Максим Сухенко: “Немає нічого крутішого за туризм!”

Зіркові маршрути

Редакція Zruchno.Travel

Репортерська доля неодноразово закидала Максима Сухенка – телевізійного продюсера та ведучого програми “Загублений світ” на телеканалі “2+2” – у різні куточки світу.

Відвідавши чимало країн, журналіст упевнився, що на Україну чекає неабияке туристичне майбутнє. Чорнобильська зона, Запорізька Січ, підземна вулиця на Поштовій – все це, за словами журналіста, потребує правильної туристичної реалізації, адже наша історія може стати популярною серед туристів всього світу та залучити до України чималі кошти. Саме про це та багато іншого розмірковує Максим Сухенко в інтерв’ю Zruchno.Travel.

– За час журналістських поїздок вам вдалося відкрити Україну з туристичного боку?

– Я б швидше говорив про те, чи вдалося відкрити Україну взагалі. Мій товариш нещодавно повернувся з Туреччини. Протягом мандрівки вздовж узбережжя він пізнав прекрасну країну з морями і долинами, де є такі місця, про які не знають навіть місцеві, а українці – тим паче. Це порівняння дуже нагадало мені Україну, адже у нас величезна країна, у якої є гори, пустелі та моря, а більшість українців не розуміють вартості всього цього розмаїття. Подорожувати в Україні можна де завгодно: від напівдиких Чорнобильських лісів до унікального заповідника “Асканія-Нова”. Україна – це туристична скарбниця, яку потрібно бачити на власні очі.

Я вважаю, що Україна – одна з найцікавіших в Європі туристично-привабливих країн, адже там важко знайти країну, яка була б такою ж різною культурно та географічно. А тут, який регіон не візьми, кожен має свою неповторну культуру. Мабуть, ми недооцінюємо потенціал країни, в якій живемо.

Фото: ukrainer.net

– Який маловідвідуваний регіон міг би стати найбільшим відкриттям для українського туриста?

– Я б рекомендував поїхати на Волинь, де все залите водою, щоб відвідати села, до яких немає дороги, де місцеві живуть та плавають на човнах. Це дуже цікавий регіон на кордоні з Білоруссю, хоча через те, що вода постійно змінює обриси берегових ліній, там насправді важко визначити точний кордон. Як на мене, це може стати унікальною локацією, бо таку красу, як там – ще шукати і шукати.

– Ваша програма “Загублений світ” це здебільшого студійний телепроект? Чи під час зйомок теж доводиться їздити Україною?

– Маємо і виїзні, і студійні зйомки, а журналісти, зрозуміло, повсякчас їздять у відрядження, адже, яку тему не оберемо, в Україні завжди можна знайти матеріали. Наприклад, ми робили шикарний сюжет про вулкан на Івано-Франківщині, який існує близько 150 років. Про нього знає все село, а от зовні – ніхто не чув. Коли ми приїхали, місцеві дуже здивувалися, бо туристи там бувають зрідка. А такий об’єкт є унікальним для всієї Європи. Ми часто їздимо Україною, адже вона цікава для журналіста.

Коли обираємо тему і починаємо її досліджувати, розуміємо, що для зйомки сюжету нам не обов’язково їхати в Бразилію, скажімо, адже у нас теж є достатньо матеріалів. Можливо, просто ніхто не докладав зусиль для того, щоб зробити Україну настільки популярною, наскільки вона мала б бути.

Пам’ятаю, колись потрапив у прес-тур в Йорданію. Тоді під час першої частини журналістів супроводжував король Абдалла ІІ. Він особисто намагався зробити все, щоб показати свою туристичну країну. Поки у нас перші особи не будуть робити чогось схожого, я не знаю, як продавати всі ті цікаві об’єкти.

Фото: lviv1256.com

– Гадаєте, туризм зараз має бути серед пріоритетних напрямів економічного розвитку країни?

– Безперечно! Всі розвинені країни вже давно переходять від виробництва сталі та металу до надання послуг. А що може бути цікавішим, привабливішим і крутішим за туризм? Тим паче, що для його розвитку все є! Навіщо їхати кудись деінде?

– Спираючись на досвід проекту “Загублений світ”, які місця в Україні можете назвати найзагадковішими чи наймістичнішими?

