Саверіо Савіо: географічні зазначення відкриють в Україні нову туристичну пропозицію

Зіркові маршрути

Редакція Zruchno.Travel

Керівник проекту “Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні” розповів Zruchno.Travel про те, як зареєстровані географічні зазначення для українських продуктів допомагають розвивати туризм на сільських територіях.

Тиждень тому Верховна Рада України ухвалила закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони географічних зазначень”. Новий закон дає визначення термінам "географічне зазначення", "назва місця походження товару” та деяким іншим специфічним поняттям, які захищають зареєстровані назви продуктів харчування та алкогольних напоїв за місцем їх походження. Таким чином, Україна імплементувала у національне законодавство низку вимог Угоди про асоціацію з ЄС щодо якості продуктів. Згідно зобов’язанням України за Угодою про асоціацію українські виробники незабаром більше не зможуть писати на своїх товарах: “шампанське”, “коньяк”, “фета” тощо. Натомість українці отримали можливість захищати назви своїх автентичних продуктів. І це дозволить активніше розвивати в українських регіонах еногастрономічний туризм, тобто відвідання місць виробництва локальних вин та традиційних харчових продуктів та страв. Саме такою є головна метою проекту “Дороги вина та смаку України”, що реалізується в рамках проекту технічної допомоги Європейського Союзу “Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні”, про який вже розповідав своїм читачам Zruchno.Travel. Тепер в інтерв’ю порталу керівник проекту Саверіо Савіо поділився першими здобутками своєї команди.

– Пане Саверіо, якщо пройтися по всім чотирьом компонентам вашого проекту, то якими є проміжні результати вашої роботи за два роки?

– Перший компонент – законодавче забезпечення, тобто гармонізація українського законодавства з європейським. У нас є конкретні результати – кілька днів тому рамковий законопроект № 1065 щодо географічних зазначень був прийнятий новою Верховною Радою у другому читанні та в цілому. Цей закон для нас дуже важливий, оскільки він відкриває можливість подавати на розгляд нові секторальні спеціалізовані законопроекти, які стосуються харчових продуктів, вин та інших алкогольних напоїв. Ці три законопроекти вже готові, вони були узгоджені з Мінагрополітики та Мінекономіки, коли це ще були окремі органи. Через злиття цих міністерств нам треба буде ще дошліфувати свої документи, і найближчим часом вони будуть подані на розгляд нового Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства.

– Ви вже мали контакти з представниками нового парламенту та уряду з цих питань?

– Звісно, ми мали зустрічі з головами відповідних парламентських комітетів, які опікуються нашими питаннями. Ми знайшли порозуміння, оскільки в ухваленому рамковому законі є окреме положення, яке передбачає прийняття секторальних законів.

Другий компонент – це ребрендинг, тобто припинення використання українськими виробниками захищених назв. Це дуже чутливе питання, особливо що стосується окремих категорій продуктів...

– Я на сьогодні чув лише про одне велике підприємство, яке вже відмовилося від використання захищеної назви – це винзавод Artwinery, який раніше виробляв шампанське, а тепер виробляє ігристі вина. Чи є ще приклади?

– Аналогічних прикладів поки що нема. Але, наприклад, виноробня “Колоніст” під назвою власного ігристого вина “Біссер”, вказує “класичний метод шампанізації”, без слова “шампанське”. Шампанізація підкаже споживачеві, що саме за продукт у пляшці. Та згодом, коли український споживач звикне до нової назви, “Колоніст” планує зовсім прибрати слово шампанізація з етикетки.

Фото: facebook.com/wine.kolonist

Зараз ми намагаємося вирішити найбільші проблеми, які в категорії алкогольних напоїв стосуються коньяка, а серед сирів – фети. Останнім часом ми досягли значного рівня прогресу та взаєморозуміння з найбільшими українськими виробниками коньяків. Насамперед важливо було, щоб вони визначили категорію своїх напоїв, адже це основа для встановлення торговельних відносин. Ми маємо спілкуватися однією мовою та однаково розуміти всі поняття. Українські виробники визнали, що їхній продукт – це eau-de-vie de vin, тобто винний спирт. Найближчим часом маємо підписати з ними меморандуму, згідно з яким вони зобов’язуються визначити нову назву для коньяків України. Це не означає, що назва “коньяк” буде одразу прибрана з етикеток, оскільки є перехідний період до 2026 року. В меморандумі буде визначено дату, до якої вони мають запропонувати нову назву. Нав’язувати ми нічого не будемо.

– Що стосується коньяків, то ви маєте справу з великими виробниками та централізованим ринком. А от що стосується української фети, напевно доводиться спілкуватися з великою кількістю дрібних виробників. Як з ними домовляєтесь?

– На ринок фети в Україні впливають не стільки українські виробники, скільки рітейлери, і от саме з ними ми працюємо.

