю непогано, адже неодноразово їздила з концертами по всіх містечках та навіть селах, де мене чекає слухач. Родзинкою нашого регіону є замки – вони дуже розкішні та цікаві. Якось ми з чоловіком їхали на Буковель через Підгорецький замок. Тоді ззаду нього побачили маленьку церкву з красивими колонами (костел Воздвиження та святого Йосипа, нині Церква Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників УГКЦ, – ред.), ми зупинилися і з цікавістю дослідили цей архітектурний ансамбль. В цьому регіоні постійно можна відкрити для себе щось нове.



– Старосамбірський район, звідки ви родом, розташований у передгір’ях Карпат, тож, напевно, ви полюбляєте відпочивати в українських горах.

– Звичайно, люблю відпочивати в тих краях, адже вважаю себе бойківчанкою. Завжди, коли маю виступи у Карпатах, намагаюсь комбінувати концерти з відпочинком на два-три дні. Хочу насолодитися тими чудовими місцями, які вдається відвідати. Хоч я і дуже активна людина в соціальних мережах, але коли збираємося в гори, абстрагуюся від усього. Уже маю досвід катаннях на лижах, хоч і не можу назвати себе професійною лижницею.  

Фото: facebook.com/bukovel

– А де саме в Карпатах побували востаннє?

– Востаннє ми відпочивали в Буковелі, дуже люблю цей край. Тієї подорожі мене також вразив Косів. Раніше там була тільки в дитинстві, тоді вдалось знайти величезний гриб завбільшки з мою голову. Цього разу ми з чоловіком вирішили подивитися на тамтешні перевали – надзвичайна краса, хотілося зупинятися біля кожного повороту. Плюс мені дуже подобаються витвори місцевих майстрів, які вміють ткати теплі пухкі ліжники. Дуже хочу побудувати власний будинок в етностилі, щоб там не було ніякої шароварщини, а лише правильна витончена українська етніка. Уже зробила перший крок – придбала тканий килим на ринку в Яремчі.  

– Уже будуєте плани на зимовий відпочинок?  

– Останні кілька років так складається, що на період зимового відпочинку ми вирушаємо в теплі краї. Справа в тому, що кінець січня та початок лютого у артистів – відносно спокійний сезон щодо концертної діяльності, тому в цей час можна відпочити. Два роки ми їздили на Шрі-Ланку, жили на кокосовій плантації, смакували місцевою кухнею, розглядали екзотичних тварин.

– Де зазвичай святкуєте різдвяні свята?

– У мене є два улюблених свята – Різдво та Великдень. Це головні сімейні свята, які супроводжуються великими частуваннями та українськими традиціями. В цей період не можу собі уявити поїздку в інше місто, ніж до Львова. Адже цей святий день ми проводимо спільно зі всією родиною.



– Ви є частим гостем українських фестивалів. Які з них можете назвати найбільш яскравими та колоритними?  

– Цього року я побувала на класному фестивалі під назвою Kozak Fest. Він проходив неподалік П’ятихаток і тривав кілька днів. Раніше мала досвід виступів на фестивалях у Європі – це були масштабні заходи зі своєю фестивальною культурою. Тоді в Україні такого ще не було. Ця тенденція почала набирати обертів останні кілька років, аж тепер у нас з’явилося правильне фестивальне життя, коли люди приїжджають з наметами, живуть там кілька днів, спілкуються, мають свою польову кухню.

Все це мені довелось побачити на Kozak Fest. Я була приємно вражена фестивальним містечком, яке жило своїм життям поруч зі сценою, де виступало чимало потужних артистів для різної цільової аудиторії. Мені реально було дуже цікаво, хотілося побути там не лише в якості артиста, а й просто відпочити.

– У 2013 році ви розпочали світовий “Етнотур” з новою концертною програмою під назвою "З України з любов’ю". Скільки країн відвідали?

