Літературні мандрівки з Оленою Рижко: Коломия

Зіркові маршрути

Редакція Zruchno.Travel

Дві пристрасті – книжки та мандри – має відома українська письменниця Олена Рижко. Вона регулярно відвідує різні книжкові форуми, ярмарки, конференції та творчі зустрічі по всій Україні, користуючись цими нагодами, щоб отримати власні враження про туристичні місця країни. Спільно з письменницею портал Zruchno.Travel відкриває постійну рубрику "Літературні мандрівки з Оленою Рижко". Її перший блог присвячений місту Коломия, яке має не тільки знаменитий Музей писанкарства, а й багате літературне життя.

Куди їдемо?

Подорожуємо Прикарпаттям. Багато разів чула знамениту "Завітайте до нас в Коломию!" (між іншим, у 2016 році до 775-річчя міста цю пісню переклали польською, французькою, англійською, німецькою і, навіть, мовою есперанто). В Коломиї ніколи не бувала, однак завжди хотіла. Зрештою, впродовж півроку побувала там аж двічі.

Чудове містечко з двоповерховим центром, ошатною ратушею, брукованими хідниками, а подекуди й вуличками, і привітними містянами, що зачаровує тебе з перших відвідин.

Що надихнуло на подорож?

Як виявилося, в Коломиї відбувається багато цікавих культурних подій. Це, зокрема, численні фестивалі: вертепів, "Писанка" (фольклорний), "Покутські витоки" (хореографічний), вуличних мистецтв "Арт-візія", театральний "Коломийські представлення", музичний імені Анатолія Кос-Анатольського.

Цього ж разу ми з письменниками Мирославом Дочинцем і Сергієм Гридіним та літературознавицею Тетяною Качак стали гостями Другого загальноміського фестивалю "Книга відкриває світ".

Що неодмінно слід побачити?

Візитівкою Коломиї є не тільки знаменита тринадцятиметрова "Писанка" – Музей писанкового розпису. Тут, насправді, багато цікавинок. Наприклад, є Пам’ятник книжці на вулиці Театральній.

Але сам музей, безперечно, прекрасний. Єдиний у світі, заснований у 1987 році, а у нове приміщення-писанку переїхав у 2000 році. Тут зберігається понад 12 тисяч експонатів. Навіть власна піраміда є!

Звісно, спочатку була писанка Веґревілльська, встановлена у 1975 році в провінції Альберта (поблизу Едмонтона) як пам’ятник першим українським переселенцям у Канаді. Вона має вісім метрів завдовжки і п’ять завширшки, виготовлена з уламків літаків. Є й ще одне диво – Каплиця Писанка (архітектор А. Величко) на горі Високий Камінь у містечку Миколаїв Львівської області, але про неї розповім окремо, коли вирушу на щорічний миколаївський книжковий фестиваль "Книжкова толока".

Саме в Музеї писанкового розпису відбулася наша з Сергієм Гридіним презентація книжок про і для підлітків, що вийшли друком у видавничому центрі "Академія" (директор – Василь Теремко). Всю ж лінійку підліткового читання від "Академії" презентувала доцент Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Тетяна Качак.

Треба сказати, що найбільше нас надихнула атмосфера і читачі. Вони допитливі й уважні, вміють цінувати українську книжку, люблять читати і готові говорити про все – від типових підліткових проблем, як-то взаємини з батьками та однолітками, перше кохання, перші досвіди тощо, до проблем, пов’язаних із війною.

А ще для нас провели чудову персональну екскурсію, за що особлива вдячність пані Оксані Ясінській.

Побували ми й у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського (греко-католицький священик, якому належить сама ідея його спорудження, він же став основним фундатором будівництва). Раніше – Український Народний Дім. Його будівництво тривало впродовж 1892-1902 років.

Найяскравіше враження – майстер-клас із консервації писанок, який провели спеціально для нас. Між іншим, саме коломийські науковці – реставратор Марія Боледзюк та головний охоронець фондів Любомир Кречковський – винайшли цей унікальний метод збереження сирого яйця. Без нього не було б ніякого музею, адже писанки пишуть саме по сирих яйцях, а вже потім із них забирають жовток-білок.

Також бажано пройтися вулицею Театральною, бо майже кожен будинок тут – мистецьке надбання, відвідати прекрасні храми – Церкву Святого Михаїла (УГКЦ), Катедральний собор Преображення Христового (УГКЦ; між іншим, неодмінно слід піднятися на дах собору, бо звідти уся Коломия як на долоні), Церкву Священомученика Йосафата (УГКЦ), Катедральний собор Преображення Господнього (УПЦ КП) та інші, бо ще ж є костел РКЦ, кірха і синагога.