– Тобто, якщо мережі супермаркетів перестануть брати на реалізацію продукти, які порушують захищені назви, то виробники будуть змушені самі поміняти свої назви, чи не так?

– Саме так. Тому ми сконцентрували зусилля на обговоренні питання фети з великими мережами рітейлерів. Виробників ми також запрошуємо до участі у семінарах, робочих групах та всіх активностях проекту. І ця робота є продуктивною, оскільки учасники переговорів зрештою змогли досягти спільного розуміння щодо нового імені цього продукту.

– І як він тепер називатиметься?

– Цього я вам зараз сказати не можу, бо назва ще перебуває у стадії реєстрації – це була умова робочої групи. Насправді те, що зараз виробляється під назвою фета в Україні, насправді не є фетою, хоча б тому, що справжня фета має бути з овечого молока, а не з коров’ячого. Насамперед ми домоглися про визначення типу продукту – що саме вони будуть виробляти під новою назвою замість фети. В цьому випадку також використовувалася методологія “знизу вверх”, і ми впевнені, що за кілька місяців будемо мати нову зареєстровану назву цього продукту.

– Тоді про українські автентичні сири. Ще рік тому проект оголосив, що першим українським кандидатом на отримання географічного зазначення за стандартами ЄС буде гуцульська овеча бриндзя.

– Так, ми подали заявку на реєстрацію півроку тому. 25 вересня сплив піврічний період заперечень, відповідно до українського законодавства. Залишилися ще технічні процедури, але вже зараз ми можемо пишатися тим, що гуцульська овеча бриндзя стала першим українським географічним зазначенням, зареєстрованим у відповідності до вимог Європейського Союзу.

Фото: ukrinform.com

Це певний етапний момент для проекту, важливе проміжне досягнення, адже це перший наш зареєстрований продукт. Але є ще ціла лінійка продуктів, над реєстрацією яких ми продовжуємо працювати. Наприклад, очікується заявка від уряду щодо реєстрації гуцульської коров’ячої бриндзі. Зараз намагаємося якнайшвидше отримати погодження для захищеного зазначення походження (PDO) вин із регіону озера Ялпуг, захищеного географічного зазначення (PGI) для шабських вин, а також для мелітопольської черешні.

– А для херсонського кавуна?

– Для херсонського кавуна ще не готова специфікація, тому поки що про нього не говоримо. Намагаємося встигнути пройти всі процедури, поки не змінилася структура міністерства, оскільки це ціла драбина посадовців, відповідальних за ухвалення рішень. Намагаємося встигнути покласти на стіл міністерства якнайбільше відповідних документів.

– Чомусь ніколи не чув у цьому контексті про ніжинські огірки, адже це також гастрономічний бренд міста Ніжин і цілого регіону.

– В Україні, як і в більшості європейських країн, є багато продуктів, які придатні для реєстрації географічних зазначень. Наше завдання – показати, як це має робитися, передати знання, найкращі практики, навчити людей реєструвати географічні зазначення в Україні. Наш проект не може закрити всі продукти, але ми пропонуємо приклади. Має бути зацікавленість з українського боку. Коли виробники відчують, що з цього є економічний зиск, вони самі стануть зацікавлені реєструвати свої назви. Маємо чудовий приклад – агроекологорекреаційний кластер "Фрумушика-Нова", який спеціалізується на продукції вівчарства. Вони хочуть зареєструвати свою баранину – зверталися до нас, щоб допомогли підготувати пакет документів. Готові за це платити, оскільки вже розуміють переваги для свого бізнесу продукту з географічним зазначенням. Ще один приклад – кластер “Причорномор’я”, який спеціалізується на вирощуванні волоського горіха в тій же Одеській області. Ми активно залучаємо українські заклади вищої освіти до цих процесів, долучаємо науковців, проводимо семінари, щоб ці процеси набули сталості.

Фото: facebook.com/FrumushikaNova

– Чи правильно я розумію, що після завершення місії ЄС об’єднання виробників зможуть самі реєструвати свої зазначення? До кого вони мають звертатися?

– З формальної точки зору усі процедури щодо реєстрації географічного зазначення будуть прописані в законі. А практично надати допомогу виробникам у складанні специфікації можуть вже навчені нами спеціалісти з університетів та академій здатні оформити всі частини цього великого технічного документу.

– Тоді до четвертого компоненту – туризму...

– Це радше не туризм, а розвиток сільських територій навколо географічних зазначень. Україна – велика країна та має багато особливостей в окремих регіонах. Ми вирішили почати роботу у двох різних реальностях.

Перша – це регіон Карпат, де ми працюємо над створенням сирного маршруту навколо географічних зазначень гуцульської овечої та коров’ячої бриндзі. Це досить специфічний туристичний напрямок – ми підтримуємо світ українських полонин, і в багатьох випадках це пригодницький природничий туризм. Там ми переважно співпрацюємо з простими вівчарями, які часто навіть не замислюються над такими поняттями, як туристична привабливість їх продуктів, маркетинг, маркування.