– Не можу назвати якесь конкретне місце, адже є багато гейзерних вулканів і старовинних печер, які ми знаходимо по всій Україні. Скоро знову будемо робити програму про підземну країну від Одеси до Львова. Є чимало досі недосліджених місць. Там – трипільська культура, тут – сліди тамплієрів... Просто не можу виокремити якусь одну історію, яка нас найбільше здивувала.

– Чи планується наступний сезон “Загубленого світу”?

– Вже працюємо над ним, а за місяць маємо бути в ефірі.

– Зараз важче здивувати глядача ніж на початку проекту?

– Ми вже не ставимо собі завдання здивувати глядача. Привчили його, що кожен сезон стає ще цікавішим. Звичайно, нам допомагає те, що проект прогресує. Зараз ми набагато краще розуміємо, що конкретно хоче глядач, але з іншого боку споживач вже очікує від нас якісного продукту, тож нам треба докласти всіх зусиль, щоб зробити крок уперед.

– Можете відкрити секрет, що пропонуватимете глядачу у новому сезоні?

– Не називатиму конкретні теми, але у своєму блоці “Помста природи” будемо розповідати про унікальну природу, яку ми досі мало розуміємо. Крім цього, плануємо взятися за розвіювання найяскравіших міфів, в яких ми живемо вже сотні років. Спробуємо зрозуміти, звідки взявся той чи інший міф, чи мав він під собою якусь реальну історію та чому міфи настільки живучі. Чому ми досі вважаємо, що триста років тому вікінги бігали з рогатими шоломами? А насправді в них таких шоломів ніколи не було! Просто коли вони почали грабувати Англію, а найбільші скарби були в церквах, відповідно церковники почали робити з них демонів і домалювали роги. Ці рогаті образи живуть вже понад триста років та екранізуються у всіх фільмах. І таких міфів безліч, тому цей сегмент ми теж вивчимо, а окремим блоком хочемо виділити тему воєн.

– Один із випусків “Загубленого світу” був присвячений Чорнобилю. Сьогодні його називають однією із найпопулярніших українських атракцій для іноземного туриста. А ви бували в Чорнобилі?

– За час моєї репортерської роботи не було такого року, щоб я там не бував. Як на мене, Чорнобиль – це унікальна місцина, оскільки ми чітко знаємо, що там є мапа забруднених територій, розуміємо, де можна працювати, а куди заходити не варто, тож можна складати унікальні маршрути. Та ж сама Прип’ять – пройшло десять років, а це місце вже нагадує якийсь постапокаліптичний фільм. Окрім того, там живуть самосели, поговоривши з якими, можна відкрити абсолютно інший погляд на світ. Не буду розповідати, яка там унікальна фауна! Свого часу це було єдине місце в Європі, де можна було зустріти вовка вагою 110 кілограмів. Я вважаю, якщо правильно продавати цю історію, вона стане дуже популярною.

– Як, на вашу думку, має розвиватися чорнобильський туризм?

– Я не бачу тут особливих проблем. Це унікальна локація – в світі таких не існує. Варто зробити повноцінний якісний Чорнобильський музей, а також готель, де туристи змогли б оселитися і пожити життям самоселів в абсолютній тиші, де поганий зв’язок, немає Інтернету, але до вікон підходять кабани і козулі. Там можна отримати відчуття цього спокою.

Фото: znaj.ua

– Ви подорожуєте Україною просто як турист, з родиною або друзями?

– В мене двоє дітей – молодшому зараз два роки. Приблизно за рік я планую починати наші спільні подорожі, бо мандрувати хочеться і, звичайно, є що показати дітям. У мене величезна кількість друзів, розкиданих по всій країні, до яких хочеться завітати. Тільки тепер треба зрозуміти, як це організувати, враховуючи стан наших доріг та залізниці. Але немає сумнівів, що ми з родиною будемо багато кататися Україною.

– Як турист, яким атракціям ви віддаєте перевагу?

– Мені все цікаво, подобається відкривати будь-які нові місця. Як досвідчений мандрівник я завжди готуюся до поїздки. Мені важливо зрозуміти, які локації найважливіші. Якщо це місце, де є шикарний замок, я дізнаюся його історію, кому він належав, надихаюся тим духом. А якщо їдемо у заповідник подалі від людей, налаштовую себе на спокійний відпочинок, підбираю відповідний гардероб. Коли приїжджаємо в якесь нове місто, спочатку вивчаємо його центр, а потім вже рухаємося далі. У подорожах для мене також важливе спілкування з місцевими людьми, бо поки нормально не познайомишся з тамтешніми мешканцями, не зрозумієш особливостей регіону.