І ще я в абсолютному захваті від ратуш, бо, наприклад, куди б ти не приїхав на рідній Житомирщині, у центрі містечка – сіра адмінбудівля "а ля СРСР", яка нічого, крім безпросвітної туги, не навіює. А тут, на Прикарпатті, – ратуші. Колись неодмінно напишу про них окремо.

В Коломиї ратуша сягає майже тридцяти метрів, збудована у стилі неоренесанс і відкрита в 1877 році. Звісно, є й ратушний годинник. І тепер він відраховує час по-особливому, бо у святкові та вихідні дні о 12:00 і 18:00 на балконі міської ратуші з’являється сурмач – лунає вальсова мелодія "Понад Прутом моя Коломия".

Загалом же надійним путівником Коломиєю може стати прекрасно виданий альбом "Коломия: 7 див міста предивного" (2018, упорядник Уляна Мандрусяк, автор текстів Микола Савчук). Він розповість про архітектуру світську і храмову, про художників, письменників, краєзнавців, майстрів народної творчості, фестивальні дійства і людей, які уславили Коломию. Між іншим, саме завдяки незгасній енергії пані Уляни Мандрусяк – керівника відділу культури Коломийської міської ради – культурне життя міста незмінно вирує.

Приємна несподіванка

У Коломиї несподіванкою для мене стала меморіальна кімната відомого адвоката й письменника Андрія Чайковського (в юності зачитувалася його "Сагайдачним", утім, нині люблю цей роман не менше) в колишньому Народному Домі. Для мене це стало ще одним підтвердженням старої істини: якщо дуже чогось хочеш, неодмінно отримаєш.

Промоція читання

Письменники знають, що приїзд книжки з друкарні – це тільки початок шляху. Найважливіше, аби книжка потрапила до свого читача. І в Коломиї роблять для промоції читання дуже багато. Так, окрім згаданого фестивалю "Книга відкриває світ", це ще й відкриття цієї осені Музею коломийської книги (керівник – Валерій Ковтун) на базі Коломийського педагогічного коледжу. Чудова імпреза, яка зібрала кілька сотень містян і гостей міста (на відкриття довелося бігти з книжкового ярмарку, але я все встигла).

А ще – фестиваль-конкурс "Літературна кавалєрка", який відбувся у травні цього року. Оскільки в грі брала участь моя "Дівчина з міста", то завітала в Коломию разом із письменниками Василем Теремком і Марією Морозенко. Координатором заходу від Коломиї була Галина Волощук – доцент Коломийського навчально-наукового інституту ПНУ ім. В. Стефаника. Подія відбувалася в будівлі, що раніше слугувала ощадною касою (збудована 1892 року). Нині ж це міський палац культури "Народний дім".

"Літературна кавалєрка" – це авторський проект (своєрідний літературний КВК, у центрі якого незмінно читач) уже згаданої Тетяни Качак, родом він із Франківська. У середині грудня відбуватиметься черговий відбірковий тур в Івано-Франківську. Тоді про все й розкажу докладніше.

Окрім того, у Коломиї – неймовірні бібліотекарі. Вони зупинялися біля книжкової ятки нашого видавництва (ВЦ "Академія"; у межах фестивалю відбувався книжковий ярмарок) і допомагали з вибором юним читачам: "Ось цю книжечку ти читала, ось новинка від цього ж письменника, ось таку ми вчора придбали на презентації, а ось ці придбай неодмінно, бо твоя подружка купила інші і ви зможете обмінятися". Було весело.

Чому варто приїхати ще раз?

Бо двох разів, насичених літературними заходами, звісна річ, не вистачило, аби побачити все, що хотілося. Наприклад, Музей історії міста, збудований у 1890-х роках (у його фондах – понад 26 тисяч експонатів), або найдавнішу коломийську Церкву Благовіщення Пречистої Діви Марії (УГКЦ). Дерев’яний храм збудовано у 1587 році, біля нього – дзвіниця 1578 року, символічна стрілецька могила і давній цвинтар.

А ще треба неодмінно побачити острів кохання на одному з міських озер (їх у Коломиї два). Зазирнути в художні майстерні Василя Андрушка та Мирослава Ясінського. Познайомитися з писанкарем Олегом Кіращуком – митцем і воїном. Він створив понад 15 тисяч писанок і в 2014-2015 роках служив у складі 128 гірсько-піхотної бригади, був поранений. У Музеї писанкового розпису є його постійна експозиція, а ще у 2009 році модельєри модного дому Gucci використали орнамент його писанки в одній із колекцій – одразу в чотирьох моделях. Обожнюю глиняний посуд, тож неодмінно треба буде прикупити щось із виробів гончарної династії Кахнікевичів, і, звісно, потрапити на концерт живої музики у джазовому клубі й зазирнути на заняття у Школу шляхетних українок – не в кожному місті така є.

Коротко кажучи, Коломия – це місто див. Відвідайте – не пожалкуєте!