– Однією із найяскравіших локацій цього туру виявилася Південна Америка. Найбільша кількість українців живе у бразильському місті Куритиба, навіть є музей українства. Мене дуже надихнуло те, що зараз українців там всі люблять, а українська – наче друга мова. Але оскільки українські артисти туди не часто доїжджають, тому для більшості українська культура асоціюється з козаками та бандурою. Вони були здивовані почути українські пісні з сучасним аранжуванням та красивими костюмами – це були вишиванки XVIII століття у поєднанні з сучасними сукнями. Я радію, що змогла показати українську етніку.

– Раніше ви запевняли, що народні мотиви також можуть бути модними і популярними. Як гадаєте, це досі актуально?

– Як на мене, це буде актуально завжди, адже це наше коріння. Просто потрібно йти в ногу з часом, розуміти, що зараз на хайпі та що цікавить молодь. Артисти повинні якось вчити молоде покоління, не давати забувати наші традиції, але при цьому міксувати їх із сучасним та модним. Це, мабуть, наймудріша позиція, бо коли я заспівала пісню "Калина – не верба", мене не одразу підтримали, а от після того, як до неї додали сучасної музики та сучасних бітів, вона стала популярною не лише в Україні, а й по всій Європі – українська пісня подолала кордони.

– Ваша пісня "Літо" одразу викликає асоціації з теплим сезоном. Як ви провели свій літній відпочинок?  

– Літо було трішки відпочинкове, а трішки робоче. В липні випустили альбом "Сонцезалежна", над яким ми працювали два роки. Плюс в цей же час відзняли відеокліп "Ти – мій тип", де я приміряла на себе образ полісвумен, зараз його можна вже побачити на всіх музичних телеканалах.



А влітку ми відпочивали у двох місцях по кілька днів. Перша подорож була до Барселони, бували у соборах, прогулювались містом. А другий маленький відпочинок ми всією сім’єю провели в Бердянську на Азовському морі. Це був такий спокійний відпочинок на базі сімейного типу, де є свій чистий та гарний пляж. Одразу пригадався дитячий відпочинок у літніх таборах.



– А можете пригадати свою найяскравішу мандрівку Україною?

– Напевне, найбільше "вау"-враження на мене справила перша поїздка до Києва, коли я приїхала у столицю зі Львова. Проїхавши мостом з одного берега на інший, прогулявшись Хрещатиком, отримала надзвичайні враження. А ще колись я брала участь в акції "Сім чудес України", тоді ми їздили усіма тими фантастичними містами. Мене дуже вразило маленьке містечко Кролевець, де росла яблуня-колонія – це дерево виростало з землі, потім вкорінювалося гілками і знову виринало з землі – мене це дуже захопило. Зараз мрію побувати в "українській Венеції". Мої друзі, що живуть поруч із Одесою, уже давно запрошують мене у Вилкове. Хочу побачити цю красу на власні очі.

– Нещодавно ви випустили власну лінію косметики – Natalka Karpa. Яких нових проектів можна чекати від Наталки Карпи?

– Ніша косметики мені дуже сподобалася, тож, думаю, що в майбутньому я буду далі її розвивати, адже люди цікавляться цією продукцією. Ми вже доробили онлайн-магазин і виходимо на високі продажі. У нас вже є косметика, парфуми та серія догляду за волоссям. Хочу зараз налагодити менеджмент та зібрати гарну команду, яка буде займатися цим професійно. Окрім того, вже три роки виношую один проект, про який поки боюся говорити, хоча маю надію, що цьогоріч я його реалізую. Це, власне, буде музичний проект, пов’язаний з нашою українською ідентифікацією та етносом, він має залишити якийсь слід для майбутніх поколінь. Зараз над ним працюю. Якщо вдасться реалізувати, радо поділюся зі Zruchno.Travel.

Розмовляла Дарія Поперечна

Вас також може зацікавити:
- Віктор Бронюк: "Разом із друзями розробляємо концепцію подільської кухні"
- Мирослав Кувалдін: "The ВЙО" запустить регі-фестиваль у Харкові
- Людмила Барбір: ніколи не приїжджаю в Карпати "з холодним носом"

Тури за темою:
- Романтичний Львів
- Галичина + Польща
- Вихідні у Карпатах