Фото: ukrainer.net

А от в Одеській області ситуація зовсім інакша. Є кілька різних підприємців, які об’єдналися під концепцією організованого еногастрономічного маршруту – "Дороги вина та смаку Української Бессарабії". Йдеться не лише про виноробів, а й про виробників м’яса, сиру, горіхів та інших, переважно традиційних продуктів. Також долучається готельна інфраструктура, культурний компонент – співпраця з музеями, гідами. Тут підприємці вже розуміють економічні вигоди, які стоять за еногастрономічним маршрутом, і вони готові інвестувати в цю справу. Ми підтримуємо виробників, щоб вони змогли зареєструвати свою асоціацію, яка буде опікуватися цим маршрутом, допомагаємо його створювати відповідно до найкращих європейських практик, а також надаємо консультації окремим виробникам щодо створення унікальної еногастрономічної туристичної пропозиції. В нас вже є багато листів з проявами інтересу щодо участі у цій роботі. 3-го жовтня ми презентуємо проект “Дороги вина та смаку Української Бессарабії” на туристичному салоні UITM у Києві. А конкретним результатом буде реєстрація цієї асоціації та допомога у просуванні еногастрономічного маршруту як нового туристичного продукту в Україні та закордоном. Це тривалий процес, рухаємося крок за кроком. Саме підходимо до того етапу, коли будемо отримувати віддачу.

– А якщо подивитися на цей проект з точки зору звичайного туриста? Що саме він отримає в результаті?

– Зараз ми готуємо конкурс щодо розробки веб-сайту, який матиме назву Wine and Taste Roads of Ukraine. Це буде інструмент, який допоможе гастротуристу обрати собі точку призначення. При цьому асоціація буде визначати стандарти якості для всіх типів об’єктів, які входитимуть до маршруту, щоб турист заздалегідь знав, що він отримає на місці. Йдеться не про універсальний рівень сервісу, а про розуміння, чого йому очікувати. Тобто, якщо ви збираєтесь провести два дні на полонині, ви не повинні очікувати рівню чотиризіркового готелю. Якщо ви хочете ліжко кінг-сайз і джакузі, вам треба їхати в інше місце. Але ви маєте про це дізнатися заздалегідь. Одним із зобов’язань членів асоціації буде відповідальність за надання достовірної інформації.

– Тобто, наприклад, відсутність асфальтованого під’їзду до об’єкту не буде перешкодою для участі у проекті?

– Звісно! Просто турист має знати, що йому потрібна машина з повним приводом, щоб туди дістатися. Попит є на все. Головне – чесно презентувати свою пропозицію.

– Чи матимуть ці об’єкти спільний логотип та айдентику?

– Має буде певна однорідність у символіці, у кольоровій гамі – це ми намагатимемося зробити.

– Як заохотити туроператорів проводити організовані тури за цими маршрутами?

– Можемо лише стимулювати до цього учасників. Наприклад, ми організували великий інформаційний тур до Австрії для виробників сиру, готельєрі, гідів, представників адміністрацій з Карпатського регіону, щоб відкрити їм очі на те, що можна зробити в гірських регіонах для розвитку туризм, щоб підвищити їх прибутки та якість життя в цілому. В Одеському регіоні ситуація інша – там підприємці вже поїздили світом і розуміють, як це працює в інших країнах. Наприклад, у листопаді група бессарабських виробників та представників академічної сфери з власної ініціативи вирушить на стажування у інноваційний Центр сенсорного аналізу в Італію, щоб отримати там новий досвід. Тобто, одесити переважно потребують консалтингової технічної підтримки у розробці документів та втіленні інновацій та найкращих світових практик, а карпатці поки що мають відкритий розум для нових ідей.

– Який головний меседж хочете донести учасникам туристичного ринку на семінарі під час UITM?

– Наш основний меседж: з розвитком географічних зазначень відкривається нова туристична пропозиція. Вона демонструє, як багато цікавого є в сільській місцевості України. Коли я спілкувався з деякими людьми у Львові, мене здивувало, що вони не бували у Києві чи Одесі, хоча постійно їздять за кордон. Вони розповідають, яка гарна сільська місцевість в Італії та Франції, не усвідомлюючи, що і в Україні є не менш гарні місця. В супермаркетах у вас на полицях переважно вина з Франції, Італії та Нового Світу, а українські десь внизу. Ідея в тому, щоб показати українцям, що у вас велика та різноманітна країна, і ви можете насолоджуватися чудовою природою, історичною спадщиною та фантастичними продуктами своїх регіонів. Подорожуйте Україною!

– Сподіваюсь, що за кілька років зможемо обговорити дороги вина та смаку Волині, Полтавщини, а може і Донбасу. Я буквально кілька днів тому побував у тому регіоні та зустрів там прекрасних виробників крафтових продуктів.

– Будемо сподіватися, адже це і є наша мета.

Спілкувався: Андрій Тичина