– Ви неодноразово згадували, що полюбляєте активний спорт, зокрема лижі. В цьому сезоні уже вдалося покататися?

– В Україні ще ні. У мене в березні день народження, тож у цей період за традицією їдемо в “Буковель”. А цього сезону відкрили для себе новий лижний курорт в Туреччині. Зараз там докладають чимало зусиль, щоб розкрутитися як туристична зимова держава. Ми потрапили в місто Кайсері, де є аеропорт, десять готелів на вибір та новий підйомник. Вони стрімко розвиваються і вже складають нам конкуренцію, бо у нас як був один курорт, то так і залишився. Усі лише критикують ціни у “Буковелі”, а альтернативи не пропонують.

– Є регіон, який для вас чимось особливо цікавий?

– Не можу виділити для себе якийсь один регіон. Дуже цікаво на Західній Україні. Наприклад, можна поїхати до гуцульських країв, подивитися, як вони живуть у маленьких гірських селах. Якщо говорити про південно-східний напрям, варто поїхати на Херсонщину, адже там відпочивати – одне задоволення. За спокійним відпочинком рекомендую їхати в Луцьк. У мандрах не треба возити за спиною свій досвід, а краще намагатися отримати щось нове. Якщо наперед трішки підготуватися і почитати, що в тих краях цікавого, то з людьми буде цікавіше спілкуватися.

Фото: 1plus1.ua

– Місцеві жителі діляться з вами своїми історіями, які можна було б використати у програмі?

– Такого, щоб якусь історію брали у програму, ще не було, бо здебільшого люди жаліються. На жаль, зараз телебачення сприймається як одна з інституцій, яка може чимось допомогти в біді, враховуючи деградацію правоохоронної, силової та юридичної систем. Хоча інколи розповідають унікальні історії, про які цілий документальний фільм можна знімати.

– В одному з інтерв’ю ви зауважили, що найекзотичнішу кухню скуштували саме в Україні і що це була мексиканська кухня…

– Так, це правда! До речі, наші знайомі хочуть відкрити в Києві справжній повноцінний мексиканський ресторан. Зараз вони домагаються, щоб уряд Мексики дав їм права на експорт їхніх товарів, які можна вивозити виключно за ліцензією.

Фото: cf.ua

– Яка регіональна українська кухня на вас справила найбільше враження?

– Мені здається, потрібно їхати в Закарпаття. Саме там починається битва кухонь різних національностей і можна відшукати найбільше різноманіття страв. Коли мандруєш з одного села в інше, відкриваєш для себе абсолютно інше меню і розумієш, що кулінарний світ перевернувся. Там готують багато та смачно! А у поєднанні кухонь народжуються просто унікальні страви.

– Чого найбільше не вистачає українському туризму?

– У мене часто виникає питання: чому у нас досі не збудований якийсь аналог Запорізької Січі, куди можна було б водити екскурсії? Ми ж розповідаємо, що є нащадками козаків, а навіть ніхто не спробував побудувати велику Січ. Впевнений, у закордонних туристів це б викликало ажіотаж. Я це до того, що потрібно будувати, створювати інфраструктуру та унікальні об’єкти, бо тут роботи – непочатий край.

Нещодавно знімали сюжет про давню вулицю, яку знайшли археологи на Поштовій площі у Києві. Я недавно був Афінах – у них стоїть Парфенон, від якого залишилося “три стовпи”, і вони ним пишаються. На нашій унікальній вулиці часів Ярослава Мудрого приймали грамоти з усіх королівств світу, то чому не зробити це унікальним всеслов’янським Парфеноном, місцем народження європейської культури тих часів? Адже ми знаємо, що діти Ярослава Мудрого стали засновниками багатьох королівських родів Європи: Франції, Німеччини, Австрії, Англії. Вже все є, а залишилося тільки загорнути в красиву обгортку і розрекламувати. Ми ж бачимо як у світі на цьому всьому заробляють. Потрібно лише трішки розуміння того, що історія дорого продається. Проблема в тому, що ми не лише це не використовуємо, а й втрачаємо.

Розмовляла Дарія Поперечна